Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 372/2093/19
провадження № 61-1627св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство",
відповідачі: Обухівська міська рада Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Зінченко О. М., та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство") звернувся до суду із позовом до Обухівської міської ради Київської області (далі - Обухівська міська рада), ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним рішень та витребування земельних ділянок із незаконного володіння.
Позовну заяву прокурор мотивував тим, що, опрацьовуючи інформацію органів державної влади, співробітниками прокуратури виявлено порушення вимог земельного та лісового законодавства під час відведення у приватну власність земельних ділянок на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області.
Рішенням Обухівської міської ради від 29 липня 2010 № 483 "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" надано дозвіл громадянам згідно з додатком № 2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність на території м. Обухів Київської області, у тому числі: ОСОБА_1, ОСОБА_3 .
У подальшому рішенням Обухівської міської ради від 30 вересня 2010 року № 498 "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" затверджено проект землеустрою розроблений ТОВ "Український проект" щодо відведення у власність 24-ом громадянам (згідно з додатком) земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у м. Обухів, мікрорайон "Стожари".
Прокурор вказував, що на підставі вищевказаного рішення Обухівської міської ради ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:019:0222, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
ОСОБА_3 також зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:019:0244 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Але згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 листопада 2013 року відчужив її на користь ОСОБА_4 .
Надалі, на підставі договору про поділ майна подружжя від 19 жовтня 2018 року право власності на земельну ділянку набула ОСОБА_2, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однак, ці земельні ділянки відведено у приватну власність з порушенням земельного та лісового законодавства, оскільки вони відносяться до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується планово-картографічними матеріалами, згоди на вилучення чи припинення права постійного користування компетентними органами не надавалось.
Про незаконне відведення земельних ділянок прокурору стало відомо у 2019 році, а тому прокурор просив про поновлення строку позовної давності.
Прокурор просив суд:
- визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його;
- визнати недійсним пункти 2, 3 рішення 54 сесії 5 скликання Обухівської міської ради Київської області від 30 вересня 2010 року № 498 у частині відведення у приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_3 земельних ділянок по 0,1 га кожному;
- витребувати на користь держави в особі ДП "Київське лісове господарство" з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:019:0222;
- витребувати на користь держави в особі ДП "Київське лісове господарство" з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:019:0244.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року у задоволенні позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурор належними та допустимими доказами не довів незаконність рішення органу місцевого самоврядування. При цьому суд критично поставився до поданих прокурором доказів, оскільки під час погодження місця розташування земельних ділянок відповідачів, у довідці від 08 вересня 2010 року ДП "Київське лісове господарство" вказало, що ці землі не є землями лісового фонду, а через десять років з дня надання такої довідки, в довідці від 13 лютого 2019 року, вказало про те, що довідка від 08 вересня 2010 року видана помилково, оскільки надавалася, виходячи з певного масштабу та за відсутністю інформації з Державного кадастру України.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що про неналежність земель до лісового фонду та безпідставність позовних вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування також вказує довідка управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області від 17 серпня 2010 року зі схемою. Прокурор пред`явив позов у інтересах Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, але останній своїм листом від 08 травня 2019 року вказав, що він не є постійним лісокористувачем. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та витребування земельних ділянок у відповідачів.
При цьому суд першої інстанції вказав на умисний пропуск прокурором строку позовної давності або неналежне здійснення прокурором своїх функцій, та відсутність заяв Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП "Київське лісове господарство" про поновлення строку позовної давності та доказів поважності причин пропуску такого строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції вказав, що судами першої та апеляційної інстанції вживались процесуальні заходи, направлені на встановлення обставин наявності чи відсутності накладення спірних земельних ділянок на землі лісового призначення, однак вони не дали результату, призначені у справі експертизи не були проведені у зв`язку з відсутністю достатнього обсягу матеріалів, необхідних для проведення експертизи. При цьому вказані заходи вживались за клопотанням сторони відповідачів, ними були представлені суду наявні у них матеріали щодо виділення земельних ділянок, оплачена вартість експертизи.
Обставини накладення земельних ділянок потребують спеціальних знань, так передбачають дослідження значного обсягу документації різного характеру, а отже саме по собі посилання прокурора на сучасні картографічні дані не може бути покладено в основу судового рішення без наявності інших належних і допустимих доказів.
При цьому, суд апеляційної інстанції спростував доводи прокурора про те, що інформація надавалась відповідно до викопіювання земельних ділянок на схемах формування територій раді по угіддям у масштабі 1:10000, а накладення земельних ділянок виявилось при дослідженні фрагменту Публічної кадастрової карти України. Ці обставини фактично свідчать про надання компетентними органами помилкових даних, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування. Однак, вказане не дає підстав для визнання недійсним рішення Обухівської міської ради від 30 вересня 2010 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції висловився з приводу застосування позовної давності, вказавши, що суд першої інстанції у мотивувальній частині, хоча і здійснив аналіз підстав для застосування строків позовної давності, вказавши на відповідні норми цивільного законодавства, проте у висновку, в якості підстав для відмови у задоволенні позову, визначив, що обставини, на які посилається прокурор, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідачів ґрунтуються на законі та письмових доказах. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд відмовив у задоволені позову по суті, а не з підстав пропуску строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 січня 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора у повному обсязі.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
07 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення недоліків.
