ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 347/1400/18
провадження № 51-2890км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
потерпілого ОСОБА_8 і
представника потерпілого адвоката ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12017090010000775, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Борислава Львівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення права займати посаду лікаря та займатись лікарською діяльністю на строк два роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Крім того, ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_10 по 50 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він допустив неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, за наступних обставин.
26 січня 2017 року о 09 год 10 хв в урологічне відділення Косівської ЦРЛ (м. Косів, провулок Шевченка, 27) поступив на стаціонарне лікування ОСОБА_11 з діагнозом: доброякісна гаперплація передміхурової залози III ступеня та був оглянутий сумісно із завідуючим урологічним відділенням Косівської ЦРЛ ОСОБА_6, яким було прийнято рішення про оперативне втручання, а саме проведення трансуретральної резекції передміхурової залози.
Цього ж дня з 13 год 55 хв по 14 год 50 хв у приміщенні Косівської ЦРЛ завідуючий урологічним відділенням ОСОБА_6 спільно із завідуючим відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії Косівської ЦРЛ ОСОБА_12 та медсестрою цієї лікарні ОСОБА_13 провів трансуретральну резекцію передміхурової залози ОСОБА_11 .
Під час проведення зазначеної операції ОСОБА_6, займаючи відповідно до наказу № 89-к від 30 квітня 2010 року посаду завідуючого урологічного відділення Косівської ЦРЛ, маючи повну вищу освіту за спеціальністю "лікувальна справа" та кваліфікацію лікаря (диплом № 11037316 від 24 червня 1999 року), тобто будучи згідно з ст. 74 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" № 2801-XII від 19 листопада 1992 року (далі - Закон № 2801-XII) медичним працівником зі спеціальною освітою, а також відповідно до посадової інструкції № 97 від 13 травня 2014 року, затвердженої головним лікарем Косівської ЦРЛ, маючи обов`язки по забезпеченню надання якісної медичної допомоги населенню, застосуванню сучасних методів профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності, згідно з п. "а" ч. 1 ст. 78 Закону № 2801-XII зобов`язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, що виразилося в недбалому проведенні операції, під час якої спричинив ОСОБА_11 інтраопераційне внутрішньо очеревинне пошкодження стінки сечового міхура.
У подальшому, в післяопераційний період, після вказаного оперативного втручання, в ході якого ОСОБА_6 було заподіяне ОСОБА_11 інтраопераційне внутрішньо очеревинне пошкодження стінки сечового міхура, в порушення вимог Протоколу ведення хворих на закрите ізольоване, внутрішньо очеревинне пошкодження сечового міхура, затвердженого наказом МОЗ України № 604 від 06 грудня 2004 року "Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю "Урологія"", яким передбачено обов`язкове проведення ретроградної цистографії у разі виявлення внутрішньо очеревинного пошкодження сечового міхура, ОСОБА_6, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки через несумлінне ставлення до них, не провів ретроградну цистрографію.
