Постанова
Іменем України
06 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 757/64417/17-ц
провадження № 61-6570св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,відповідачі: Прокуратура міста Києва, Державна казначейська служба України,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України
(далі - ДКСУ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, в якому просив стягнути з відповідачів на свою
користь матеріальну шкоду у розмірі 1 666 513,78 грн та моральну
шкоду - 700 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Печерський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 09 червня
2021 року (у складі судді Писанця В. А.) позов ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в судові засідання, призначені на 28 січня, 21 квітня та 09 червня 2021 року, позивач та його представник не з`явилися, повідомлені належним чином про дату,
час і місце судових засідань. Тому наявні підстави про залишення позову без розгляду.
Не погодившись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва
від 09 червня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 28 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року залишив без руху.
Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 16 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185, 356 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у наданий апеляційним судом строк недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі суду від 28 січня 2022 року, не усунуті. Тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги, як неподаної.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій 12 липня 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на:
- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), як на підставу оскарження судового рішення. Заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми пункту 4 частини другої статті 356 ЦПК України;
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу), а саме - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд спочатку зазначив, що позивач оскаржує ухвалу Печерського районного суду міста Києва
від 09 червня 2021 року, проте в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху апеляційний суд зобов`язав позивача зазначити, яку саме ухвалу позивач просить скасувати.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури міста Києва, ДКСУ
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури
(а. с. 2-4, т. 1).
Печерський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 14 березня
2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду першої інстанції) (а. с. 249, т. 1).
Не погодившись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва
від 14 березня 2019 року, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку (а. с. 3-6, т. 2).
Київський апеляційний суд своєю постановою від 29 червня 2019 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції (а. с. 40-42, т. 2).
Печерський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 09 червня
2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (а. с. 135, т. 2).
Не погодившись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва
від 09 червня 2021 року суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що не погоджується з ухвалою Печерського районного суду міста Києва
від 09 червня 2021 року, проте в прохальній частині просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня
2019 року і направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду (а. с. 139-144, т. 2).
Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 28 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати апеляційну скаргу, в якій уточнити, яке саме судове рішення оскаржується. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 148, т. 2).
Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 28 січня 2022 року направлена
на адресу заявника ОСОБА_1 (квартира
АДРЕСА_1 ), яка зазначена
в позовні заяві та апеляційній скарзі, та отримана заявником 18 березня 2022 року, що підтверджується інформацією щодо направлення поштових відправлень Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", з вказівкою часу приймання та отримання, згідно з номером ідентифікатора поштового відправлення (а. с. 150, 151, т. 2).
Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 16 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185, 356 ЦПК України (а. с. 152, 153, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.