Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 285/533/19
провадження № 61-10554св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
третя особа - Служба у справах дітей (орган опіки та піклування) Новоград-Волинської міської ради,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в складі колегії суддів Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Галацевич О. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовні вимоги мотивувало тим, що 22 травня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 287/1-463, за умовами якого відповідачка на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 180 000 грн для придбання нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором сторони 22 травня 2007 року уклали іпотечний договір № 1, відповідно до якого відповідачка передала в іпотеку банку зазначений житловий будинок. Вказувало, що відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала, в зв`язку з чим наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів.
З урахуванням уточнення позовних вимог АТ "Альфа-Банк" просило суд ухвалити рішення, яким:
у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 287/1-463 від 22 травня 2007 року в розмірі 725 039,01 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: житловий будинок загальною площею 78,0 м?, житловою площею 55,8 м? за адресою: АДРЕСА_1 ;
примусово виселити відповідачів з указаного житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року в складі судді Заполовської Т. Г. позов АТ "Альфа-Банк" задоволено частково:
в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 287/1-463 від 22 травня 2007 року в сумі 725 039,01 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 170 477,53 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 261 581,49 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 89 917,43 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 89 676,58 грн, інфляційних втрат за кредитом у розмірі 56 769,02 грн, інфляційних втрат за відсотками в розмірі 56 616,96 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 78,0 м?, житловою площею 55,8 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій;
у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів відмовлено;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю факту неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 287/1-463 від 22 травня 2007 року, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів, суд установив, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, хоч і зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, проте фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 ; відповідач ОСОБА_2 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані обставини суд установив на підставі заяв самих відповідачів та актів обстеження житлових умов, врахувавши при цьому факт постійного отримання відповідачами кореспонденції за адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки банк не надав суду доказів на підтвердження того, що відповідачі проживають у житловому будинку, який є предметом іпотеки, то суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про їх виселення з указаного приміщення в зв`язку з відсутністю в цій частині порушеного права позивача, що підлягає захисту.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; здійснено перерозподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що основною обставиною, яку слід було з`ясувати при розгляді цієї справи, є те, чи придбано будинок, який є предметом іпотеки, за кредитні кошти. Колегія суддів зазначила, що саме від цього залежить можливість виселення відповідачів з іпотечного житла без надання їм іншого жилого приміщення.
Суд зазначив, що за змістом договору купівлі-продажу від 18 травня 2007 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_8 спірний житловий будинок за 212 000 грн. При цьому в договорі сторони встановили такий порядок розрахунку за нерухоме майно: 32 000 грн продавець отримала від покупця до підписання договору, а 180 000 грн продавець отримає після одержання покупцем кредиту в АКБ "Укрсоцбанк", але не пізніше 23 травня 2007 року.
З урахуванням умов договору купівлі продажу (не проведення розрахунку в день купівлі), умов кредитування (цільового призначення кредитних коштів), а також відсутності доказів того, що за рахунок кредитних коштів була придбана якась інша нерухомість, апеляційний суд уважав, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, був придбаний за кредитні кошти.
Колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції не встановлював обставину придбання спірного житла за кредитні кошти, обмежившись лише посиланням на те, що банк не надав доказів проживання відповідачів у будинку, який є предметом іпотеки.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до довідки № 1176 від 15 травня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, згідно копій сторінок паспорту ОСОБА_1 за вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд зазначив, що ОСОБА_1 разом із дітьми переїхали на проживання до ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, залишаючись при цьому зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, однією з підстав зняття з реєстрації місця проживання особи є рішення суду про виселення, яке набрало законної сили. Оскільки будинок по АДРЕСА_1 придбано ОСОБА_1 за кредитні кошти, а позивачем дотримано процедуру повідомлення відповідачів про необхідність звільнити займане приміщення в зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, то апеляційний суд уважав наявними підстави для задоволення позову банку в цій частині в порядку частини другої статті 109 ЖК УРСР.
Аргументи учасників справи
У червні 2021 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в виселенні відповідачів залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є єдиним житлом ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей, у якому вони тривалий час проживають, у зв`язку з чим виселення відповідачів з такого житлового приміщення не відповідатиме принципу пропорційності, порушуватиме баланс інтересів сторін спору та не буде необхідним у демократичному суспільстві. Акцентує також на тому, що спірна нерухомість придбана не тільки за кредитні кошти, а й частково за власні кошти відповідачки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, вказано заявнику на необхідністьнадати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року та про необхідність зазначення у касаційній скарзі обов`язкових підстав касаційного оскарження, надання касаційної скарги (у новій редакції) та її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь.
У серпні 2021 року до суду на виконання ухвали Верховного Суду від 06 липня 2021 року надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема, у касаційній скарзі заявник виклала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, а також надала докази отримання нею оскаржуваної постанови Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у суді першої інстанції лише 28 травня 2021 року. Крім того, заявник надала довідку з Центру поштового зв`язку Новоград-Волинської Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" про те, що рекомендовані листи на ім`я ОСОБА_1 за квітень 2021 року до поштового відділення не надходили.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та звільнено її від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року; поновлено відповідачці строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року; відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року призначено справу судді-доповідачеві Антоненко Н. О., судді, які входять до складу колегії: Дундар І. О., Русинчук М. М.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 28 вересня 2021 року вказано, що: "підставою касаційного оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного упостанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19), постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 285/713/20 (провадження № 61-837св21), від 06 травня 2020 року у справі № 752/16688/17 (провадження № 61-45413св18), від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18 (провадження № 61-1634св19), постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України)".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 травня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 287/1-463, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 180 000 грн для купівлі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, з кінцевим терміном повернення до 21 травня 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони 22 травня 2007 року уклали іпотечний договір №1, за яким відповідачка передала в іпотеку банку вказаний житловий будинок.
За змістом договору купівлі-продажу від 18 травня 2007 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_8 спірний житловий будинок за 212 000 грн. При цьому в договорі сторони встановили такий порядок розрахунку за нерухоме майно: 32 000 грн продавець отримала від покупця до підписання договору, а 180 000 грн продавець отримає після одержання покупцем кредиту в АКБ "Укрсоцбанк", але не пізніше 23 травня 2007 року.
ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, в зв`язку з чим станом на 22 березня 2016 року заборгованість за кредитним договором становила 725 039,01 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 170 477,53 грн, заборгованості за відсотками -261 581,49 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 89 917,43 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 89 676,58 грн, інфляційних витрат за кредитом - 56 769,02 грн, інфляційних витрат за відсотками - 56 616,96 грн.