Постанова
Іменем України
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 610/3221/19
провадження № 61-10478св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківська обласна прокуратура, відділ поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовомОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківської обласної прокуратури, відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Омельницької Тетяни Валентинівни на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 10 червня 2021 року у складі судді Тімонової В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О.І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунка на її користь 2 762 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом, а саме: внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, пред`явлення обвинувачення, визнання підозрюваною та обвинуваченою, тобто перебування під слідством та судом -2 520 000,00 грн; внаслідок незаконних затримання та тримання під вартою -14 000,00 грн; внаслідок незаконного накладення арешту на майно - 228 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що її обвинувачували у вчиненні злочинів, які вона не вчиняла. Досудове слідство за обвинуваченнями, висунутими щодо неї у кримінальній справі від 11 вересня 2012 року № 10120036 (від 17 листопада 2014 року № 42014220000000647) та кримінальному провадженні № 12013220190001932 за частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 27, частиною другою статті 366, частиною четвертою статті 358 КК України, тривало 6 років 10 місяців (кримінальну справу порушено 11 вересня 2012 року, постанова про закриття кримінального провадження прийнята 10 липня 2019 року). Кримінальне провадження органом досудового розслідування закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення. Проте, знявши з неї остаточно всі звинувачення, слідчий не скасував обраний щодо неї запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі № 10120036, а тому вона і після закриття кримінального провадження була обмежена у своїх правах вільного пересування та обрання місця проживання. Зазначений запобіжний захід скасовано постановою Балаклійського районного суду Харківської області лише 01 жовтня 2019 року.
Вона незаконно перебувала під вартою з 21 год 35 хв 11 вересня 2012 року до 18 вересня 2012 року, тобто 7 діб, за обвинуваченнями, за якими згодом встановлена відсутність подій кримінальних правопорушень. Загалом обмеження у своїх конституційних правах тривали протягом 7 років 20 днів із моменту порушення кримінальної справи та затримання до скасування судом запобіжного заходу. Крім того, під час її затримання одночасно співробітники міліції затримали її цивільного чоловіка ОСОБА_2 . При цьому його долю та місцезнаходження їй ніхто не повідомив. 11 вересня 2012 року ОСОБА_3 затримано в порядку статті 115 КПК України, у редакції 1960 року, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, 14 жовтня 2012 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під вартою ОСОБА_3 провів до 21 серпня 2013 року.
Протягом тривалого часу вона була позбавлена можливості користуватися вилученим та арештованим майном, а саме: офісною технікою, мобільними телефонами та нерухомим майном. Вона зазнала незаконного втручання у своє особисте життя та власність, перенесла тяжкі емоційні хвилювання та стрес через незаконні дії органу досудового розслідування, відсутність роботи та коштів після звільнення з-під варти, що привело її у відчай і спричинило значні та глибокі страждання. Орган досудового слідства штучно і свідомо створив процесуальні перешкоди для реалізації права на захист, обмежив право на отримання інформації у кримінальному провадженні. Тримання під вартою, а згодом підписка про невиїзд тривалий час негативно впливали на її авторитет, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності порушило її нормальні сімейні зв`язки, спричинило тяжкі душевні страждання та вимагали від неї значних додаткових зусиль для організації свого життя. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Суди попередніх інстанцій розглядали справу неодноразово.
Балаклійський районний суд Харківської області рішенням від 10 червня 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 504 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними притягненням до кримінальної відповідальності, пред`явленням обвинувачення, визнанням підозрюваним та обвинуваченим, застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та покладанням пов`язаних з ним обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання, тобто перебуванням під слідством; 14 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних затримання і тримання під вартою; 50 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися майном, а всього 568 000,00 грн. В іншій частині позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що внаслідок заподіяння позивачеві моральної шкоди, завданої незаконними притягненням до кримінальної відповідальності, пред`явленням обвинувачення, визнанням підозрюваним та обвинуваченим, застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та покладанням пов`язаних з ним обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання, тобто перебуванням під слідством, її мінімальний розмір за 84 місяці 20 днів повинен розраховуватися відповідно до статті 13 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) з розрахунку мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто на 2021 рік, в сумі 6 000,00 грн за кожен місяць перебування під слідством та судом, та визначається судом у розмірі 504 000 грн (6000,00 х 84 = 504 000,00).
Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачці внаслідок незаконних затримання і тримання під вартою, суд погодився з наведеним позивачкою розрахунком, здійсненим з урахуванням позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 203/3541/15-ц, зі збільшенням суми компенсації (відповідно до розміру, співмірного з мінімальним розміром заробітної плати) за період затримання і тримання під вартою у 10 разів. Тому суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці внаслідок незаконних затримання і тримання під вартою за 7 днів у розмірі 14 000,00 грн.
При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачці внаслідок незаконного накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй майном, яке тривало близько 3 років 2 місяців, суд керувався принципами верховенства права, розумності, виваженості і справедливості та вважає, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 50 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Полтавський апеляційний суд постановою від 05 жовтня 2022 року апеляційні скарги адвоката Омельницької Т. В. як представника ОСОБА_1, Харківської обласної прокуратури та ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області залишив без задоволення. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 10 червня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Омельницька Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 10 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення арешту на майно та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В іншій частині судові рішення не оскаржуються.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо порядку застосування норми статті 13 Закону № 266/94-ВР до вимог про відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправним накладенням під час кримінального провадження арешту на майно, що тривало значний час.
Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновку апеляційного суду про те, що стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного накладення арешту на майно Закон № 266/94-ВР не передбачає обрахування розміру завданої моральної шкоди, виходячи з мінімального розміру заробітної плати. При цьому суди, вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного накладення арешту на майно, помилково виходили з того, що ці вимоги підлягають задоволенню в розмірі 50 000,00 грн. Враховуючи, що позивачка була позбавлена можливості вільно користуватися та розпоряджатися майном протягом 38 календарних місяців, її вимоги в цій частині підлягали задоволенню в повному обсязі, виходячи з мінімального розміру заробітної плати.
Також у касаційній скарзі міститься клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки є очевидним, що при неодноразовому розгляді цієї справи суди різних інстанцій прийняли різні за змістом, суттю та способами юридичного тлумачення судові рішення, що свідчить про існування виключної правової проблеми.
У листопаді 2022 року Головне управління Національної поліції в Харківській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
27 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 11 вересня 2012 року слідчий відділу СУ ГУМВС України в Харківській області капітан міліції Петров А. С. у межах розслідування кримінальної справи № 10120036 порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
На підставі постанови Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2012 року за місцем проживання ОСОБА_1 та її на той час цивільного чоловіка ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 11 вересня 2012 року був проведений обшук, який тривав із 09 год 15 хв до 17 год 45 хв.
11 вересня 2012 року о 21 год 35 хв ОСОБА_1 на підставі статті 115 КПК України у редакції 1960 року була затримана, про що складений протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, та корінець до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 11 вересня 2012 року.
ОСОБА_1 12 вересня 2012 року роз`яснені права підозрюваного і того ж дня її допитано як підозрювану.
Постановою слідчого відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області капітана міліції Петрова А. С. від 12 вересня 2012 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинувачену, пред`явлено їй обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та роз`яснено права обвинуваченої.
12 вересня 2012 року ОСОБА_1 допитано як обвинувачену.
Постановою слідчого СУ ГУ МВС України в Харківській області капітана міліції Петрова О. С. від 13 вересня 2012 року накладено арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку, а саме: диктофон "Panasonic" у чохлі з гарнітурою, мобільний телефон SAMSUNG у чохлі з сім-картою оператора МТС, мобільний телефон SAMSUNG із сім-картою оператора Київстар, мобільний телефон NOKIA, системний блок ПК ASUS, DVD ROM-LG, друкарську механічну машинку "Underwood", фотоапарат SONY в чохлі, відеокамеру JVC без акумулятора в чохлі, ноутбук ASUS із сумкою, принтер струйний EPSON, які належать ОСОБА_1 та її на той час цивільному чоловіку ОСОБА_2
13 вересня 2012 року постановою слідчого СУ ГУ МВС України в Харківській області капітана міліції Петрова О. С. накладений арешт на все майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2
14 вересня 2012 року слідчий відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області капітан міліції Петров А. С, за погодженням із заступником прокурора Харківської області Мироновим С. В., звернувся до Київського районного суду м. Харкова з поданням про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2012 року ОСОБА_1 продовжено строк затримання у ІТУ м. Харкова до 7 діб, тобто до 18 вересня 2012 року.
15 вересня 2012 року ОСОБА_1 роз`яснені права обвинуваченої та вона була допитана як обвинувачена.
15 вересня 2012 року на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Харківській області підполковника міліції Фоменка Ю. Н. у ОСОБА_1 відібрані експериментальні зразки почерку і підписи на 15 аркушах формату А4. Роз`яснені права обвинуваченої, і вона тричі допитувалась як обвинувачена слідчими Петровим А. С. та Фоменком Ю. Н.
17 вересня 2012 року між обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проведена очна ставка.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2012 року відмовлено в задоволенні подання органу досудового слідства про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Цією ж постановою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Постановами слідчого СУ ГУ МВС України в Харківській області капітана міліції Петрова О. С. від 25 вересня 2012 року накладено арешт на будівлю - нежитловий об`єкт № 150 та будівлю-контору АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.
12 листопада 2012 року слідчий СУ ГУМВС України в Харківській області капітан міліції Петров О. С. під час розслідування кримінальної справи № 10100041 змінив підстави порушення кримінальної справи з частини третьої статті 358 КК України на частину другу статті 366 КК України та щодо ОСОБА_1 порушив кримінальну справу за фактом співучасті у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчинені за попередньою змовою групою осіб, за частиною другою статті 27, частиною другою статті 366 КК України.
Постановою слідчого СУ ГУ МВС України в Харківській області капітана міліції Петрова О. С. від 14 листопада 2012 року під час розслідування кримінальної справи № 10100041 щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом використання завідомо підробленого документа, за частиною четвертою статті 358 КК України.
14 листопада 2012 року слідчий СУ ГУ МВС України в Харківській області капітан міліції Петров О. С. під час розслідування кримінальної справи № 10220036 змінив підстави порушення кримінальної справи з частини четвертої статті 190 КК України на частину п`яту статті 191 КК України та порушив кримінальну справу за фактом співучасті в заволодінні майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб за частиною другою статті 27, частиною другою статті 366 КК України.
Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції Петрова О. С. від 16 листопада 2012 року під час розслідування кримінальної справи № 10120036 виділено в окреме провадження матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366, частиною четвертою статті 358 КК України.