ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 826/14176/17
адміністративне провадження № К/9901/13989/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2019 року (суддя Добрівська Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Бєлова Л.В.) у справі №826/14176/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест" до Київської міської митниці ДФС України, третя особа: Служба Безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬ-ІНВЕСТ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, третя особа: Служба безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення Митниці про визначення коду товару №КТ-UА100000-0159-2017 від 21 вересня 2017 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що дії відповідача по прийняттю оскаржуваного рішення №КТ-UА100000-0159-2017 від 21 вересня 2017 року про визначення коду товару не відповідають ч.4 ст.69 Митного кодексу України. Також позивач вказав, що у митній декларації містились всі необхідні відомості для правильної класифікації товару. Відповідач не витребував у позивача додаткові документи та не врахував наявні документи із наведенням характеристики товару та не вірно встановив невідповідність обраного позивачем коду УКТ ЗЕД 8544609090 для імпортованого ним товару, а отже відповідач не мав підстав для самостійної кваліфікації товару.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визначення коду товару №КТ-UA100000-0159-2017 від 21 вересня 2017 року.
Приймаючи рішення, суди дійшли до висновку про відсутність у відповідача підстав для зміни застосованого позивачем при митному оформленні товарів коду УКТ ЗЕД, оскільки проведене експертне дослідження не спростовує правильності визначення декларантом коду товару та не містить жодних тверджень, які б надавали право митному органу самостійно визначати інший код УКТ ЗЕД.
Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що код УКТ ЗЕД імпортованого позивачем товару був відповідачем визначений у відповідності до висновку Департаменту податкових та митних експертиз ДФС від 13 вересня 2017 року №142005702-0618. Крім того, зазначено про порушення судами норм процесуального та матеріального права, внаслідок яких не повно встановлено фактичні обставини у справі, а рішення є незаконними і необгрунтованими.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Позивач доводить про безпідставність поданої касаційної скарги зазначивши, що єдиною класифікуючою ознакою коду УКТ ЗЕД в даному випадку є номінальна напруга, а не відповідність ДСТУ чи іншим нормативним документам. Доказів того, що даний кабель не відповідає номінальній напрузі 11 кВ, відповідач не надав та матеріали справи не містять.
Також на адресу Верховного Суду від Служби безпеки України (третя особа) надійшло пояснення на касаційну скаргу відповідача, у якому третя особа просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, зазначивши при цьому, що при порівнянні відповідності конструктивних параметрів кабелю, останній не відповідає вимогам ДСТУ.
Надаючи письмову відповідь на пояснення третьої особи, позивач зазначив, що на підтвердження доводів невідповідності кабелю номінальній напрузі, відповідач та третя особа доказів не надали.
Ухвалою від 7 червня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних мотивів.
Згідно із пунктами 23, 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Частиною 1 статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини 1 статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).
Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина 1 статті 337 МК України).
Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень органів доходів і зборів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Аналіз ризику - це систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. До об`єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб`єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції (стаття 362 МК України).