Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 727/788/20
провадження № 61-706св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє Гуртова Тетяна Іванівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 липня 2021 року у складі судді Смотрицького В. Г., додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 вересня 2021 року у складі судді Смотрицького В. Г., постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Лисака І. Н., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 липня 2018 року у справі № 723/1833/18 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнено кошти за договором позики від 15 грудня 2014 року в розмірі 250 000,00 дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 23 травня 2018 року становить 6 517 500,00 грн.
Також рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області
від 25 квітня 2019 року у справі № 723/419/19 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнено заборгованість за договором позики
від 12 листопада 2007 року в сумі 28 000 000,00 євро та судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.
Позивач вважав, що договори позики від 15 грудня 2014 року та
від 12 листопада 2007 року є фіктивними, оскільки укладені без дійсних намірів виконання зобов`язання (без реальної передачі коштів у позику).
Зазначав, що єдиною метою укладення цих договорів є здійснення майнових дій від імені боржника для введення в оману його як кредитора шляхом виведення активів боржника ОСОБА_2 для їх збереження за ОСОБА_3 під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження (штучне збільшення боргу) та ухилення від звернення стягнення за грошовими зобов`язаннями боржника ОСОБА_2 перед ним як кредитором у справі № 727/4714/17.
На примусовому виконанні Першого ВДВС у м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області перебуває виконавче провадження № 54885937 із примусового виконання виконавчого листа № 727/4714/17, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівців, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів за договором позики в сумі 339 822,67 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 8 730 044,39 грн, судового збору в сумі 8 960,00 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 20 250,00 грн.
Під час розгляду справи про стягнення коштів за договором позики ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року змінено ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 червня 2017 року про забезпечення позову та забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог на суму 330 876,97 дол. США, в тому числі на наступне майно: нежитлову будівлю площею 998,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1 ; земельні ділянки: площею 0,2640 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 7324589700:02:001:0064; площею 0,1059 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7324589700:02:001:0065; площею 0,1057 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7324589700:02:001:0063; площею 0,4577 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7324589700:02:001:0039, які розташовані у с. Тисовець Сторожинецького р-ну Чернівецької обл.; автомобіль "УАЗ 452 Д", вантажний, об`єм двигуна 4250, 1984 року випуску; автомобіль "Мерседес-Бенц 312 D", вантажний, об`єм двигуна 2874, 1996 року випуску.
Виконавчий лист у справі № 723/1833/18 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів за договором позики від 15 грудня 2014 року в розмірі 250 000,00 дол. США пред`явлений на виконання до Першого ВДВС у м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області та постановою державного виконавця від 24 жовтня 2018 року виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження № 57519215. Майно боржника ОСОБА_2 передано на реалізацію. Після продажу автомобіля кошти між стягувачами розподілені пропорційно до суми стягнення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 квітня 2019 року у справі № 727/1818/19, яка постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2019 року залишена без змін, визнано неправомірним розрахунок про розподіл грошових коштів від 04 лютого 2019 року, виконаний заступником начальника Першого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Громовою Л. В. щодо проведення розрахунку стягнення із боржника ОСОБА_2 сум для задоволення вимог стягувачів.
Після проведення третіх електронних торгів за заявою позивача та враховуючи його пріоритет, постановою державного виконавця
від 15 травня 2019 року йому передано нереалізоване майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 7324589700:02:001:0039, площею 0,4755 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться у с. Тисовець Сторожинецького р-ну Чернівецької обл., за ціною третіх електронних торгів 300 720,00 грн.
03 червня 2019 року державним виконавцем затверджено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу на його користь.
Крім того, після проведення третіх електронних торгів за заявою позивача та враховуючи його пріоритет, постановою державного виконавця
від 16 грудня 2019 року йому передано нереалізоване майно, а саме: нежитлову будівлю торгівельно-розважального комплексу літ. А загальною площею 998,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 7324589700:02:001:0064, площею 0,2640 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівлі, яка знаходиться у с. Тисовець Сторожинецького р-ну Чернівецької обл., за ціною третіх електронних торгів 4 381 160,00 грн.
