Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 711/5843/20
провадження № 61-11687св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Батюком Олегом Олександровичем, на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2021 року в складі судді: Демчик Р. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2021 року в складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Сіренко Ю. В., Гончар Н. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочинів удаваними.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 в липні 2020 року за порадою свого знайомого - ОСОБА_3, на інтернет-платформі онлайн-оголошень ОLХ за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ознайомилась з оголошенням про продаж частини цегляного будинку по АДРЕСА_1 за ціною, еквівалентною 12 000 дол. США. Згідно вказаного оголошення продавалась частина будинку площею 34 кв. м в районі перехрестя АДРЕСА_2, яка може використовуватися під житло як 2-х кімнатна квартира на землі із закритим двором, земельною ділянкою і гаражем.
Оскільки у ОСОБА_1 відсутнє своє житло, то вона підшукувала недорогу квартиру, або частину будинку. Зателефонувавши за вказаними у оголошенні номерами телефонів, вона довідалась, що частина будинку із двома земельними ділянками, на яких розташована частина будинку, що вказана у оголошенні, продається за посередництвом ріелтора - ФОП ОСОБА_4 . Зустрівшись з продавцем - ОСОБА_2, позивач дізналась що та продає частину будинку (3/100) по АДРЕСА_1, та дві земельні ділянки кадастрові номери 71101136400:02:032:0092 та 71101136400:02:032:0094, на яких розташована вказана частина будинку.
ОСОБА_2 погодилася зменшити ціну продажу до суми, еквівалентної 10 000 дол. США, за домовленістю сторін - 270 000 грн, однак повідомила, що гроші їй потрібно терміново, та вона не бажає узгоджувати продаж частини будинку із сусідами (співвласниками) по будинку, бо знаходиться з ними в поганих відносинах, ніхто з них до нотаріуса засвідчити свою згоду на продаж не прийде, у зв`язку із зменшенням ціни, направляти повідомлення та чекати місяць відсутності повідомлення від співвласників вона не хоче, та разом із ріелтором запропонувала укласти договір дарування, щоб не надавати нотаріусу докази направлення співвласникам будинку повідомлення про продаж своєї частини за місяць до укладання договору, та не приводити їх до нотаріуса для подання заяв про згоду на укладання договору купівлі-продажу з позивачкою. бажаючи придбати житло вона вимушена була погодитися на пропозицію продавця щодо оформлення договору купівлі продажу нерухомості договором дарування.
Позивач вказувала, що оскільки ОСОБА_2 вимагала завдаток для підтвердження серйозності намірів покупця придбати частину будинку, то за посередництвом ріелтора, сторони уклали попередній договір, підтверджений завдатком від 18 липня 2020 року, згідно якого "Продавець" та "Покупець" прийшли до згоди про наступне: "Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати шляхом продажу у власність Покупця житлове приміщення - частина будинку (в подальшому "Об`єкт"), про що буде укладений нотаріально посвідчений Договір дарування, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити об`єкт разом з укладанням Основного Договору" (пункт 1.1. договору). Характеристика Об`єкта: частина будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.2 договору). Згідно пункту 1.5 вказаного договору, сторони погодили купівлю-продаж даного Об`єкта за ціною 274 000 грн, що є еквівалентом 10 000 дол. США, згідно з курсом 1 долар США = 27,4 станом на 18 липня 2020 року. У пункті 1.7. договору сторони погодили порядок розрахунків за нерухоме майно: 1.7.1. на момент укладання цього Договору Покупець на підтвердження своїх зобов`язань та на забезпечення їх виконання з метою реалізації своїх намірів, щодо купівлі Об`єкта та своєї платоспроможності сплачує на користь Продавця 27 400 грн, що є еквівалентом 1 000 дол. США. Сторони погодили, що ця сума коштів є завдатком, та передається в рахунок належних за договором платежів, та в момент підписання Основного договору буде зарахована до ціни Об`єкта. 1.7.2. Решту суми коштів Покупець сплачує на користь Продавця в день підписання Основного договору. Відповідно до пункту 1.8. Продавець передає на зберігання суму коштів, що отримав від покупця згідно пункту 1.7.1. цього Договору, ФОП ОСОБА_4 . Вказаний пункт містить розписку ріелтора у отриманні вказаних коштів: "Я, ОСОБА_4, згідно пункту 1.8 приймаю на зберігання від Продавця кошти в розмірі вказаному у пункті 1.7.1., що засвідчую своїм підписом та печаткою підприємства. Розписка засвідчена підписом ФОП ОСОБА_4 та її печаткою.
