ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 2а-10234/09/0470
адміністративне провадження № К/9901/18317/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Приватного акціонерного підприємства "Комбінат Придніпровський", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Г.К." про стягнення заборгованості, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 (суддя Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 (головуючий суддя Білак С.В., судді Шальєва В.А., Олефіренко Н.А.),
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2009 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську зі стадії апеляційного перегляду справи) (далі - Офіс ВПП ДФС, позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного підприємства "Комбінат Придніпровський" (далі - ПрАТ "Комбінат Придніпровський", Товариство, відповідач), у якому просив стягнути з Товариства в дохід держави грошові кошти в сумі 4 853 794, 70 грн.
Обґрунтовуючи позов, Офіс ВПП ДФС зазначав, що під час аналізу додатку 5 до декларацій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) було встановлено, що в січні-березні 2009 року у ПрАТ "Комбінат "Придніпровський" були взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Т.Г.К.". Так, згідно з договором від 01.01.2009 № 20, деклараціями з ПДВ та податковими накладними ТОВ "Т.Г.К." здійснював постачання молока на адресу ПрАТ "Комбінат "Придніпровський"" загальною вартістю 4 853 794, 70 грн, у тому числі, ПДВ - 808 965,70 грн. Цю суму ПДВ відповідач відніс в податковому обліку до податкового кредиту. ТОВ "Т.Г.К." задекларувало операції з придбання молока у приватних підприємствах (ПП) "Курара Плюс" та "ЦеPAPA" за договорами, укладеними впродовж 2008 року - липня 2009 року, тоді як наявні факти свідчать про нікчемність договорів між зазначеними суб`єктами господарювання. Це, у свою чергу, підтверджує, що договір купівлі-продажу молока від 01.01.2009 № 20 між ПрАТ "Комбінат "Придніпровський" та ТОВ "Т.Г.К." укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і згідно з нормами статей 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У зв`язку з цим позивач стверджував, що є підстави для застосування до сторін договору купівлі-продажу молока від 01.01.2009 № 20 правових наслідків, встановлених статтею 208 Господарського кодексу України, оскільки ТОВ "Т.Г.К." виписало податкову накладну на адресу ПрАТ "Комбінат "Придніпровський"" в порушення чинного законодавства, не маючи на меті сплачувати до бюджету ПДВ в ціні товару (молока), а Товариство віднесло суму ПДВ, зазначену в податкових накладних, до складу податкового кредиту, зменшивши при цьому податкові зобов`язання, що свідчить про намір у обох сторін зазначеного договору щодо настання неправомірних наслідків в податковому обліку.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2010, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач не довів не відповідність змісту угоди (договору про закупівлю молока від 01.01.2009 №20) дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди. Зокрема, позивач не надав рішення або вироку суду, які набрали законної сили і в яких були б встановлені обставини, що свідчили б про умисел фізичних осіб, що уклали зазначений договір від імені юридичних осіб - сторін цього договору, вчинити відповідні дії з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. За висновком судів, невиконання контрагентом за договором податкового зобов`язання щодо подання податкової звітності чи сплати податку до бюджету є підставою для застосування до нього заходів юридичної відповідальності, а не підставою для висновку про нікчемність укладених з його участю угод.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання Офісу ВПП ДФС на постанову Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 18.07.2014 у справі №199/9012/13-к, якою засновника та директора ТОВ "Т.Г.К." визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого, зокрема, статтею 205 Кримінального кодексу України, вказавши при цьому, що на цей факт, а також на факт порушення кримінального провадження щодо цієї особи позивач не посилався як на підставу позову, а також при обґрунтуванні доводів в апеляційній скарзі.