16 грудня 2019 року державним виконавцем затверджено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу на його користь.
Виконавчий лист у справі № 723/419/19 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики
від 12 листопада 2007 року в сумі 28 000 000,00 євро та судового збору в сумі 9 605,00 грн пред`явлено на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ВП № 59658211.
14 серпня 2019 року заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Малим О. В. винесено постанову про передачу матеріалів зведеного виконавчого провадження № 57519215 щодо виконання рішень про стягнення із ОСОБА_2 коштів, що перебуває на примусовому виконанні у Першому ВДВС у м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області для подальшого виконання.
Також позивач посилався на те, що спірні договори позики укладено між особами першого ступеня споріднення (батьком та сином), кошти, які зазначені в договорах, відповідають розміру річного бюджету області, тому відповідачі ввели суд в оману, щоб зберегти арештоване майно в сім`ї та передати ОСОБА_3 у рахунок погашення боргу в порядку зведеного виконавчого провадження, у зв`язку із чим він звернувся до правоохоронних органів.
17 липня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців проведено санкціоновані обшуки з метою відшукання оригіналу договору позики від 12 листопада 2007 року, однак документів виявлено не було. На вимогу слідчого ОСОБА_2. оригінал договору не надав.
На запит слідчого Управління виявлення та розшуку активів Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів (АРМА), надало інформацію про відсутність у ОСОБА_3 активів на суму 28 000 000,00 євро. Він є власником лише легкового автомобіля марки "Мерседес-Бенц", 2005 року випуску.
Спірні договори позики є фіктивними, оскільки у ОСОБА_3 відсутні договори позики, вказані договори укладені умисно, оскільки кошти не були передані реально. В подальшому ОСОБА_2 у суді визнав позовні вимоги про стягнення із нього коштів, тобто обоє відповідачів бажали штучно збільшити борг, щоб стягнути майно виключно на користь ОСОБА_3 та уникнути виконання рішення, яке ухвалено на його користь.
Позивач просив визнати договір позики від 15 грудня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_3 кошти в сумі 250 000,00 дол. США, та договір позики від 12 листопада 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_3 кошти в сумі 28 000 000,00 євро, недійсними відповідно до статті 234 ЦК України з підстав їх фіктивності, а також стягнути із відповідачів на його користь судові витрати в рівних частках.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців
від 29 вересня 2021 року стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 липня 2021 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 вересня 2021 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не довів наявності правових підстав, передбачених статтею 234 ЦК України, для визнання договорів позики від 12 листопада 2007 року та від 15 грудня 2014 року фіктивними, оскільки позивачем не доведено, що, укладаючи оспорювані договори позики, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали наміру досягти обумовлених ними юридичних наслідків, зокрема отримати та передати грошові кошти в позику.
ОСОБА_1 є особою, яка має вищий пріоритет зареєстрованого обтяження, оскільки обтяження на його користь зареєстроване раніше на виконання рішення суду у справі № 727/4714/17, виконавчий лист по якій примусово виконується.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що витрати за надання правничої допомоги не є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг. Заявлений адвокатом розмір правничої допомоги не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім того, при визначенні розміру правничої допомоги необхідно враховувати також те, що судове засідання 30 листопада 2020 року не відбулося через неявку сторін. Також суд урахував і матеріальний стан позивача ОСОБА_1, який є пенсіонером.
Урахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат та стягнення із позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У січні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гуртова Т. І.,звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 липня 2021 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців
від 29 вересня 2021 року, постанову Чернівецького апеляційного суду
від 07 грудня 2021 року, у яких просить скасувати вказані рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Відмовити ОСОБА_2 у стягненні витрат на правову допомогу в повному обсязі.