23 липня 2020 року за порадою нотаріуса, для спрощення державної реєстрації права власності на частину будинку та дві земельні ділянки, сторони вирішили укласти три договори про відчуження: один - частини будинку, та два - окремо по кожній ділянці.
Згідно пункту 1.1. договору дарування частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І. П. 23 липня 2020 року за реєстраційним № 1916, ОСОБА_2 (дарувальниця) передає безоплатно, а ОСОБА_1 (обдаровувана) приймає у власність як подарунок 3/100 частки у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Дарувальник стверджує, що відчужувана частина житлового будинку розташована на земельних ділянках площею 0,0040 га, кадастровий номер 71101136400:02:032:0094, та площею 0,0065 га., кадастровий номер 71101136400:02:032:0092, що належать на праві власності " Дарувальниці", та відчужуються одночасно за окремими договорами дарування "Обдаровуваній". За планом земельної ділянки розташований житловий будинок з прибудовами і напівпідвалом та вбудованими нежилими приміщеннями, зазначений за планом земельної ділянки Б-1, н/пд, б-1, б-2, б-3,б-4, б-5, б-6, житловою площею - 245,7 кв. м, загальною площею - 349,7 кв. м. Крім будинку, на земельній ділянці розміщені господарські будівлі та споруди: сарай - В, огорожа - № 1, 2, 3. Згідно Звіту про проведення незалежної оцінки, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ПП "ТОВА" 22 квітня 2020 року, вартість майна, що відчужується за цим договором складає 208 900 грн (пункт 1.3. договору).
Відповідно до пункту 1 договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І. П. 23 липня 2020 року за р. № 1919, ОСОБА_2 (дарувальниця) передає безоплатно, а ОСОБА_1 (обдаровувана) приймає у власність як подарунок земельну ділянку площею 0,0040 га, кадастровий номер 71101136400:02:032:0094, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 1 договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І. П. 23 липня 2020 року за р. № 1922, ОСОБА_2 (дарувальниця) передає безоплатно, а ОСОБА_1 (обдаровувана) приймає у власність як подарунок земельну ділянку площею 0,0065 га., кадастровий номер 71101136400:02:032:0092, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, оскільки сторони, укладаючи договори дарування, мали на меті приховати фактичне укладання договорів купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, вона до підписання вказаних договорів сплатила вищевказані 274 000 грн з врахуванням раніше сплачених 27 400 грн, тобто обумовлену сторонами суму еквівалентну 10 000 дол. США, ОСОБА_2, про що та надала їй розписку, в якій зазначила, що отримала від ОСОБА_1 за дві земельні ділянки та частину будинку по АДРЕСА_1 суму рівну 10 000 дол. США в гривнях.
Позивач зазначала, що вказані договори дарування є удаваними, такими, що приховують дійсний правочин, який сторони мали на меті укласти та уклали - договір купівлі-продажу вказаної частини будинку з вказаними земельними ділянками. Вказані договори дарування порушують інтереси та права ОСОБА_1, оскільки мають наслідком сплату податку на дохід, який позивач фактично не отримувала, оскільки правочини були платними за ціною вище проведеної незалежної оцінки, та створюють ризики притягнення її до адміністративної відповідальності за корупційне діяння, яке вона фактично не здійснювала. Договори дарування частини будинку та земельних ділянок не є безоплатними, а отже не є договорами дарування. Розписка ОСОБА_2 від 23 липня 2020 року в отриманні суми рівної 10 000 дол. США в гривнях за дві земельні ділянки та частину будинку (3/100) за адресою: АДРЕСА_1 та також є підтвердженням платності договору, та доказом того, що насправді сторони фактично уклали договори купівлі-продажу 3/100 будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок кадастрові номери 71101136400:02:032:0092, 71101136400:02:032:0094, а не договори дарування.
