ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа №804/4931/16
касаційне провадження № К/9901/41292/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі у тексті - Товариство, ПАТ "Родовід банк", позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 06.07.2016 №2268-17.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність оскаржуваної податкової вимоги з підстав того, що постановою Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107 ПАТ "Родовід банк" визнано неплатоспроможним і станом на час формування податкової вимоги триває процедура виведення неплатоспроможного банку ПАТ "Родовід банк" з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 07.09.2016 адміністративний позов задовольнив.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про протиправність спірної вимоги, оскільки Податковий кодекс України (далі - ПК України, тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прямо виключає застосування до банку, що знаходиться в процедурі тимчасової адміністрації або ліквідації, питань (процедур) погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого банку, а прийняття рішення про направлення податкової вимоги та її складання є складовою частиною процедури погашення податкового боргу та примусового його стягнення.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.01.2017 скасував рішення суду першої інстанції, прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що направлення позивачу податкової вимоги про сплату податкового боргу відповідає положенням ПК України і не порушує приписів Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) та "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III (далі - Закон № 2121-III), тому податкова вимога про сплату податкового боргу є обґрунтованою.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вважає, що направлення податкової вимоги є складовими процедури примусового стягнення податкового боргу, тому є протиправним, оскільки відповідно до пункту 5 статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.02.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу до суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2023 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 07.02.2023.
Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин установлено, що 22.02.2016 Товариством подано до Інспекції податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік №9021497182, у якій платником податків самостійно визначено до сплати суму грошового зобов`язання у розмірі усього 15028,83 грн, із сплатою щомісяця 1252,40 грн з січня по листопад, та 1252,43 грн у грудні.
За даними інтегрованої картки платника по земельному податку з юридичних осіб за 2016 рік у позивача виникла заборгованість у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань на підставі податкового розрахунку від 22.02.2016 №9021497182, станом на 30.06.2016 в сумі 640,51 грн, станом на 30.07.2016 в сумі 1892,91 грн, що не є спірним у даній справі.
Також з інтегрованої картки вбачається, що з січня по липень 2016 року нарахована сума податку у загальній сумі 7767,21 грн, сплачено всього 5262,41 грн, що свідчить про самостійне здійснення позивачем погашення задекларованих ним зобов`язань з земельного податку.
06.07.2016 Інспекцією сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 2268-17, якою повідомлено позивача, що станом на 05.07.2016 сума податкового боргу платника податків за узгодженими податковими зобов`язаннями становить 640,51 грн, у тому числі по земельному податку з юридичних осіб (18010500) усього 640,51 грн.
Вказаною вимогою контролюючий орган: попереджає, що починаючи з 01.07.2016 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафи, визначені ПК України. Органом доходів і зборів буде здійснено опис майна в податкову заставу; вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, нараховану на нього (за їх наявності); застерігає, що в разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені ПК України заходи стягнення податкового боргу.
Судами також встановлено, що Товариство визнано неплатоспроможним відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107.
25.02.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 261 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Родовід Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно якому з 26.02.2016 розпочато процедуру виведення Товариства з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 26.02.2016 по 25.03.2016 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.03.2016 № 419 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Товаристві з 26.03.2016 по 25.04.2016 включно; продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Родовід Банк" Куліша В.М. з 26.03.2016 по 25.04.2016 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.04.2016 № 610 продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Родовід Банк" Куліша В.М. до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку АТ "Родовід Банк".
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду виходить із такого.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.