Постанова
Іменем України
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 753/17439/17
провадження № 61-9057св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник - адвокат Дяченко Ігор Вікторович, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року у складі судді Мазура Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 31 травня 2012 року між чоловіком позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого, ОСОБА_3 передав у власність відповідача грошові кошти в розмірі 30 000,00 дол. США, що еквівалентно 780 000,00 грн., з кінцевим строком повернення позики - до 31 травня 2015 року, що підтверджується розпискою.
Позивачка вказує, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і вона є його спадкоємцем, який прийняв спадщину. Отже, до неї перейшло, зокрема, право вимоги за договором позики.
Зазначає, що відповідач відмовляється добровільно повернути борг, тому просила суд стягнути з нього на її користь суму позики в розмірі 780 000,00 грн.
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що договір позики між ним та чоловіком позивачки ОСОБА_3 ніколи не укладався, грошові кошти в якості позики не передавались.
ОСОБА_2 вказує, що з 2010 року він займався підприємницькою діяльністю, а саме - кав`ярним бізнесом під торгівельною маркою "Scorini". ОСОБА_4 також вирішив прийняти участь у бізнесі та відкритті чергової кав`ярні по АДРЕСА_1, шляхом фінансування діяльності цієї кав`ярні.
31 травня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 з проханням написати розписку на ім`я його батька ОСОБА_3 про отримання коштів на суму майбутніх інвестицій в спільний бізнес (орієнтовно 30 000,00 дол. США), оскільки грошові кошти на інвестування були отримані від продажу квартири батька і це його вимога в якості гарантії виконання грошових зобов`язань партнерів.
Вважає, що факт складення ним розписки, враховуючи наявність між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 правовідносин про спільну діяльність, свідчить про удаваність так званого договору позики від 31 травня 2012 року з метою приховання договору про спільну діяльність.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір позики, укладений 31 травня 2012 року між ним та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 31 травня 2012 року в сумі 780 000,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено існування між сторонами договірних правовідносин, що виникли на підставі розписки від 31 травня 2012 року і наявність у відповідача обов`язку повернути отримані у борг кошти.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності між сторонами договірних відносини позики, не отримання грошових коштів за договором, а також щодо існування між сторонами інших правовідносин.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Дяченка І. В. оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - адвокатом Дяченком І. В., залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16 вересня 2022 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник - адвокат Дяченко І. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
16 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно з розпискою від 31 травня 2012 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 у борг грошові кошти в розмірі 30 000,00 дол. США та зобов`язався повернути їх в строк до 31 травня 2015 року.
ОСОБА_1 є дружиною та спадкоємицею після смерті її чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 вересня 2013 року ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 зобов`язання за вищенаведеним договором позики не виконав, борг не повернув.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним до касаційного суду не оскаржувались, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, у вказаній частині не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.