ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 607/23871/19
провадження № 51-2350км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
представників потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_7,
захисника засудженого ОСОБА_8,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого
ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року щодо
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
11 листопада 2020 року ОСОБА_9 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року зазначений вирок місцевого суду змінено, пом`якшено призначене ОСОБА_9 покарання за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до 15 років позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.
Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 вересня 2021 року ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року щодо ОСОБА_9 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 10 лютого 2022 року вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року щодо ОСОБА_9 залишив без змін.
За вироком суду ОСОБА_9 визнано винним в умисному вбивстві
ОСОБА_10, вчиненому з особливою жорстокістю за таких обставин.
16 квітня 2019 року близько 01:00 у ОСОБА_9, який перебував за місцем проживання ОСОБА_10 - у квартирі АДРЕСА_2, під час конфлікту на побутовому рівні виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 з особливою жорстокістю.
Реалізовуючи цей злочинний умисел, ОСОБА_9, котрий усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_10 та бажав їх настання, з метою умисного вбивства з особливою жорстокістю, використовуючи явну перевагу в силі, тримаючи в руці кухонний ніж, заподіяв ним численні удари в різні частини тіла потерпілої, у тому числі в життєво важливі органи, усвідомлюючи при цьому, що завдає їй особливих фізичних страждань та нестерпного болю.
Унаслідок цього ОСОБА_9 заподіяв потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді численних поранень шиї та лівої верхньої кінцівки, що супроводжувалися ушкодженнями м`яких тканин (м`язів, фасцій, підшкірно-жирової клітковини), органів шиї (щитоподібної залози, трахеї, гортані) і порушеннями цілісності судин (правої зовнішньої сонної артерії, лівої ліктьової артерії та щитоподібних артерії і вени), що призвело до зовнішньої та внутрішньотканинної кровотечі й обумовило масивну крововтрату, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілої на місці події.
Між спричиненими численними ножовими пораненнями та настанням смерті ОСОБА_10 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Перед настанням смерті ОСОБА_10 відчувала нестерпний фізичний біль і перенесла особливі фізичні страждання з огляду на застосовані до неї насильство, чисельність, локалізацію та характер отриманих за життя тілесних ушкоджень.
Після умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10 ОСОБА_9 покинув місце вчинення злочину.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_8 ставить вимоги скасувати постановлені щодо ОСОБА_9 судові рішення і закрити кримінальне провадження. Обґрунтовуючи свої доводи, посилається на порушення норм кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зазначає, що висновки суду є незаконними, необґрунтованими, не відповідають положенням кримінального процесуального закону і правовим висновкам Верховного Суду. На переконання захисника, у провадженні відсутні належні та допустимі докази, які б відповідно до стандарту доказування "поза розумним сумнівом" доводили винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Вважає недопустимими доказами протоколи затримання ОСОБА_9 і вилучення предметів чи речей під час їх добровільної видачі та речових доказів, отриманих внаслідок такої видачі, оскільки фактично ОСОБА_9 затримано в м. Львові задовго до складання протоколу затримання, неуповноваженою особою, за відсутності ухвали слідчого судді, з порушенням права на захист, а речові докази вилучено з порушенням вимог ч. 2 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та прав і свобод, гарантованих Конституцією, законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Також захисник указує у скарзі про недопустимість як доказів висновків
судово-медичних експертиз № 322, 22, 515, 152, 153, 64 (на тій підставі, що експерт ОСОБА_11, який склав висновок № 332, не набув повноважень експерта в цьому провадженні і не вправі був проводити експертні дослідження та направляти і доручати проведення експертиз іншим судово-медичним експертам), а також висновку експерта № 547/322. Крім того, зауважує про неупередженість цього експерта. За принципом плодів отруєного дерева вважає недопустимими доказами і висновки експертів № 71, 100.
Стверджує, що повідомлення ОСОБА_9 про підозру не було погоджено, а обвинувальний акт був затверджений неуповноваженим на те прокурором, оскільки відповідну постанову про призначення групи прокурорів було долучено до матеріалів провадження на стадії нового апеляційного розгляду. Крім того, до початку судового розгляду не було підтверджено повноваження прокурорів ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які відповідно брали участь у судах першої та апеляційної інстанцій.