У результаті неналежного виконання медичним працівником - завідуючим урологічного відділення Косівської ЦРЛ ОСОБА_6 своїх професійних обов`язків внутрішньо очеревинна перфорація стінки сечового міхура ОСОБА_11 була виявлена із запізненням через чотири доби та ускладнилась розвитим перитонітом з утворенням нориці тонкого кишківника, евентерації кишківника та розвитком поліорганної недостатності, що стало наслідком настання смерті ОСОБА_11 28 лютого 2017 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на недоведеність вини його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. Зазначає, що звукозапис судового засідання, на якому зафіксовано допит у суді першої інстанції свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, відтворити неможливо. Вказує на призначення судово-медичної експертизи № 98 неуповноваженою особою, посилаючись на відсутність у матеріалах кримінального провадження даних про те, що слідча СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенант поліції ОСОБА_15 розпочинала досудове розслідування та була включена до складу групи слідчих, уповноважених на здійснення досудового розслідування. Посилається на порушення положень ч. 3 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і зазначає, що постанову про призначення вище вказаної судово-медичної експертизи винесено слідчою ОСОБА_15 до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Вказує на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення прокурора або групи прокурорів у 2017 році. Вважає, що відповідно до положень статей 85 і 86 КПК висновки комісійної судово-медичної експертизи № 042 і додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 011-042/2017р.-Д є неналежними і недопустимими доказами, оскільки в них наведено лише перелік матеріалів, що досліджувалися, але відсутні посилання на конкретні докази, на підставі яких зроблено ці висновки. Крім того, експерти надали висновки, виходячи з даних, що містились у висновку судово-медичної експертизи № 98. Зазначає, що в постанові про залучення спеціалістів у якості експертів для проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи відсутні дані про персональний склад залучених спеціалістів, те, що вони є працівниками професорсько-викладацького складу Івано-Франківського медичного університету за фахом хірургія, урологія і анестезіологія, а також про попередження їх про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 КК. Вказує, що додаткова комісійна судово-медична експертиза № 011-042/2017р.-Д була завершена в день, коли залучених спеціалістів у якості експертів було запрошено на засідання комісії ОБСМЕ, і посилається на відсутність у матеріалах кримінального провадження даних про надання їм можливості ознайомлюватися і вивчати матеріали кримінального провадження, здійснювати дослідження. Вважає, що суди дали неправильну оцінку даним висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 011-042/2017р.-Д. На думку захисника, висновки судів про те, що ОСОБА_6 не виконав вимог Протоколу введення хворих на закрите ізольоване, внутрішньо очеревинне пошкодження стінки сечового міхура є помилковими, оскільки такий протокол відсутній в Косівській ЦРЛ. Вказує на те, що всупереч вимогам ст. 23 КПК суд першої інстанції докази безпосередньо не досліджував, у зв`язку з чим ці докази не можуть бути визнані допустимими і враховані при прийнятті судового рішення. Вважає, що зі змісту ухвали суду першої інстанції від 20 жовтня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисників про визнання висновків судово-медичних експертиз неналежними та недопустимими доказами, слідує, що оцінку доказам надано ще до виходу суду до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті справи.
На касаційну скаргу захисника ОСОБА_16 прокурор подав заперечення та долучив на спростування його доводів копії постанови від 03 березня 2017 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017090010000775 і Витяг з ЄРДР у цьому ж кримінальному провадженні, які просив приєднати до матеріалів справи та врахувати при прийнятті рішення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 просив касаційну скаргу задовольнити, скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_8 і його представник - адвокат ОСОБА_9 заперечували щодо задоволення касаційної скарги та просили залишити її без задоволення.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7, потерпілогоОСОБА_8 і його представника - адвоката ОСОБА_9, прокурора ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судом касаційної інстанції судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачена.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені вимоги кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій в цілому було дотримано.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1
ст. 94 КПК.
Під час судового провадження суд, дотримуючись вимог статей 10, 22, 23 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 своєї провини не визнав, пояснив, що 26 січня 2017 року в плановому порядку провів хворому ОСОБА_11 трансуретральну резекцію передміхурової залози. Спочатку проведення операції у хворого була реакція на наркоз, тобто він відчував біль і в зв`язку з цим смикнувся. Його це насторожило, але після того, як ОСОБА_11 добавили наркоз, операція пройшла успішно, скарг у хворого не було. ОСОБА_11 оглядався ним щоденно. Через три дні, після того, як хворий сходив у туалет, він став жалітись на болі і йому було поставлено катетер. На наступний день болі не проходили, тому було проведено ревізію та повторну операцію, в ході якої було виявлено декілька кровоточуючих судин і їх припекли. Стан хворого не покращувався, болі наростали. Скликали консиліум і прийняли рішення на проведення ревізії живота із ревізією сечового міхура. При проведенні ревізії з`ясувалось, що зі сторони сечового міхура не було наскрізного отвору розриву, але було виявлено розрив із середини, спричинений напруженням від внутрішньо-черевного тиску, що було усунуто, тобто ним було ушито. Також у черевній порожнині була незначна кількість рідини від так званого перитонізму від запального органу. Хворому ставало важче і його було переведено до Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. Вважає, що виявлений розрив сечового міхура у ОСОБА_11 наступив від внутрішньо-черевного тиску після того як він сходив у туалет.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність у його діях складу вказаного кримінального правопорушення суд всебічно та повно дослідив та з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам.
