ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 806/2381/16
адміністративне провадження № К/9901/14400/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року (суддя Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 (головуючий суддя Охрімчук І.Г., судді: Капустинський М.М., Мацький Є.М.) у справі № 806/2381/16 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2016 року № 50495-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000 гривень.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, позов задоволено, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2016 року № 50495-13.
Постановою Верховного Суду від 5 червня 2018 року скасовано зазначені вище рішення, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права при розгляді справи, а також звертає увагу на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме: розгляд справи в апеляційній інстанції здійснювався неповноважним складом суду, оскільки судді Сьомого апеляційного адміністративного суду Мацький Є.М. та Капустинський М.М. не могли брати участь у розгляді даної справи під час її нового розгляду, оскільки ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, яка була винесена у даній справі за участі вказаних суддів була скасована Верховним Судом.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є власником транспортного засобу марки LAND ROVER моделі RANGER ROVER SPORT, типу універсал-В, об`єм двигуна 4999 куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
13 липня 2016 року Житомирською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення №50746-13, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25000,00 грн за 2016 рік.
Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 36 КАС України за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, суддя підлягає відводу (самовідводу).
Статтею 37 КАС України передбачено випадки, за яких повторна участь судді в розгляді адміністративної справи є недопустимою.
Так, відповідно до частини другої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.