ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 41/1-10
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 (у складі колегії суддів: Коваль Л. А. (головуючий), Кузнецова В. О., Чередка А. Є.)
та додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022 (суддя Суховаров А. В.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність Державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро)
у справі № 41/1-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
до Приватного підприємства "Рамс Агро"
про стягнення 67 555,51 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2010 у справі № 41/1-10 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" задоволено та стягнуто з Приватного підприємства "Рамс Агро" на користь позивача 62 456,40 грн заборгованості, 2 009,55 грн пені, 11 599, 89 грн штрафу, 1 585,32 грн інфляційних витрат, 19 865,87 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.
11.01.2011 Господарським судом Дніпропетровської області на виконання зазначеного рішення видано наказ № 41/1-10.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 № 41/1-10 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС").
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2013 зодоволено заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про видачу дублікату наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 №41/1-10. Видано ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" дублікат зазначеного наказу.
12.07.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) (далі - Самарський ВДВС у місті Дніпрі) у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 № 41/1-10, у якій скаржник просив:
- визнати за період з 29.04.2021 по 06.07.2022 незаконною та протиправною бездіяльність державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Самарського ВДВС у місті Дніпрі усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10 з врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено.
09.08.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява, у якій ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" просить суд стягнути з Самарського ВДВС у місті Дніпрі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 900, 00 грн.
В обґрунтування поданої заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" зазначило, що у зв`язку зі зверненням до господарського суду з відповідною скаргою на бездіяльність державного виконавця, за результатом розгляду якої господарським судом задоволено вимоги скаржника, витрати на професійну правничу допомогу понесені скаржником підтягають стягненню з Самарського ВДВС у місті Дніпрі.
Додатковою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022, заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено частково. Стягнуто з Самарського ВДВС у місті Дніпрі на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" витрати на правничу допомогу у розмірі 4 950, 00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Залишаючи без змін додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022, суд апеляційної інстанції уточнив мотиви прийняття такого судового рішення та виходив із того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним, врахував складність розглянутої справи і обсяг виконаних адвокатом робіт.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2022 року ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередній інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 та додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022 у справі № 41/1-10 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з Самарського ВДВС у місті Дніпрі судових витрат у розмірі 4 950,00 грн, прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про покладання на Самарський ВДВС у місті Дніпрі витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.
Підставами для скасування додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, додатковій постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі № 910/4729/20, додатковій ухвалі об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 20.06.22 у справі № 910/7126/20, від 24.10.22 у справі № 910/4277/21, від 30.09.2022 у справі № 925/1316/18, від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 28.07.2022 у справі № 903/781/21, від 05.07.2022 у справі № 922/2913/21, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17,від 25.04.2018 у справі № 922/3142/17, від 02.05.2018 у справі № 910/22350/16, від 11.06.20018 у справі № 923/567/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, додаткових постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 910/1042/21, від 21.09.2022 у справі № 924/700/21, ухвалі Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, додатковій ухвалі Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 910/602/21.
Також ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, неправильно оцінено надані ним докази та наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а не на суд.
Крім того, скаржник просить врахувати, що однією з підстав його звернення до Верховного Суду є відсутність у чинному законодавстві України правової норми та відповідного правового висновку на предмет та рахунок того, чи слід оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо порушення та недотримання норм Закону України "Про виконавче провадження" в призмі невиконання рішення суду (періодично, по факту передчасного завершення виконавчого провадження, при майновій можливості здійснити виконання рішення суду за рахунок майна/активів боржника) вважати зловживанням процесуальним правом відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 41/1-10 за касаційною скаргою ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 та додаткової ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022 у справі № 41/1-10 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Самарський ВДВС у місті Дніпрі не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням дати надходження матеріалів справи № 41/1-10 до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини з статті 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частинах 5-7, 9 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.