Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 204/1053/20
провадження № 61-21119св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: Чумаківська сільська рада Дніпровського району, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року у складі судді Самсонової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до Чумаківської сільської ради Дніпровського району, ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування записів про державну реєстрацію та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.
Позов мотивувала тим, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежитлове приміщення літ. "а8-1", загальною площею 28,6 кв. м, опис об`єкта: нежитлове приміщення поз.1, на першому поверсі у прибудові літ. "а8-1", ганок літ. "а11", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 28/2011-04 від 21 березня 2011 року, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією.
Право власності ОСОБА_1 зареєстровано 06 травня 2019 року, номер запису про право власності: 31477433, що внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46788525 державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району.
Зазначила, що 14 травня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цього нежитлового приміщення.
За повідомленням Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів та відповідно до матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року до 20 травня 2011 року) дозвіл на виконання будівельних робіт № 28/2011-04 від 21 березня 2011 року Інспекція або Департамент не видавали.
Послалася на те, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно на АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Спірне нерухоме майно побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети, відсутня декларація про початок будівельних робіт та декларація про готовність об`єкту до експлуатації, відсутні докази того, що земельна ділянка використовується на законних підставах.
Вважає, що спірний об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва.
Виходила з того, що ОСОБА_1 не набула права власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 на законних підставах, отже у неї відсутні правові підстави для розпорядження цим майном.
Спірне майно підлягає знесенню, а земельна ділянка приведенню у придатний для використання стан.
Таким чином відчуження нежитлового приміщення літ. "а8-1", загальною площею 28,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є незаконним, а правочин недійсним.
Просила:
1. визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14 травня 2019 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л., та зареєстрований в реєстрі за № 658;
2. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1825843512101: за ОСОБА_1, номер запису про право власності 31477433, що внесений 06 травня 2019 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Грендач Т. В.; за ОСОБА_2, номер запису про право власності 31533677, що внесений 14 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л.;
3. зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, привівши її у придатний для використання стан, шляхом демонтажу самовільно побудованого об`єкту: нежитлового приміщення літ. "а8-1", загальною площею 28,6 кв. м, (опис об`єкта: нежитлове приміщення поз.1, розташоване на першому поверсі у прибудові літ. "а8-1", ганок літ. "а11").
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 05 квітня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у позові відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування записів про державну реєстрацію та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.
Виходив з того, що метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача у попередній стан.
Зазначив, що з огляду на правові позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 520/15125/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 686/22924/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц, заявлені вимоги про визнання договорів купівлі-продажу спірного торговельного павільйону недійсними не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки наслідком встановлення судом недійсності правочинів є реституція.
Визнання договору щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваними договорами купівлі-продажу.
Місцевий суд дійшов висновку, що позивач, звернувшись до суду з вимогою про визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити з зазначених підстав.
Вважав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1825843512101: за ОСОБА_1, номер запису про право власності 31477433, що внесений 06 травня 2019 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району; за ОСОБА_2, номер запису про право власності 31533677, що внесений 14 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л., оскільки вони є похідними від вимог про визнання недійсним договору про відчуження нерухомого майна.
На думку місцевого суду, з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, може заявити власник чи користувач земельної ділянки або інша особа, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
Вважав, що позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом демонтажу самовільно побудованого об`єкту, враховуючи висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 127/23136/17, також не підлягають задоволенню, оскільки знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення суду першої інстанції Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу.
Постановою від 13 жовтня 2021 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишив без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року залишив без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, звернувшись до суду з вимогою про визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту.
Вважав, що з цих же підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, оскільки вони є похідними від вимог про визнання недійсним договору про відчуження нерухомого майна.
Зазначив, що у цій справі предметом розгляду є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування записів про державну реєстрацію та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.
Отже, кінцевою метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача у попередній стан.
Вважав, що з огляду на зазначені у рішенні місцевого суду правові позиції Верховного Суду, заявлені вимоги про визнання договору купівлі-продажу спірного об`єкту недійсним не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, адже наслідком встановлення судом недійсності правочинів є реституція.
Дійшов висновку, що визнання договору щодо відчуження спірного майна недійсним не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспореним договором купівлі-продажу.
Вважав, що позивач ані в місцевому суді, а ні в суді апеляційної інстанції не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 вчинила самочинне будівництво, не надав суду жодних актів обстеження земельної ділянки, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який складено працівником відділу контролю за використання земель управляння земельних відносин, коли саме виявлено порушення земельного законодавства, графічних матеріалів, висновків землевпорядної чи будівельно-технічної експертизи, які вказували б на конкретну земельну ділянку на якій розташоване майно відповідача та характеристики будівлі, яку позивач вимагає знести, оскільки відсутність таких доказів може призвести до порушення прав третіх осіб, майно яких також може бути знесеним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, Дніпровська міська рада,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження Дніпровська міська рада зазначилазастосування судами попередніх інстанцій норм права у подібних правовідносинах без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18.
Касаційну скаргу мотивувала тим, що факт реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 на підставі підробленого дозволу на виконання будівельних робіт від 21 березня 2011 року, виданого на ім`я ОСОБА_1, свідчить про вчинення самочинного будівництва саме відповідачем.
Враховуючи, що об`єкт нерухомого майна, який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.
Зазначила, що сама по собі обставина державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факту самочинного зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України.
Підкреслила, що спірне нерухоме майно побудоване на земельній ділянці не відведеній для зазначеної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, а також доказів про те, що спірне нерухоме майно було в установленому законом порядку введено в експлуатацію.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав вважати, що ОСОБА_1 набула право власності на нього.
Вважає, що порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради полягає у тому, що державний реєстратор Чумаківської сільської ради зареєстрував право власності на об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради.
Отже, розпорядження земельною ділянкою поза встановленим законодавством порядком, набуття прав на об`єкт нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності порушує також майнові і економічні інтереси територіальної громади м. Дніпро, в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею.
У серпні 2022 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких просила суд скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 06 травня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46788525, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис номер: 31477433 про право власності на нежитлове приміщення літ. "а8-1", загальною площею 28,6 кв. м, опис об`єкта: нежитлове приміщення поз.1, розташоване на першому поверсі у прибудові літ. "а8-1", ганок літ. "а11", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 28/2011-04 від 21 березня 2011 року, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією.
14 травня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цього нежитлового приміщення.
За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 28 травня 2019 року, актуальна інформація про право власності на нежитлове приміщення літ. "а8-1", загальною площею 28,6 кв. м, опис об`єкта: нежитлове приміщення поз.1, розташоване на першому поверсі у прибудові літ. "а8-1", ганок літ. "а11", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності зареєстровано за ОСОБА_2, номер запису про право власності 31533677, що внесений 14 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, реєстр № 658, серія та номер: ННЕ 678828 - ННЕ 678829.
За повідомленням Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області та згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів та відповідно до матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року до 20 травня 2011 року) дозвіл на виконання будівельних робіт № 28/2011-04 від 21 березня 2011 року Інспекція або Департамент не видавали.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційну скаргу слід задовольнити частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у позові, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування записів про державну реєстрацію та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.
Зазначив, що метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача у попередній стан.
З огляду на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 520/15125/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 686/22924/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що заявлені вимоги про визнання договорів купівлі-продажу спірного торговельного павільйону недійсними не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки наслідком встановлення судом недійсності правочинів є реституція.
Визнання договору щодо відчуження спірного майна недійсним не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваними договорами купівлі-продажу.
Отже, позивач, звернувшись до суду з вимогою про визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити з зазначених підстав.