У касаційних скаргах скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Скаржник зазначає, що суди не звернули належної уваги на те, що порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження". Цей порядок є єдиним як при виконанні одного виконавчого провадження, так і при виконанні декількох виконавчих проваджень у рамках зведеного виконавчого провадження, а саме: в першу чергу стягнення звертається на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших установах.
У разі стягнення на грошові кошти, інше майно, на яке відсутній зареєстрований пріоритет, розподіл відбувається пропорційно до суми боргу кредиторів у межах однієї черги. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належать до однієї черги кредиторів, тому розподіл коштів має відбуватися пропорційно до суми боргу. Пріоритет не захищає в повній мірі від штучно збільшеного боргу боржника.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, застосував положення статей 1046, 1047, 1049 ЦК України та дійшов висновку, що письмова форма договору є одночасно і фактом передання коштів від кредитора до позичальника, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України у справі
№ 6-63цс13.
Суди не надали належної правової оцінки сторонам оспорюваних договорів позики, якими є особи першого ступеня спорідненості: син та батько, та обставини розгляду спору між ними про стягнення боргу.
У спорах, що виникають із договорів, укладених сторонами, які є близькими родичами, слід перевіряти: чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на ухилення боржника від виконання в майбутньому судових рішень про стягнення із нього грошових коштів.
Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц. Хоча у цих справах мова йшла про договори дарування, що були укладені між близькими родичами, уникнути звернення стягнення на майно боржника можливо і за рахунок інших "штучно" створених договорів, укладених між близькими родичами, наприклад позики.
Оскільки позивач обґрунтовував свою позицію саме відсутністю у ОСОБА_3 коштів у сумі 28 000 000,00 євро та 250 000,00 дол. США, то суди мали перевірити реальну можливість позикодавця мати у власності такий обсяг коштів для позики.
Позивачем доведено відсутність у відповідача ОСОБА_3 активів на суму 28 000 000,00 євро та 250 000,00 дол. США, оскільки на запит слідчої Управління виявлення та розшуку активів Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів (АРМА), перевіривши майновий стан ОСОБА_3, надало інформацію про відсутність у нього активів на суму 28 000 000,00 євро. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 мав би спростувати результати перевірки АРМА про відсутність активів належними доказами, які б доводили протилежне.
Вказує, що принцип добросовісності має бути притаманний усім сторонам цивільних правовідносин не лише при поділі майна подружжя та укладенні договорів дарування на користь близького родича, а й при укладенні інших майнових договорів між близькими родичами, як у цій справі - договору позики.
Також зазначав, що судами порушено норми процесуального права, оскільки не було досліджено оригіналів договорів позики. Єдиним належним доказом достовірності наданих копій договорів позики могло бути лише дослідження їх оригіналів у суді, зокрема за ініціативою суду.
Крім того, суд безпідставно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про долучення доказів, не дослідивши мотивів пропуску строку для подачі відповідних доказів.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції позивач зазначав, що посвідчувати документи має право адвокат, який веде справу, а також особа, що має право підпису відповідно до статуту від імені адвокатського об`єднання.
Молодший юрист не є особою, уповноваженою від імені адвокатського об`єднання, не є адвокатом, який веде справу та не є учасником адвокатського об`єднання, а тому не має права посвідчувати жодні документи у справах, які ведуть адвокати, та жодні документи, видані адвокатським об`єднанням у процесі його діяльності.
Суди безпідставно відхилили доводи позивача щодо відсутності у молодшого юриста права засвідчувати документи, видані адвокатським об`єднанням.
Отже, копії документів, надані на підтвердження витрат на надання правової допомоги, засвідчені особою, яка не мала на те права, що є порушенням норм матеріального права.
Скаржник вказує, що відповідач у порушення частини дев`ятої статті 83 ЦПК України не надіслав позивачу копію договору від 04 серпня 2017 року № 145/17, яка була додана до матеріалів справи, тому суд безпідставно взяв до уваги відповідний доказ.
