Постанова
Іменем України
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 760/16056/15-ц
провадження № 61-8760св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рачука Олега Олександровича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 червня 2018 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О.,
Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.
Позов мотивований тим, що у липні 2015 року до нього звернувся представник ОСОБА_2 з вимогою повернути грошові кошти на суму 300 000,00 доларів США, які відповідач начебто надавав йому за розпискою від 17 березня 2014 року.
Вважає договір позики, укладений у формі розписки від 17 березня
2014 року, недійсним та ставить під сумнів автентичність розписки, оскільки ані сума грошей, ані дата написання розписки та повернення грошей не узгоджуються з тими домовленостями, які були між ним та відповідачем. Правовідносини, що склались між ними, мали місце в 2008 році, проте суми операцій були інші.
З огляду на вказане просив визнати недійсним договір позики, укладений у формі розписки від 17 березня 2014 року, між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня
2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, враховуючи неможливість проведення експертизи за відсутності оригіналу розписки, який знаходиться в матеріалах іншої цивільної справі, дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики не знайшли свого підтвердження належними доказами. Будь-яких інших письмових доказів на підтвердження обставин ненаписання чи непідписання позивачем оспорюваної розписки, а також доказів того, чи мали місце будь-які виправлення в розписці щодо суми боргу, дати написання розписки та повернення грошових коштів, позивачем при розгляді справи надано не було.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Зайвим А.О., задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що оскільки Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз неодноразово повідомлялось суду про неможливість надання висновку судової експертизи у зв`язку із відсутністю оригіналу розписки
від 17 березня 2014 року, а також беручи до уваги неодноразові клопотання позивача про витребування доказів, які були невмотивовано відхилені судом, висновки апеляційного суду про безпідставність та недоведеність позовних вимог є передчасними.
При новому розгляді справи, постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 червня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 травня 2022 року № 22110/21-33/22111/21-32 за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документіву розписці від імені ОСОБА_1, датованій 17 березня 2014 року, будь-які зміни шляхом виправлення, дописування, підчистки, виконання тексту поверх написаного - не вносилось, її зміст є первинним. Рукописний текст у розписці від 17 березня 2014 року виконаний ОСОБА_1 . Підпис, який міститься у розписці від 17 березня 2014 року між рукописними записами: "17.03.2014" та "/ ОСОБА_1 /", - виконаний
ОСОБА_1 .
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, зокрема той факт, що підпис в розписці від 17 березня 2014 року виконаний саме ОСОБА_1, і висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 травня 2022 року № 22110/21-33/22111/21-32 не спростований позивачем, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Рачука О. О. на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Рачук О. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16-ц, провадження № 61-42076св18, від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі
№ 6?63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит позивача ОСОБА_1, оскільки покази позивача також на рівні з висновком експертизи є доказами у вказаній цивільній справі, проте суд не призначив додаткову технічну експертизу документа, чим позбавив позивача можливості спростувати результати висновку експертизи від 17 травня 2022 року № 22110/21-33/22111/21-32.
Також не погоджується з висновком спеціаліста № 945 по почеркознавчому дослідженню підпису та рукописних записів, складеним 22 травня 2016 року спеціалістом Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у якому зроблено висновок про те, що рукописний текст в розписці від 17 березня 2014 року та підпис від імені ОСОБА_1 виконаний самим позивачем, та на якому ґрунтується рішення суду першої інстанції.
Вважає, що судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи був укладений договір позики у формі розписки між сторонами 17 березня 2014 року та чи отримав ОСОБА_1 від відповідача кошти у борг у розмірі 300 000,00 дол. США, тому у справі необхідно вирішити питання про наявність підстав для призначення додаткової судово-технічної експертизи розписки, яка є єдиним доказом сторони позивача.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 березня 2014 року складено розписку, в якій зазначено, що ОСОБА_1 взяв у борг у ОСОБА_2 300 000,00 доларів США та зобов`язався повернути їх до 28 лютого 2015 року. У матеріалах справи міститься копія оспорюваної розписки, оригінал якої знаходився в матеріалах цивільної справи Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оспорюваною розпискою.
Також представником відповідача надано копію висновку спеціаліста
№ 945 по почеркознавчому дослідженню підпису та рукописних записів, складеного 22 травня 2016 року спеціалістом Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у якому зроблено категоричний висновок про те, що рукописний текст в розписці від 17 березня 2014 року та підпис від імені ОСОБА_1 виконаний самим ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про витребування доказів.
Витребувано від Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області оригінал боргової розписки від 17 березня
2014 року, який було подано до матеріалів цивільної справи
№ 398/2396/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
11 листопада 2020 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області було направлено оригінал боргової розписки від 17 березня 2014 року на адресу Київського апеляційного суду.
Київським апеляційним судом було задоволено також клопотання сторони позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питань:
1. Чи мають місце у розписці від 17 березня 2014 року будь-які виправлення, дописування, стирання (підтирання), нанесення тексту поверх написаного?
2. Чи текст розписки від 17 березня 2014 року написаний власноруч ОСОБА_1 ?
3. Чи на розписці від 17 березня 2014 року міститься підпис саме ОСОБА_1 ?
10 червня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 травня 2022 року № 22110/21-33/22111/21-32 за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів.
У наданому висновку експертів вказано, що у розписці від імені ОСОБА_1, датованій 17 березня 2014 року, будь-які зміни шляхом виправлення, дописування, підчистки, виконання тексту поверх написаного - не вносилось, її зміст є первинним. Рукописний текст у розписці від 17 березня 2014 року виконаний ОСОБА_1 . Підпис, який міститься у розписці від 17 березня 2014 року між рукописними записами: "17.03.2014" та "/ ОСОБА_1 /", - виконаний
ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.