ОСОБА_1 просила:
визнати удаваним договір дарування частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. 23 липня 2020 року за р. № 1916, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою приховування насправді договору купівлі-продажу 3/100 частки будинку АДРЕСА_1 ;
визнати, що 23 липня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було фактично укладено договір купівлі-продажу 3/100 частки будинку АДРЕСА_1 ;
визнати удаваним договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І. П. 23 липня 2020 року за р. № 1922, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою приховування насправді договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 71101136400:02:032:0092 за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати, що 23 липня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було фактично укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 71101136400:02:032:0092 за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати удаваним договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. 23 липня 2020 року за р. № 1919, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою приховування насправді договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 71101136400:02:032:0094, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати, що 23 липня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було фактично укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 71101136400:02:032:0094 за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача. Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заявник має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином;
позивач стверджує, що сторони, при укладенні вказаних договорів дарування, мали на меті приховати фактичне укладення договорів купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, ОСОБА_1 до підписання вказаних договорів сплатила 274 000 грн, з врахуванням раніше сплачених 27 400 грн, тобто обумовлену сторонами суму еквівалентну 10 000 дол. США, ОСОБА_2, про що та надала їй розписку, в якій зазначила, що отримала від ОСОБА_1 за дві земельні ділянки та частину будинку по АДРЕСА_1 суму рівну 10 000 дол. США в гривнях (а. с. 35).
як вбачається з пояснень представника позивача ОСОБА_6, що підставою звернення до суду є складання відносно позивачки процесуальних документів про корупційну діяльність, оскільки позивачка працює чиновником, в цей час з`явилися правові наслідки договору дарування. Судом встановлено, що на час вчинення правочинів, які позивач просить визнати удаваними, остання, як депутат Черкаської міської ради, відповідно до статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" є суб`єктом на який поширюється дія цього закону.
надані докази не є достатніми для підтвердження факту удаваності договорів дарування від 23 липня 2020 року. 23 липня 2020 року була проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно набуте за договорами дарування. Вказана державна реєстрація неможлива без волевиявлення власника, а отже ОСОБА_1 бажала та реалізовувала свої правомочності власника відносно майна набутого за договорами дарування від 23 липня 2020 року. Попередній договір, підтверджений завдатком був укладений між сторонами 18 липня 2020 року, а договори дарування між сторонами укладені 23 липня 2020 року. Тобто, позивач протягом п`яти днів мала можливість визначитися із своєю волею щодо вчинення правочину (укладання договору дарування), тим паче, що у попередньому договорі (пункті 1.1) сторони усвідомлювали, що ними буде в подальшому укладено саме договір дарування, а не будь-який інший правочин;
доводи сторони позивача про те, що при укладенні договорів дарування вони таким чином хотіли уникнути процедури повідомлення інших співвласників житлового будинку про намір ОСОБА_2 здійснити продаж належної їй частки майна у спільній частковій власності, що визначений статтею 362 ЦК України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому суд сприйняв їх критично. Суд відхилив доводи представника позивача про те, що відповідач не могла подарувати майно ОСОБА_1, оскільки вони на момент укладання договорів дарування не були знайомими та не є родичами. Суд критично сприйняв покази свідка ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що в травні місяці до нього звернулася ОСОБА_1 з проханням підшукати житлове нерухоме майно задля його подальшої купівлі. На інтернет-сайті OLX, останній побачив оголошення про продаж 3/100 часток житлового будинку з надвірними спорудами та земельними ділянка, про що в подальшому повідомив ОСОБА_1, яка виявила намір придбати у власність вказане житло. Також свідок зазначив, що був присутнім при укладанні між сторонами попереднього договору та передачі завдатку. Однак, при укладанні між сторонами договорів дарування у нотаріуса він присутнім не був;
