ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 208/2664/18
провадження № 51-1963 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040160000049, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 квітня 2011 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 317, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі; 2) вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 травня 2017 року за ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ст.ст. 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 лютого 2022 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 4 місяці з конфіскацією майна, яке його власністю; за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Відповідно до ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 травня 2017 року у виді 2 місяців позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він будучи особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені статтями 309, 317 КК України, діючи повторно, з метою незаконного збагачення шляхом вчинення незаконного збуту психотропної речовини "метамфетамін" на початку лютого 2018 року перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, при невстановлених слідством обставинах та з невстановлених інгредієнтів, незаконно виготовив невстановлену кількість психотропної речовини "метамфетамін", яку почав зберігати за вказаною адресою з метою збуту.
14 лютого 2018 року, приблизно о 18:04 год, перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_7 незаконно збув за 85 грн ОСОБА_8 медичний шприц з рідиною прозорого кольору масою 1,0077 г., що містила психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,0205 г, яку цього ж дня ОСОБА_8 в присутності двох понятих, добровільно видала працівникам поліції.
Крім того, 14 березня 2018 року, в період часу з 15:05 год до 16:12 год, співробітниками поліції проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено скляний флакон з рідиною масою 15,0077 г, яка містила психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін масою 0,3917 г, яку він незаконно зберігав без мети збуту.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього і вичерпанням можливості їх отримати.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що вирок ґрунтується на доказах, отриманих, на його думку, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що заява благодійної організації, на підставі якої були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, не містить відомостей про її реєстрацію та інших необхідних реквізитів, в зв`язку з чим не могла бути підставою для відкриття кримінального провадження. Наводить доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що слідчі, які здійснювали досудове розслідування за ч. 2 ст. 307 КК України, не мали повноважень на це, оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна постанова. Також стверджує, що ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 шприц із водою, а не психотропною речовиною. На думку захисника, в даному кримінальному провадженні мала місце провокація злочину.
Не погоджується з ухвалою апеляційного суду та вважає, що всупереч вимогам ст. 419 КПК України, при розгляді апеляційної скарги не було надано належних відповідей на всі доводи його апеляційної скарги та необґрунтовано залишено її без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі стороною захисту доводів, просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.