Постанова
Іменем України
06 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 750/8615/20
провадження № 61-9715св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Требух Н. В., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина.
27 вересня 2017 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, проте, їй стало відомо, що 19 липня 2017 року приватним нотаріусом посвідчений заповіт, відповідно до якого ОСОБА_3 все своє майно заповів ОСОБА_2 .
Зазначала, що ОСОБА_3 на час складання заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними в силу свого психічного стану.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений 19 липня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І. та зареєстрований у реєстрі за № 682.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений 19 липня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І. та зареєстрований у реєстрі за № 682, що складений на користь ОСОБА_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на момент вчинення правочину, а саме складання та підписання 19 липня 2017 року заповіту, ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, що підтверджується висновком експертизи від 29 вересня 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судова експертиза є неповною та незрозумілою. Представник відповідача заявляв клопотання про допит експертів з метою усунення розбіжностей та надання роз`яснень щодо висновку, однак суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань.
Підставами касаційного оскарження рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 грудня 2021 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про допит експертів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Денисенко С. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 є онукою ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 за життя, а саме 19 липня 2017 року, склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, заповів ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І. та зареєстрований в реєстрі за № 682.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.