у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 зроблено висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином;
за таких обставин, суд зробив висновок про відсутність правових підстав для визнання правочинів удаваними, оскільки позивачем не доведено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виникли інші правовідносини, ніж передбачені договорами дарування від 23 липня 2020 року, та те, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними договором дарування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 30 березня 2021 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що
позивач стверджує, що сторони, укладаючи вищевказані договори дарування, мали на меті приховати фактичне укладання договорів купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, адже позивач до підписання вказаних договорів сплатила 274 000 грн з врахуванням раніше сплачених 27 400 грн, тобто обумовлену сторонами суму еквівалентну 10 000 дол. США, ОСОБА_2, про що та надала їй розписку, в якій зазначила, що отримала від ОСОБА_1 за дві земельні ділянки та частину будинку по АДРЕСА_1 суму рівну 10 000 дол. США в гривнях (а. с. 35);
при зверненні з позовом про визнання договорів дарування удаваними, позивач не заявляла вимоги визнати договір купівлі-продажу недійсним чи встановити його нікчемність, не визначила та не обґрунтувала, які саме наслідки удаваного правочину необхідно застосувати до спірних правовідносин. З огляду на наведене та враховуючи, що сама по собі вимога про визнання правочину удаваним спрямована на встановлення обставин, які є підставою для наступного вирішення спору, зокрема, у випадку звернення з позовною вимогою про визнання правочину недійсним, а такий спір у цій справі відсутній, апеляційний суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та самостійним, оскільки матиме наслідком лише те, що відносини сторін за таким правочином регулюватимуться правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, без одночасного вирішення спору про право цивільне. Стороною позивача при звернені з цим позовом взагалі не зазначено яке ж саме її право або законний інтерес, за захистом якого вона звернулася до суду, порушено укладеними договорами;
відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин;
змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача. Так відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом. Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином;
тлумачення змісту статті 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний "маскувати" волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків. У постанові ВСУ від 07 вересня 2016 року у справі №6-1026цс16 зроблено правовий висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним;
суд першої інстанції, врахувавши вимоги вказаних норм права й встановивши, що при укладенні договорів дарування, сторони повністю усвідомлювали, що укладають саме договір дарування, а не будь-який інший договір, у тому числі договір купівлі-продажу, та що такі договори не є удаваними (що також відображено у відповідних пунктах нотаріально посвідчених договорів дарування), позивач не обґрунтувала удаваності договору дарування частини будинку із відповідними земельними ділянками з метою приховання договору купівлі-продажу нерухомості, не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочинів виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування, та, що воля обох сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними правочинами, отже суд у цій справі дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог;
слід відхилити апеляційні доводи про те, що сторони до спору в цій справі не були ніколи знайомі, отже відповідач не мала підстав дарувати своє майно позивачу, адже такі міркування стосуються мотивів укладення договору, що, у аспекті його дійсності, правового значення не мають. Вказівка в апеляційній скарзі на те, що позовні вимоги у справі підтверджуються змістом попередніх договорів, спрямованих на оформлення саме правовідносин з приводу купівлі-продажу майна необґрунтована, адже у попередньому договору зазначено, що сторони мають намір укласти договір купівлі-продажу шляхом укладення договору дарування, що на думку колегії свідчить про відсутність на момент укладення попередньої договору у сторін чіткої визначеності щодо наміру укладення якогось конкретного правочину;
посилання позивача на показання свідка ОСОБА_3, які підтверджують обґрунтування заявлених позовних вимог, апеляційний суд оцінив критично, адже вони не спростовують належної обізнаності сторін договорів дарування про їх зміст під час їх укладення та нотаріального посвідчення та, відповідно, про відсутність волі щодо оформлення наявних правовідносин у інший спосіб, зокрема, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, про що необґрунтовано стверджує позивач.
