Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 381/702/20
провадження № 61-7667св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна архітектурно-будівельної інспекція України, Міністерство юстиції України, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_4, який 28 липня 2014 року склав заповіт на її ім`я на все належне йому майно.
У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, але нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори було відмовлено у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав відсутності правовстановлюючих документів.
В подальшому ОСОБА_1 дізналася, що оформити право власності на спадкове майно, а саме, на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,07 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та розміщений на ній самовільно побудований ОСОБА_4 житловий будинок, в неї немає можливості, оскільки на підставі незаконних рішень Борівської селищної ради Фастівського району Київської області та неправомірних дій та рішень Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління Київської області та Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_2 незаконно, ввівши в оману ОСОБА_4, оформив право власності на вищевказану земельну ділянку та на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, зареєстрував право власності на начебто ним збудований на вищевказаній земельній ділянці новий житловий будинок, при цьому попередньо змінивши адресу земельної ділянки без достатніх на то правових підстав.
Так, протоколом засідання виконавчого комітету Борівської селищної ради народних депутатів Фастівського району Київської області № 4 від 17 квітня 1986 року ОСОБА_4 дозволено будівництво жилого будинку за типовим проектом, жилою площею 66,80 кв. м, загальною площею 103,14 кв. м та зобов`язано оформити технічну документацію на будівництво жилих будинків в районному відділі архітектури. Крім того, цим же протоколом ОСОБА_4 виділено земельну ділянку для будівництва вказаного будинку.
З метою приведення документів у відповідність чинному законодавству України, а також у зв`язку з поганим станом здоров`я, ОСОБА_4 14 жовтня 2013 року видав нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_2, якою доручив останньому бути його представником в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування України, зокрема, у Фастівській районній державній нотаріальній конторі та інших нотаріальних конторах Київської області, Фастівському МЕТІ та управлінні Держкомзему з питань приватизації земельної ділянки, яка розташована на території Борівської селищної ради.
Рішенням Борівської селищної ради Фастівського району Київської області № 5-3-31-6 від 12 грудня 2013 року, ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,0700 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .
Протягом 2014 року вказаний проект землеустрою на ім`я ОСОБА_4 на його замовлення ОСОБА_4 розроблений ФОП ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_4 (та його представник по довіреності) в цей період також отримав необхідні дозволи та погодження, з метою затвердження вищевказаного проекту землеустрою, в тому числі документи, що підтверджують проведення державної реєстрації земельної ділянки в системі Державного земельного кадастру України.
15 квітня 2014 року Борівською селищною радою Фастівського району Київської області прийнято рішення № 8-20 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".
Згідно пункту 1 вказаного рішення, орган місцевого самоврядування вирішив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в АДРЕСА_1 в межах земель Борівської селищної ради.
Згідно пункту 2 вищевказаного рішення, орган місцевого самоврядування вирішив передати у приватну власність земельну ділянку, розташовану за вищевказаною адресою, з кадастровим номером 3224955300:01:003:0664 площею 0,0700 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - ОСОБА_2, який взагалі жодного відношення до вищевказаної земельної ділянки ніколи не мав та не має, оскільки усі попередні рішення, проекти, висновки, погодження та дозволи, отримані щодо земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - оформлені та видані на ім`я ОСОБА_4 ОСОБА_2 натомість був всього лише представником по довіреності ОСОБА_4 .
При цьому ОСОБА_2 не повідомив про той факт, що належну ОСОБА_4 земельну ділянку було виділено зовсім іншій особі та в подальшому реалізував вищевказане рішення селищної ради в своїх цілях - став власником фактично чужого майна.
На підставі незаконного рішення 28 квітня 2014 року Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області незаконно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12870141 від 06 травня 2014 року, та видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 21316941) від 06 травня 2014 року на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,07 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3224955300:01:003:0664) та витяг з ДРРПНМ (індексний номер 21316917) від 06 травня 2014 року.
14 травня 2014 року ОСОБА_2 подано заяву до Борівської селищної ради про зміну адреси земельної ділянки. Внаслідок чого, 29 травня 2014 року виконавчим комітетом Борівської селищної ради Фастівського району Київської області на підставі статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення № 4/6 "Про присвоєння поштової адреси", яким згідно пункту 1 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 .
Після зміни адреси державним реєстратором Кузьмінською І. М., без прийняття нового рішення щодо внесення змін до ДРРПНМ, проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, розташовану вже за новою адресою, а саме: АДРЕСА_1 . При цьому кадастровий номер зареєстрованої земельної ділянки під АДРЕСА_2, повністю співпадає із кадастровим номером раніше зареєстрованої земельної ділянки під АДРЕСА_1, з чого випливає, що це один і той же об`єкт нерухомості.