Звертає увагу на порушення права ОСОБА_9 на ефективний захист під час досудового слідства через те, що адвокат ОСОБА_14 здійснював захист неналежним чином.
Наголошує, що суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_9 на справедливий суд, не встановив та не усунув порушень, допущених місцевим судом, формально провів апеляційний розгляд, відповідним чином не перевірив доводів, викладених у скаргах, і не дав на них вичерпних відповідей. Крім того, захисник вважає призначене ОСОБА_9 покарання надто суворим, оскільки суди не врахували усіх обставин справи та даних про особу засудженого.
Прокурор подав заперечення на касаційну скаргу захисника, у яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанції.
Представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 та прокурор заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника
і просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення щодо
ОСОБА_9 без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_10 з особливою жорстокістю, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено в процесі судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Доводи захисника про недоведеність відповідно до стандарту доказування "поза розумним сумнівом" винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано визнані неспроможними. Колегія суддів погоджується з такими висновками судових інстанцій.
Відповідно до вимог ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Аналіз КПК дає підстави стверджувати, що цей закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
Згідно зі ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих, доказів. І саме на такому аналізі та оцінці всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про вчинення цього злочину саме ОСОБА_9 на підставі сукупності належних і допустимих непрямих доказів, які з урахуванням обставин цього провадження підтвердили його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідно до стандарту доказування "поза розумним сумнівом".
У ході судового розгляду ОСОБА_9 винним себе не визнав. Суд, з`ясувавши позицію ОСОБА_9, належним чином мотивував своє рішення про доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
п. 4 ч. 2 ст. 115 КК. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_15, свідків ОСОБА_16,
ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які хоч і не були безпосередніми очевидцями події, однак повідомили про характер відносин між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і поведінку останнього після вчинення злочину; даних протоколів слідчих дій; висновків судових експертиз та інших доказів, зміст яких докладно відображено у вироку. Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності.
Так, потерпіла ОСОБА_6 в суді першої інстанції пояснила, що її дочка
ОСОБА_10 тривалий час була знайома з ОСОБА_9, але не перебувала з ним у дружніх стосунках, уникала спілкування і характеризувала його з негативної сторони, як особу, що зловживає наркотичними засобами.
Аналогічні за змістом показання надав у суді першої інстанції колишній чоловік потерпілої - свідок ОСОБА_16 . Крім того, він пояснив, що ввечері з 15 на
16 квітня 2019 року приблизно о 22:00 він спілкувався по відеозв`язку за допомогою месенджеру "Вайбер" із ОСОБА_9, який перебував у квартирі
ОСОБА_10, і періодичного бачив останню. Інших осіб свідок у квартирі не бачив і, на його думку, ОСОБА_9 того вечора перебував у стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння.
Наведені показання свідка узгоджуються з даними, котрі містяться в протоколі огляду належного свідку ОСОБА_16 мобільного телефону "Xiaomi Redmi 5 Plus" від 17 квітня 2019 року з таблицями ілюстраціями до нього, з яких убачається, що ввечері 15 квітня 2019 року ОСОБА_9 перебував у квартирі за місцем проживання ОСОБА_10 й інших осіб у той час там не було.
Дав суд належну оцінку і показанням свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Зокрема, свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що зранку 16 квітня
2019 року на автомобілі таксі надавав ОСОБА_9 послуги з перевезення пасажирів по м. Тернополю, в останнього були рани на обличчі, схожі на подряпини від нігтів, та брудний одяг, він перебував у дуже збудженому стані, був одягнутий у чорну спортивну куртку та штани чорного чи темно синього кольору.
За даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 16 квітня
2019 року, під час цієї слідчої дії у квартирі АДРЕСА_2 було виявлено труп ОСОБА_10 із численними тілесними ушкодженнями та зафіксовано обстановку після вчиненого злочину. У квартирі на стінах, підлозі, різних предметах і речах було виявлено сліди бурого кольору, а під журнальним столиком - ніж зі слідами бурого кольору.
Згідно з висновком експерта від 14 червня 2019 року № 322 у ході судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 встановлено численні травматичні зміни, загалом - 99 ран, 11 саден та чотири тріщини слизової.
Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок численних поранень шиї та лівої верхньої кінцівки, що супроводжувалися ушкодженням м`яких тканин (м`язів, фасцій, підшкірно-жирової клітковини), органів шиї (щитоподібної залози, трахеї, гортані) і порушенням цілісності великих судин (правої зовнішньої сонної артерії, лівої ліктьової артерії та нижніх щитоподібних артерії і вени), що призвело до зовнішньої і внутрішньотканинної кровотечі та обумовило масивну крововтрату, яка і послугувала безпосередньою причиною смерті потерпілої.
Усі вказані ушкодження спричинено прижиттєво, незадовго до настання смерті потерпілої, у короткий проміжок часу. У ході отримання численних поранень шиї та тулуба потерпіла активно захищалася, що підтверджується наявністю характерних для самозахисту (шляхом захоплення клинка ножа) ушкоджень, у вигляді численних ран передпліч та кистей. Отже, у момент подій, тобто в процесі нанесення ушкоджень, потерпіла виконувала активні самостійні дії (захищалася). При цьому вона могла пересуватися по помешканню, на що вказують сліди крові у різних приміщеннях.
Вираженість ознак масивної крововтрати у вигляді малокрів`я внутрішніх органів з урахуванням джерела кровотечі, свідчить, що з моменту отримання ушкоджень потерпілою до настання її смерті пройшов проміжок часу, який може вимірюватися хвилинами або їх десятками.
Від моменту ушкодження крупних кровоносних судин і до закономірної втрати свідомості, пов`язаної з масивною крововтратою, виконування потерпілою активних самостійних дій (пересуватися, кликати на допомогу, тощо) в обсязі, що дозволяли її стан та обставини, не виключається.
Між спричиненням численних ножових поранень та настанням смерті
ОСОБА_10 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
Також, як указано у висновку, характер поранень шиї, тулуба й кінцівок, а саме морфологічні властивості ран у сукупності, підтверджує що їх завдано колючо-ріжучою дією гострого предмета (знаряддя) із властивостями леза та спинки (обушка), який відповідає характеристиці клинка ножа, і ці поранення могли бути заподіяні кухонним ножем, вилученим під час огляду місця події (висновок експерта від 3 червня 2019 року № 81).
У висновку експерта від 23 травня 2019 року № 67 зазначено, що не виключається походження виявлених у піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_9 епітеліальних клітин осіб чоловічої та жіночої генетичної статі за рахунок змішування його власних клітин і клітин жінки (жінок), для крові якої (яких) властивий хоча б один із антигенів A і H системи АВ0, у тому числі клітин ОСОБА_10 .
Відповідно до даних, що містяться у протоколі вилучення предметів чи речей під час їх добровільної видачі від 17 квітня 2019 року, ОСОБА_9 добровільно видав речі, в які був одягнутий під час події, що мала місце 16 квітня 2019 року, та на момент затримання і на яких були нашарування речовини бурого кольору.
Висновками експертів від 30 травня та 21 червня 2019 року № 71, 100 за наслідками проведення судових експертиз установлено, що в речовині бурого кольору на штанах, футболці, кросівках, светрі, виявлено кров та епітеліальні клітини і не виключається походження цих слідів від особи, у крові якої міститься антиген Н системи АВ0, в тому числі від ОСОБА_10, та не належить ОСОБА_9 .
Дані, які містяться у висновку експерта від 14 червня 2019 року № 1.4-358/19 свідчать, що слід пальця руки, виявлений на місці події 16 квітня 2019 року у квартирі АДРЕСА_2, залишено великим пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ОСОБА_9 .
Згідно з протоколом огляду місця події від 16 квітня 2019 року з таблицями ілюстраціями до нього під час огляду салону автомобіля "Chevrolet Lacetti", що належав свідку ОСОБА_19, на якому він у період з 09:30 до 10:19 16 квітня
2019 року надавав послуги з перевезення пасажирів ОСОБА_9, котрий сидів на задньому правому сидінні, в ділянці задніх правих дверей зі сторони салону виявлено і вилучено дві плями речовини бурого кольору, а на поверхні дверної
ручки - сліди папілярних узорів пальців рук.
Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були досліджені в суді першої інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.