У х в а л а
2 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 754/13893/19
Провадження № 14-114зц22
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Штелик С. П.
ознайомилась із заявою ОСОБА_1 (далі - відповідач; адвокатеса - Пересунько Оксана Віталіївна) про перегляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2022 року (далі - заява)
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики та
в с т а н о в и л а :
у вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив стягнути заборгованість за договором позики у розмірі 5 495 784 доларів США.
12 липня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов. Мотивував тим, що відповідач зобов`язань не виконав як на час подання позову, так і на час вирішення спору судом.
7 грудня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. Обґрунтував тим, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про припинення чи розірвання зобов`язання, яке має інвестиційний характер, та не подав до суду відповідний позов; приписи статті 1212 Цивільного кодексу України не застосовні до правовідносин сторін; вимоги позивача не ґрунтуються на законі.
9 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою:
- скасував постанову апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 962 780 доларів США;
- змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову про стягнення 1 962 780 доларів США, виклавши її у редакції своєї постанови.
21 грудня 2022 року відповідач надіслав до Великої Палати Верховного Суду заяву (вх. № 214/0/255-22). Просив скасувати постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2022 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Аргументував так:
- касаційні цивільні суди неоднаково застосовують різні норми матеріального права у тих самих правовідносинах між тими ж сторонами у справах № 754/13893/19 і № 754/4982/13-ц, зокрема щодо початку перебігу позовної давності;
- немає усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права щодо віднесення спірних правовідносин до позикових, інвестиційних чи "понеймованого" договору.
21 грудня 2022 року відповідач надіслав до Великої Палати Верховного Суду клопотання (вх. № 214/1/255-22). Просив поновити строк для подання заяви.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті заяви та клопотання необхідно відмовити та повернути їх відповідачеві.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).