Дізнавшись про порушення своїх прав та інтересів, ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2, Борівської селищної ради Фастівського району Київської області, Фастівської РДА Київської області про визнання частково недійсним рішення, скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнаний недійсним пункту 2 рішення Борівської селищної ради від 15 квітня 2014 року за № 8-20 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0700 га за кадастровим номером 3224955300:01:003:0664 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнане протиправним та скасоване свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06 травня 2014 року, індексний номер 21316941 ( НОМЕР_1 ); визнане протиправним та скасоване рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 06 травня 2014 року, індексний номер 12870141 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224955300:01:003:0664 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, площею 0,0700 та з кадастровим номером 3224955300:01:003:0664 за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 381/4645/17 дане рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2018 року залишено в силі.
Тобто, ОСОБА_2 не має жодних прав на земельну ділянку площею 0,0700 га з кадастровим номером 3224955300:01:003:0664 за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, на підставі отриманих вищевказаних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, які в подальшому визнані судом протиправними та скасовані, ОСОБА_2 подав до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, повідомлення про початок виконання будівельних робіт з нового будівництва двоповерхового житлового будинку з мансардою, за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстроване за № КС 062141700225 від 19 червня 2014 року, де зазначено, що земельна ділянка використовується для будівництва на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 травня 2014 року серії НОМЕР_1, яке незаконно отримано ОСОБА_2 .
В дане повідомлення ОСОБА_2 внесені недостовірні дані відносно безпосередньо проведення нового будівництва двоповерхового житлового будинку з мансардою на вищевказаній земельній ділянці, оскільки будівництво вказаного житлового будинку розпочато самовільно ОСОБА_4 ще за життя до 2014 року, про що свідчать документи на придбання будівельних матеріалів, проєкт землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки.
10 березня 2015 року на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19897847 від 11 березня 2015 року, яке прийнято на підставі технічного паспорту № 103 від 10 березня 2015 року ТОВ "Територіальне БТІ" та дозволу на виконання будівельних робіт КС № 062141700225, виданого 02 червня 2014 року Департаментом ДАБІ у Київській області (в даному випадку повідомлення), за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
26 червня 2015 року Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі вищевказаної Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівельні роботи на якому виконувались на підставі повідомлення про початок їх виконання та рішення виконавчого комітету Борівської селищної ради Фастівського району Київської області № 4/6 "Про присвоєння поштової адреси" від 29 травня 2014 року, видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 на житловий будинок, загальною площею 278,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято рішення індексний номер: 22430318 від 26 червня 2015 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 278,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач просила:
визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області щодо проведення реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 19 червня 2014 року за № КС 062141700225, замовником у якій є ОСОБА_2, та скасувати дану реєстрацію;
визнати протиправними дії Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області щодо проведення реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 26 травня 2015 року за № КС 142151460391, замовником якого є ОСОБА_2, та скасувати дану реєстрацію;
визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19897847 від 11 березня 2015 року, згідно якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати видане Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 від 26 червня 2015 року на житловий будинок, загальною площею 278,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області індексний номер: 22430318 від 26 червня 2015 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 278,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила позовну давність за всіма позовними вимогами, оскільки по жодній із позовних вимог не надала доказів на підтвердження того, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права у період до 03 березня 2017 року (за три роки до подання позову), і саме з цієї причини не звернулася до суду своєчасно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2021 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19897847 від 11 березня 2015 року, згідно якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області індексний номер: 22430318 від 26 червня 2015 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Визнано недійсним та скасовано видане Реєстраційною службою Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 26 червня 2015 року на житловий будинок, загальною площею 278,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що земельна ділянка, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва ОСОБА_2 на законних підставах не виділялася, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку на момент реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкт незавершеного будівництва було незаконним, обставини незаконності виділення земельної ділянки ОСОБА_2 встановлені рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у справі № 381/4645/17.
Вимоги позивача про визнання протиправними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області та Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області з реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта задоволенню не підлягають, оскільки реєстрація права власності є підставою вважати, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларація про введення до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта вичерпали свою дію, а відтак їх скасування не буде породжувати будь-яких правових наслідків.
