ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 813/1342/16
касаційне провадження № К/9901/28238/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 (суддя Потабенко В.А.) та ухвалу Львівського апеляційної адміністративного суду від 02.11.2016 (судді: Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколія" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Еколія" (далі у тексті - ТОВ "Еколія", Товариство, позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Франківському районі м. Львова, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.04.2016 № 0000131400, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 201 053, 13 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційної адміністративного суду від 02.11.2016, позов було задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 12.04.2016 № 0000131400, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області. Стягнуто судовий збір.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що наявність додаткових угод щодо коригування умов зовнішньо-економічного контракту та взаємного заліку грошових вимог не впливає на висновок про порушення позивачем строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не вважається підставою для зняття експортної операції з контролю.
Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.03.2017 відкрив касаційне провадження в справі.
Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 06.02.2023 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 07.02.2023.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 17 по 23 березня 2016 року ДПІ у Франківському районі м. Львові провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Еколія" з питань дотримання вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за період з 01 травня 2015 року по 23 березня 2016 року, якою встановлено порушення ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині не надходження товару по імпортній операції від нерезидента - Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща).
На перевірку позивачем надано установчі документи, зовнішньоекономічний контракт від 10.09.2015 № 10/09-15, банківські документи по рахунку в іноземній валюті та оборотно - сальдові відомості по рахунку 632.
За результатами перевірки складено Акт від 29.03.2016 № 278/13-05-14-00/37919322.
Перевіркою було встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині не надходження товару по імпортній операції від нерезидента - Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща).
Не погоджуючись із вказаним актом перевірки, позивач звернувся до податкового органу із запереченнями на акт перевірки, однак отримав відповідь 08.04.2016 № 5860/13-05-14-00-10, що у ході розгляду заперечення та вивчення наданих до заперечення документів, комісія прийшла до висновку, що аргументи наведені у запереченні до акта перевірки та надані документи не спростовують висновки, викладені в акті перевірки ТОВ "Еколія".
Так, на підставі акта ДПІ у Франківському районі м. Львові винесено податкове повідомлення - рішення від 12.04.2016 № 0000131400, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 201 053, 13 грн.
Не погоджуючись із такими висновками податкового органу Товариство звернулось до суду.
Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності ґрунтується на наявності у ТОВ "Еколія" простроченої дебіторської заборгованості в сумі 36 363, 35 євро нерезидента Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR Halina Franczak (Польща).
Так, між позивачем та Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) було укладено контракт від 10.09.2015 № 10/09-15. Предметом вказаного контракту був імпорт сала, м`яса, субпродуктів та м`ясопродуктів.
Крім того, між позивачем та К.R.T. GROUPCZ s.r.o. (Чехія) було укладено контракт від 11.06.2015 № 11-06/15, згідно якого К.R.T. GROUPCZ s.r.o. (Чехія, продавець) зобов`язувалася поставити та передати у власність позивача (покупця) товар, а покупець зобов`язувався його оплатити.
Судами встановлено та не заперечувалось сторонами, що на виконання контракту з Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) позивач здійснив передоплату на суму 55 510, 85 євро, а 12.10.2015 польська сторона поставила позивачеві товар на суму 19 147, 50 євро. Сума у розмірі 36 363, 35 євро залишилася як авансова оплата станом на 21.12.2015. Граничний термін імпорту товару становив 10.01.2016.
Водночас, встановлено, що заборгованість позивача по контракту К.R.T. GROUPCZ s.r.o. (Чехія), за отриманий товар становила 39 636, 05 доларів США.
21.12.2015 між позивачем та Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) укладено додаткову угоду № 1 до контракту від 10.09.2015 № 10/09-15.
За умовами угоди Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) зобов`язувалася повернути суму 36 363, 35 євро отриманої переплати та допускалось припинення грошового зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Так, 21.12.2015 між позивачем, Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) та К.R.T. GROUPCZ s.r.o. (Чехія) укладено договір про переуступку боргу, за умовами якого Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) прийняла від К.R.T. GROUPCZ s.r.o. (Чехія) право вимоги 39 636, 05 доларів США до позивача, за згодою позивача. Крос курс становив 1,09:1 (долар США: євро).
Крім того, 21.12.2015 між позивачем та Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща) також укладено угоду про залік зустрічних вимог, згідно з якою сторони провели взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 36 363, 35 євро.
Однак, вказані угоди не були враховані податковим органом, як такі, що припинили зобов`язання, що зумовило висновок про порушення Товариством статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон Законом №185/94-ВР), а саме: ненадходження товару за зовнішньоекономічним контрактом від 10.09.2015 № 10/09-15 з нерезидентом Ubojnia Zwierzat Rzeznych "MIR - KAR" Halina Franczak (Польща), та ґрунтуються на приписах постанови правління Національного банку України № 453 від 14.11.2013 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті" та постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті", відповідно до яких розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних дні. Разом з тим, вказані постанови правління Національного банку України станом на дату підписання керівником органу державної податкової служби письмового запиту про подання інформації (29.01.2016) та станом на дату проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Еколія" (29.03.2016) втратили свою чинність у зв`язку із закінченням строку дії.
Як вбачається з матеріалів справи, у ДПІ відсутні заперечення щодо сум поставки, вартості та сум раніше проведених розрахунків, про які йдеться в договорі про зарахування.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що чинне законодавство не містить обмежень, які б забороняли зняти експортну операцію з контролю на підставі документів про припинення зобов`язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а тому у податкового органу не було підстав для нарахування позивачу пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Оцінюючи правомірність застосування до позивача санкцій за порушення строків декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України суди виходили з можливості припинення зобов`язань по зовнішньоекономічним контрактам шляхом заліку зустрічних однорідних вимог суб`єктами, що підтверджено і ДПА України, зокрема у листах від 11.05.2007 № 9433/7/22-6017 "Щодо проведення перевірок експортно-імпортних операцій" та від 09.10.2008 № 20580/7/22-5017 "Щодо можливості припинення зобов`язань між двома імпортними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог". Таким чином, суб`єктам господарювання-резидентам гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Положення статті 42 Конституції України системно пов`язані зі статтею 16 Конституції України щодо однієї із основних функцій держави - забезпечення економічної безпеки України; а також мають безпосередній органічний зв`язок зі статтею 41 Конституції України щодо змісту та форм права власності, непорушності права приватної власності.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.
Отже, конституційно-правова норма, яка декларує право на підприємницьку діяльність, також містить застереження, що сферою його реалізації є тільки ті види діяльності, що не заборонені законом. Законодавець вказав і на засоби обмеження - пряму заборону шляхом відсилання до поточного законодавства, в першу чергу, Господарського та Цивільного кодексів України.