Крім того, позивач зазначає, що за наявності декількох судових справ між цими сторонами, розгляд яких відбувався паралельно, за відсутності вказівки у договорі, у якій саме справі надається правова допомога, за наявності двох укладених договорів, за наявності доказів оплати коштів по одному договору та доказів надання правової допомоги по іншому договору, суди дійшли помилкового висновку, що ці витрати повʼязані саме із розглядом цієї справи.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційні скарги ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Поляк М. В., просив касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 727/788/20 з Шевченківського районного суду м. Чернівців.
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла справа № 727/788/20.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що на примусовому виконанні Першого ВДВС у м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області перебувало виконавче провадження № 54885937 з примусового виконання виконавчого листа № 727/4714/17, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівців, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів за договором позики
від 04 вересня 2014 року в сумі 339 822,67 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 8 730 044,39 грн, судового збору в сумі 8 960,00 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 20 250,00 грн, що підтверджується копією інформації про виконавче провадження.
У ході розгляду цивільної справи № 727/4714/17 про стягнення коштів за договором позики, ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області
від 25 липня 2017 року змінено ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 червня 2017 року про забезпечення позову, забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог на суму 330 876,97 дол. США, в тому числі на наступне майно: нежитлову будівлю, площею 998,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2640 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 7324589700:02:001:0064; земельну ділянку площею 0,1059 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7324589700:02:001:0065; земельну ділянку площею 0,1057 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7324589700:02:001:0063; земельну ділянку площею 0,4577 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7324589700:02:001:0039, які розташовані в с. Тисовець Сторожинецького р-ну Чернівецької обл.; автомобіль "УАЗ 452 Д", вантажний, об`єм двигуна 4250, 1984 року випуску; автомобіль "Мерседес-Бенц 312 D", вантажний, об`єм двигуна 2874, 1996 року випуску.
У судовому засіданні встановлено, що 12 листопада 2007 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно із яким ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність 2 800 000,00 євро для будівництва ресторану.
Згідно із пунктом 2.1 вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_3 борг готівкою у строк до 12 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 3.4 договору сторони свідчать, що вони не приховують обставин, які мають істотне значення для цього договору; внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб; договір не укладається під впливом тяжких для них обставин; укладення договору відповідає їх інтересам та інтересам сім`ї; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області
від 25 квітня 2019 року у справі № 723/419/19, яке набрало законної сили, стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 12 листопада 2007 року в сумі 28 000 000,00 євро та судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.
Виконавчий лист у справі № 723/419/19 пред`явлено на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ВП № 59658211.
15 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно із яким ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність 250 000,00 дол. США.
Згідно із пунктом 2.1 вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_3 борг готівкою у строк до 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 3.4 договору сторони свідчать, що вони не приховують обставин, які мають істотне значення для цього договору; внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб; договір не укладається під впливом тяжких для них обставин; укладення договору відповідає їх інтересам та інтересам сім`ї; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області
від 24 липня 2018 року у справі № 723/1833/18, яке набрало законної сили, стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 15 грудня 2014 року в сумі 250 000,00 дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 23 травня 2018 року становить 6 517 500,00 грн, та судовий збір в сумі 8 810,00 грн.
Виконавчий лист у справі № 723/1833/18 пред`явлено на виконання до Першого ВДВС у м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області ВП № 57496878 та постановою державного виконавця вказане виконавче провадження та виконавче провадження про стягнення на користь ОСОБА_1 боргу об`єднані у зведене виконавче провадження № 57519215.
14 серпня 2019 року заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Малим О. В. винесено постанову про передачу матеріалів зведеного виконавчого провадження № 57519215 щодо виконання рішень про стягнення із ОСОБА_2 коштів, що перебуває на примусовому виконанні у Першому ВДВС у м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області для подальшого виконання.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Предметом спору у цій справі є визнання недійсними договорів позики
від 12 листопада 2007 року та від 15 грудня 2014 року.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.