При цьому суд першої інстанції послався на показання потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_10, з яких убачається, що 26 січня 2017 року після огляду ОСОБА_11 лікуючим лікарем-урологом ОСОБА_6 було запропоновано проведення оперативного втручання і в той же день проведено операцію. Через три дні після операції ОСОБА_11 став жалітись на погіршення стану здоров`я і 30 січня 2017 року за рішенням лікарського консиліуму лікар-уролог ОСОБА_6 провів йому повторну операцію. Як пояснював ОСОБА_6, при першому оперативному втручанні ОСОБА_11 було пробито сечовий міхур, однак запевняв, що надалі все буде нормально. Оскільки стан здоров`я ОСОБА_11 так і не покращувався, почався перитоніт, його госпіталізували до Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, де було проведено ще одну операцію. Стан здоров`я ОСОБА_11 не покращився і ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер.
Також у вироку суд навів показання свідка ОСОБА_14, який пояснив, що йому як лікарю-хірургу Косівської ЦРЛ було відомо про те, що при першому оперативному втручанні лікар ОСОБА_6 допустив інтраопераційне внутрішньо очеревинне ушкодження стінки сечового міхура хворого; свідка ОСОБА_17, лікаря-хірурга Косівської ЦРЛ, котрий показав, що будучи на чергуванні, оглядав ОСОБА_11 і встановив наявність сильних болів у животі. В хворого були попередньо два оперативні втручання. Для полегшення стану призначив хворому наркотичні знеболюючі, поставив попередній діагноз - перитоніт і повідомив заступника головного лікаря по лікувальній роботі про важкий стан ОСОБА_11 . Було зібрано консиліум лікарів, визначено про наявність у хворого перитоніту черевної порожнини та необхідність проведення оперативного втручання (ревізії черевної порожнини).
Крім того, у вироку зазначено й показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_18 про те, що він консультував, проводив огляд і різні діагностики ОСОБА_11, коли хворий поступив у реанімаційне відділення Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. На його думку, в лікуючого лікаря при проведенні першого оперативного втручання не було достатніх відомостей про пошкодження сечового міхура, а тому ним не проводилась ретроградна цистографія. Рішення про необхідність проведення ретроградної цистографії приймає сам лікуючий лікар; показання свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_20 - лікарів Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, котрі пояснили, що після проведеного огляду було діагностовано розлитий перитоніт. ОСОБА_11 був переведений у хірургію та повторно прооперований внаслідок евентерації кишечника та розвитком поліорганної недостатності, найчастіше причинами цього є перитоніт. Із попереднього анамнезу хворого було встановлено, що допущено ретрогенне ушкодження, тобто ушкодження в результаті дій лікаря, яке при застосуванні та проведення ретроградної цистографії сечового міхура можна було б виявити одразу.
Суд дослідив і поклав в основу вироку дані, що містились у протоколі огляду місця події;лікарському свідоцтві про смерть № 98 від 28 лютого 2017 року; відношенні заступника головного лікаря з хірургічної роботи Івано-Франківської обласної клінічної лікарні № 472 від 28 лютого 2017 року про надання вказівки ОБСМЕ провести розтин померлого ОСОБА_11 у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії і зазначено обставини випадку - пошкодження сечового міхура під час оперативного лікування в Косівській ЦРЛ трансуретральної резекції передміхурової залози ІНФОРМАЦІЯ_3 року; довідці про результати службового розслідування за фактом лікування ОСОБА_11 у Косівській ЦРЛ та обласній клінічній лікарні від 14 липня 2017 року, за результатами якої комісія дійшла висновку, що у хворого ОСОБА_11 мало місце пошкодження сечового міхура, перебіг якого ускладнився тампонадою в подальшому перфорацією сечового міхура, з розвитком перитоніту, гострого пошкодження нирок, поліорганної недостатності, що і призвело до смерті пацієнта.