Офіс великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Офісу ВПП ДФС; далі - Офіс ВПП ДПС) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм частини п`ятої статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а, від 30.01.2020 у справі №814/1145/18, від 04.11.2019 у справі №826/7915/17, від 14.02.2020 у справі №814/2448/14, від 28.02.2020 у справі №813/7022/13-а, від 15.01.2019 у справі №826/105/15, від 08.10.2019 у справі №826/821/14, від 09.07.2019 у справі №826/3410/15, від 16.07.2019 у справі №620/3716, від 21.01.2020 у справі №813/8631/14, від 03.03.2020 у справі №815/2374/18, від 28.02.2020 у справі №2270/6243/12, від 23.04.2019 у справі №825/993/13-а, від 20.11.2018 у справі №826/10838/15, від 07.08.2018 у справі №826/14619/13-а, від 12.07.2019 у справі №825/3541/14 в контексті доводів, якими позивач обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності договору про закупівлю молока від 01.01.2009 №20.
Як стверджує Офіс ВПП ДПС, на користь висновку про нікчемність зазначеного договору та, відповідно, про наявність підстав для стягнення в дохід держави коштів у сумі 4 853 794, 70 грн (тобто, вартості молока, обсяги поставки якого, як і ця вартість, зазначені в податкових накладних, виписаних ТОВ "Т.Г.К." на адресу відповідача) свідчать наступні обставини: відсутність трудових ресурсів та основних фондів у ТОВ "Т.Г.К." та його контрагентів (постачальників) в операціях з постачання молока (ПП "Курара Плюс", ПП "Це.РАРА"); відсутність зазначених підприємств за місцезнаходженням; постановою Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 18.07.2014 у справі №199/9012/13-к засновника (директора) ТОВ "Т.Г.К." визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтею 205 Кримінального кодексу України, а діяльність ПП "Курара Плюс" та ПП "Це.РАРА" визнана фіктивним підприємництвом.
Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 09.10.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Товариство не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу Офісу ВПП ДПС.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство в січні - березні 2009 року мало господарські відносини з ТОВ "Т.Г.К." за договором про закупівлю молока від 01.01.2009 №20, відповідно до якого Товариство придбало молочну сировину (молоко) на загальну суму 4 853 794,70 грн, в тому числі ПДВ - 808 965,70 грн, повністю сплативши постачальнику зазначену вартість молока. ПДВ в сумі 808 965,70грн Товариство віднесло в податковому обліку за січень-березень 2009 року до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Т.Г.К.". Факт придбання Товариством молока суди встановили на підставі первинних документів про оприбуткування молочної сировини та зведених реєстрів по сировині (копії журналу-ордеру 6 за контрагентом ТОВ "Т.Г.К" за січень-березень 2009 року, накладних на молоко за постачальником ТОВ "Т.Г.К" за січень-березень 2009 року приєднані до матеріалів справи (а.с.195-250, т.1-й; а.с. 1-250, т.2-й; а.с.1-250, т.3-й; а.с. 1-119, т.4-й)).
Водночас, ТОВ "Т.Г.К." задекларувало податковий кредит за операціями з придбання молока у ПП "Курара Плюс" та ПП "Це.PAPA", які відсутні за місцезнаходженням, їх фактичне місцезнаходження або адреса, за якою здійснюється зв`язок, не встановлені, а особи, які згідно з офіційними даними є їх засновниками та керівниками (директорами), заперечують свою причетність до створення та діяльності цих підприємств.
Судами також встановлено, що станом на дату укладення договору від 01.09.2009 № 20 державну реєстрацію ТОВ "Т.Г.К.", ПП "Курара Плюс", ПП "Це.РАРА" не було анульовано в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"; ці підприємства були зареєстровані платниками ПДВ. Суди виснували, що відповідач мав право на формування податкового кредиту за операціями з придбання молока на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Т.Г.К".
Офіс ВПП ДФС стверджував, що договір від 01.01.2009 №29 укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; дії ТОВ "Т.Г.К." були спрямовані на приховування від оподаткування доходів, отриманих за цим договором. Відтак, за висновком позивача, зазначений договір є нікчемним, оскільки суперечить моральним засадам суспільства у сфері здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частиною другою статті 215 ЦК встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.