01 квітня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Обухівського районного суду Київської області.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
13 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України та не врахував, що як за матеріалами лісовпорядкування 2003 року, так і за актуальними на момент розгляду справи матеріалами лісовпорядкування 2014 року, спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП "Київське лісове господарство" та попередньо не вилучались.
Більше того, на час розгляду справи, з вересня 2019 року, Держгеокадастром України відкрито у публічний доступ інформацію про державні лісогосподарські підприємства та установи природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Держлісагентства України, шляхом відображення відповідної інформації у шарі "Ліси" на Публічній кадастровій карті України. Згідно з відкритими даними Державного земельного та лісового кадастрів, долучених до матеріалів справи, спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення Обухівського лісництва.
Суди порушили вимоги статей 89, 263 ЦПК України, оскільки не дослідили надані прокурором письмові докази - супутникові знімки місцевості, датовані 23 березня 2010 року (найближчій до моменту відведення спірних земельних ділянок) та 03 квітня 2019 року (останній з доступних), згідно з якими територія спірних земельних ділянок вкрита лісом та не освоєна, що відповідає всім іншим доказам, наявним у матеріалах справи, та, безпосередньо матеріалам лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції послались як на достатнє джерело інформації щодо накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення, на довідку ДП "Київське лісове господарство" від 08 вересня 2010 року № 174, зі змісту якої вбачається, що земельні ділянки, зазначені на викопіюванні схеми розташування, наданому ТОВ "Український проект", які відповідно до рішення Обухівської міської ради від 29 липня 2010 року № 483 намічені для відведення у приватну власність, не відносяться до земель державного лісового фонду ДП "Київське лісове господарство", але межують з кварталом 59 Обухівського лісництва.
При цьому судами проігноровано, що вказана інформація була надана відповідно до викопіювання земельних ділянок на схемі формування територій рад у масштабі 1:10000, які були чітко розташовані по межі земель лісогосподарського призначення лісового фонду Обухівського лісництва.
Вказані доводи підтверджуються також наданими підприємством на запит прокуратури документами, які були підставою для складання 08 вересня 2010 року довідки № 174.
Водночас, судами не враховано, що схема формування території населеного пункту не є належним доказом підтвердження меж земель лісогосподарського призначення, оскільки останні визначаються саме у матеріалах лісовпорядкування або при внесенні відомостей щодо меж земель лісогосподарського призначення до Державного земельного кадастру при реєстрації відповідних речових прав спеціалізованих лісогосподарських підприємств.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції про невиконання позивачем клопотання експерта та листів Київського апеляційного суду у частині надання складених планшетів лісовпорядкування 2010 року ДП "Київське лісове господарство" в електронному вигляді або в електронному сканованому вигляді, із відповідною геодезичною інформацією, заявник вказував на те, що це клопотання неможливо виконати, оскільки у 2010 році лісовпорядкування не проводилось, про що прямо зазначено у листі-відповіді ВО "Укрдержліспроект" від 27 липня 2021 року.
Прокурор стверджує про порушення судами принципів рівності та змагальності сторін та поставлення позивачів у завідомо невигідне становище. Констатуючи невиконання клопотань експерта і суду, які не могли бути виконані, заявник стверджує, що позивачам фактично відмовлено у дослідженні та наданні правової оцінки іншим доказам, долученим до матеріалів справи, у тому числі і даним Державного лісового кадастру, відображеним на Публічній кадастровій карті України, які однозначно свідчать про накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення.
Заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що витребування спірних земельних ділянок без виплати компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові не відповідає принципу "належного урядування" та практиці Європейського суду з прав людини, судом не враховано, що згідно з принципами диспозитивностї та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову) та суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання.
Заявник стверджує, що під час розгляду цієї справи кінцеві набувачі спірних земельних ділянок розпорядились їх процесуальними правами та не заявили зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки, що не позбавляє вказаних осіб заявити такий позов у разі ініціювання повернення земельної ділянки власникові та не може бути підставою чи мотивом для відмови у первісному позові щодо захисту прав на незаконно відчужене майно.
Просить врахувати, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 369/16416/18 (провадження № 61-9927св20), від 16 червня 2021 року у справі № 359/11910/14-ц (провадження № 61-3296св20), від 24 листопада 2021 року у справі № 369/16317/18 (провадження № 61-16273св20), від 31 березня 2021 року у справі № 360/1998/18 (провадження № 61-21700св19), від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16-ц (провадження № 61-43422св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
У травні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
У червні 2022 року Обухівська міська рада подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Обухівської міської ради від 29 липня 2010 року № 483 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадянам на території Обухівської міської ради м. Обухів Київської області, згідно з додатком № 2 кількість громадян 24, серед них: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням Обухівської міської ради Київської області від 30 вересня 2010 року № 483 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у власність 24-ом громадянам земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Із довідки № 05-02/2964, виданої Управлінням Держкомзему в Обухівському районі 17 серпня 2010 року, адресованій ТОВ "Українській проект" встановлено, що згідно зі статистичною звітністю форми 6-зем, земельні ділянки, які надаються 24-ом громадянами, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Обухів, район "Стожари" на території Обухівської міської ради, рахуються як землі, не надані у власність або постійне користування у межах населеного пункту (т.1 а.с.57-58).
З довідки Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області від 06 жовтня 2010 року № 05-03/2331 встановлено, що земельній ділянці, виданій ОСОБА_1, присвоєно кадастровий номер 3223110100:01:019:0222, а земельній ділянці, виданій ОСОБА_3, присвоєно кадастровий номер 3223110100:01:019:0244.