Стосовно вимоги про скасування рішення державного реєстратора індексний номер 19897847 від 11 березня 2015 року позивачем в суді першої інстанції заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності. Як на підставу для поновлення пропущеного строку, позивач посилалася на те, що 09 вересня 2015 року вона звернулась до суду з тотожною позовною вимогою, проте ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2015 року у справі № 381/3897/15-ц цей позов залишено без розгляду, у зв`язку з необхідністю розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, а тому у 2015 році вона звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з аналогічною позовною заявою (справа № 815/2739/17), проте, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року, провадження у справі було закрито у зв`язку з необхідністю розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства. Також, позивач вказала, що лише з винесенням постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 381/4645/17, якою рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2018 року залишено без змін та визнано за нею право на завершення приватизації земельної ділянки, на якій побудований будинок, у неї виникла можливість і право звернутися до суду з даним позовом.Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позовна давність за цією вимогою позивачем пропущена з поважних причин і підлягає поновленню.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора індексний номер 22430318 від 26 червня 2015 року та свідоцтва про право власності на будинок № НОМЕР_2 від 26 червня 2015 року, позивач стверджує, що вона дізналася про них лише 11 вересня 2017 року після ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи, надісланими на виконання ухвали суду про забезпечення доказів по цивільній справі № 381/1729/17, а тому саме з цього дня почався перебіг позовної давності. Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що позивач достовірно знала або могла дізнатися про їх існування ще до 11 вересня 2017 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивачем щодо цих позовних вимог позовна давність не пропущена. При цьому, застосувавши сплив позовної давності як підставу для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 судом першої інстанції взагалі не зроблено висновку щодо попереднього встановлення наявності порушеного права позивача, на захист якого подано позов, та щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якій просить постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, а саме: застосував норму матеріального права, передбачену частиною першою статті 261 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду (пункти 45-47 постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, пункти 6.24-6.26 постанови від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, пункти 5.24-5.26 постанови від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17) та інших постановах Верховного Суду; застосував норму матеріального права, передбачену частиною п`ятою статті 267 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19. Також суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме: показання свідка ОСОБА_6 ; адвокатський запит від 02 березня 2017 року; ухвалу від 09 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі № 381/3897/15-ц; ухвалу від 23 грудня 2015 року про залишення позову без розгляду за заявою позивача у справі № 381/3897/15-ц; постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі № 381/4645/17.
Позивач не мала жодних об`єктивних перешкод, щоб, знаючи з березня 2015 року про здійснювані відповідачем будівельні роботи, з цього часу доручити своєму адвокату направлення адвокатських запитів для перевірки та отримання інформації про факт реєстрації 11 березня 2015 року права власності на незавершене будівництво (позовна вимога № 3) про факти оформлення 26 червня 2015 року свідоцтва про право власності на будинок (позовна вимога № 4), реєстрацію 26 червня 2015 року права власності на будинок (позовна вимога № 5), а також про номери і дати рішень та інших документів, якими ці факти підтверджуються. Перебіг позовної давності за позовною вимогою № 3 розпочався у березні 2015 року та закінчився у березні 2018 року. Перебіг позовної давності за позовними вимогами № 4 та № 5 розпочався з червня 2015 року та закінчився у червні 2018 року.
Апеляційний суд визнав подання позову з помилкою у юрисдикції до адміністративного суду безумовною підставою для визнання поважності причин пропуску позовної давності та не звернув уваги на формулювання "може бути визнана поважною причиною" у висновках Верховного Суду. В результаті такого звуженого тлумачення змісту частини п`ятої статті 267 ЦК України та висновків Верховного Суду апеляційний суд проігнорував факт звернення 09 вересня 2015 року позивача до суду з вимогою № 3 без жодних помилок в юрисдикції в порядку цивільного судочинства (справа № 381/3897/15-ц) та факт подання позивачем 23 грудня 2015 року заяви про залишення позовної вимоги № 3 без розгляду. Якщо позивач, маючи можливість продовжувати участь у цивільній справі № 381/3897/15-ц, самостійно залишила свій позов без розгляду, це не є поважною причиною для заявлення цієї вимоги 03 березня 2020 року (через 2 роки після спливу позовної давності та через 4 роки і два місяці після добровільного залишення позивачем без розгляду позовної вимоги № 3).
Визнання апеляційним судом поважною причиною пропуск позовної давності за позовною вимогою № 3 очікування позивачем прийняття Верховним Судом постанови у справі № 381/4645/17 також не відповідає висновкам Верховного Суду. Постанова Верховного Суду у справі № 381/4645/17 прийнята 02 жовтня 2019 року - через 1 рік і 6 місяців після спливу позовної давності (18 березня 2018 року) і вже жодним чином не могла вплинути на перебіг позовної давності, що закінчилась. Про можливість подання позову до прийняття Верховним Судом постанови 02 жовтня 2019 року свідчить те, що така вимога була заявлена 09 вересня 2015 року (за 4 роки і 1 місяць до прийняття постанови від 02 жовтня 2019 року).
Позивач не вжила належних заходів для того, щоб своєчасно в межах позовної давності дізнатися про оспорювані нею дії та рішення щодо оформлення 26 червня 2015 року свідоцтва про право власності на будинок (позовна вимога № 4) та реєстрацію 26 червня 2015 року права власності на будинок (позовна вимога № 5).
Доказів неможливості своєчасного вжиття заходів щодо отримання інформації про оспорювані рішення позивач не надала. Презумпцію можливості знати стан своїх майнових прав позивач не спростувала.
