Постанова
Іменем України
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 457/5070/21
провадження № 51-2045 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Львівського апеляційного суду від 27 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021140000000743, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком, тривалістю два роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні, скасовано арешт на майно.
Вироком Львівського апеляційного суду від 27 травня 2022 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком, тривалістю два роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_6, 08 серпня 2021 року близько 18:00 год., керуючи автомобілем марки "FORD MUSTANG", реєстраційний номер НОМЕР_1, по автодорозі "Київ-Чоп" на 605 км + 500 м в напрямку м. Львова, порушив вимоги п. 10.1, 11.3, 14.2 (в) Правил дорожнього руху України, не переконався у безпечності маневру, а також не переконався, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, почав рухатись по зустрічній смузі руху для здійснення обгону транспортних засобів, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки "OPEL ASTRA", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який, в цей час, рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 ПДР пасажиру автомобіля "OPEL ASTRA" ОСОБА_9 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на суворість призначеного апеляційним судом покарання, просить змінити вирок та призначити йому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд, застосовуючи додаткове покарання, повною мірою не врахував позицію потерпілої та її законного представника, які просили не позбавляти його права керування транспортними засобами, те, що він є керівником будівельного підприємства, його діяльність нерозривно пов`язана із керуванням автомобілем, крім того, він займається волонтерством, здійснює доставку автомобілів для Збройних Сил України.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 в суді касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів скарги засудженого, заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6, правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України, а також розмір основного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст.75 цього Кодексу, у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги засудженого зводяться до твердження про суворість призначеного йому апеляційним судом покарання через застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Мотиви Суду
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.