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_7, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що враховуючи той факт, що земельна ділянка, на якій був розташований об`єкт незавершеного будівництва ОСОБА_2 на законних підставах не виділялася, рішення державного реєстратора стосовно державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, на якій знаходився об`єкт незавершеного будівництва, на момент реєстрації права власності ОСОБА_2 на цей об`єкт, було протиправним, обставини незаконності виділення земельної ділянки ОСОБА_2 визнані рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у справі № 381/4645/17, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року, а також враховуючи той факт, що на теперішній час вищевказаним рішенням суду і свідоцтво про право власності на вищевказану земельну ділянку, і рішення про державну реєстрацію речових прав ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку скасовані, рішення про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво індексний номер: 19897847 від 11 березня 2015 року, свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 26 червня 2015 року повинно бути скасовано. ОСОБА_4, ще за свого життя, повинен був зареєструвати своє право власності як на спірну земельну ділянку, так і на побудований на ній житловий будинок, та за життя стати повноцінним власником свого майна, але не зміг цього зробити, оскільки після вищевказаних дій, ОСОБА_2 незаконно повністю завершив процес приватизації земельної ділянки на своє ім`я, ще за життя ОСОБА_4 (право власності за ОСОБА_2 зареєстроване 06 травня 2014 року, а ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що в подальшому стало підставою для незаконного оформлення ОСОБА_2 за собою права власності на житловий будинок, розташований на вищевказаній земельній ділянці. Діями державного реєстратора з приводу видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок та прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, також порушені права ОСОБА_1, як особи, що єдина має право на оформлення права власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, оскільки судовим рішенням, що набрало чинності, визнано її право на закінчення приватизації вищевказаної земельної ділянки та відповідно похідні від цього права на об`єкти нерухомості, які на ній розташовані.
Стосовно вимог з приводу скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 26 червня 2015 року, визнання протиправним та скасування рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області індексний номер: 22430318 від 26 червня 2015 року, строк позовної давності почав перебіг з 11 вересня 2017 року з надісланням до суду реєстраційної справи на виконання ухвали суду про забезпечення доказів по цивільній справі № 381/1729/17, після ознайомлення з якою позивачу стало відомо про видачу свідоцтва про право власності відповідачу ОСОБА_2 та реєстрацію за ним права власності на житловий будинок. Таким чином, строк позовної давності по вказаним вимогам також не пропущено.
Стосовно вимоги з визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19897847 від 11 березня 2015 року, до суду разом з позовом подано заяву про поновлення строку позовної давності. Так, позивачем 09 вересня 2015 року подавалася до суду позовна заява з вищевказаною позовною вимогою (справа № 381/3897/15-ц), проте ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2015 року позов залишено без розгляду. В подальшому, в тому числі, з цією ж вимогою та вимогами аналогічними з даним позовом за результатами розгляду якого винесене оскаржуване судове рішення, позивач зверталася до Одеського окружного адміністративного суду (справа № 815/2739/17), проте 18 січня 2018 року до суду позивачем подані зміни до позовної заяви, згідно яких з позовних вимог виключено вимогу стосовно скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19897847 від 11 березня 2015 року, так як розгляд даних вимог відповідно до існуючої на той час практики суду касаційної інстанції не відносилося до компетенції адміністративних судів та повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, для скасування вказаного рішення в позивача не було достатніх правових підстав, і лише з прийняттям постанови Верховним Судом від 02 жовтня 2019 року у справі № 381/4645/17, якою рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2018 року залишено в силі та про яке зазначено в позовній заяві, такі підстави з`явилися та виникла можливість у подачі позовної заяви з вищевказаними позовними вимогами. Проте, в зв`язку з тривалим розглядом вищевказаної цивільної справи ОСОБА_1 пропущена позовна давність по вищевказаній вимозі. При цьому, необхідно зазначити, що безпосередньо цим рішенням надано дозвіл судом на закінчення приватизації земельної ділянки позивачу, до винесення цього судового рішення дані права були спірні. Закінчити приватизацію даної земельної ділянки без скасування вищевказаних реєстраційних дій та правовстановлюючих документів не можливо, у зв`язку з чим не можливо виконати судове рішення, винесене по справі № 381/4645/17, у зв`язку з чим і виникли вищевказані підстави для поновлення строку на оскарження, яких раніше не існувало.
Позивач у 2017 році зверталася до Одеського окружного адміністративного суду (справа № 815/2739/17). За результатами розгляду даної справи винесено 18 січня 2019 року ухвалу суду про закриття провадження у справі, у зв`язку з необхідністю розгляду даного спору в рамках цивільного процесу. Дана ухвала суду залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 381/702/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У серпні 2022 року справа № 381/702/20 надійшла до Верховного Суду.
У серпні 2022 року Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) продовжено строк на усунення недоліків.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року - без змін.