Аргументи учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Батюком О. О., на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, в якій просила: скасувати оскаржені судові рішення; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що
оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при кладенні договорів дарування мали на меті приховати фактичне укладання договорів купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, ОСОБА_1 до підписання вказаних договорів сплатила 274 000 грн з урахуванням раніше сплачених 27 400 грн, тобто обумовлену сторонами суму, еквівалентну 10 000 дол. США, ОСОБА_2, про що та надала їй розписку, в якій зазначила, що отримала від ОСОБА_1 за дві земельні ділянки та частину будинку по АДРЕСА_1 суму рівну 10 000 дол. США в гривнях (копія розписки міститься в матеріалах справи, оригінал разом із попереднім договором, підтвердженим завдатком від 18 липня 2020 року надавався судам першої та апеляційної інстанції для огляду);
у серпні 2020 році. ОСОБА_1 дізналась від адвоката, що оформивши купівлю продаж вказаного нерухомого майна як договори дарування, вона по перше: будучи депутатом Черкаської міської ради на час укладання вказаних договорів, формально порушила антикорупційне законодавство щодо заборони отримання в дар майна від осіб, які не є близькими родичами обдарованого, а по друге: безпідставно сплатила податок за начебто подароване їй майно, що передбачено підпунктом 164.2.10 пункту 164.2 статті 164, пунктом 174.6 статті 174 Податкового кодексу України. У зв`язку з тим, що відповідач ввів ОСОБА_1 в оману щодо наслідків укладання зазначених договорів адвокатом від імені останньої було подано до ОСОБА_2 позов про визнання договорів дарування удаваними;
законодавством України не передбачена нотаріальна форма для розписки в отриманні коштів чи майна. Відтак, підпункти 1.7.1. та пункт 1.8 попереднього договору, підтвердженого завдатком від 18 липня 2020 року є: розпискою ОСОБА_2 в отриманні від ОСОБА_1 коштів в сумі 27 400 грн (еквівалент 1000 дол. США) в рахунок часткового розрахунку за майбутнім договором відчуження частини будинку з земельними ділянками; розпискою ФОП ОСОБА_4 в отриманні від продавця - ОСОБА_2 вказаної суми на зберігання до укладання договору купівлі-продажу. який сторони мали на меті замаскувати під договори дарування. Таким чином, пункти 1.7.1., та 1.8 попереднього договору є письмовими доказами отримання ОСОБА_2 27 400 грн в рахунок часткової оплати за вказані частину будинку з земельними ділянками. Слід зазначити, що та обставина, що сторонами не було додержало нотаріальної форми при укладання попереднього договору, підтвердженого завдатком від 18 липня 2020 року, а отже останній є нікчемним, не є підставою для визнання його неналежним доказом;
Верховний Суд у своїй постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 зробив висновок, що лише наявність публікації про продаж нерухомого майна, зняття обдарованим напередодні укладання договору дарування коштів з депозитного рахунку, а також та обставина, що дарувальник та обдаровуваний не були знайомі до укладання договору дарування свідчить про удаваність договору дарування;
суд першої інстанції зазначив у рішенні, що позивач так і не надав йому розписки ОСОБА_2 від 23 липня 2020 року про повний розрахунок за відчужену частину будинку. Копія розписки ОСОБА_2 від 23 липня 2020 року, що подана адвокатом разом із позовною заявою, засвідчена відповідно до вимог законодавства, суд під час розгляду справи, в тому числі під час дослідження доказів не ставив під сумнів достовірність вказаної розписки та не витребовував оригінал розписки. У судовому засіданні, що відбулося 26 березня 2021 року, в 13:19:45 представник позивача, адвокат Батюк О. О. при дослідженні матеріалів справи, надав головуючому судді Демченко Р. В. оригінали попереднього договору, підтвердженого завдатком від 18 липня 2020 року та оригінал розписки ОСОБА_2 від 23 липня 2020 року, на що суд заявив, що досліджує лише ті документи, що містяться в матеріалах справи і не потребує дослідження їх оригіналів, та повернув вказані оригінали документів представнику позивача, попередньо поверхньо оглянувши їх. Вказане підтверджується звукозаписом судового засідання від 26 березня 2021 року. Суд апеляційної інстанції в судовому засіданні оглянув оригінали як попереднього договору, підтвердженого задатком від 18 липня 2020 року, так і розписку ОСОБА_2 від 23 липня 2020 року в отриманні повного розрахунку за 3/100 частки будинку та двох земельних ділянок, та не поставив під сумнів достовірність вказаних доказів;
представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, підтвердив факт оплатності договорів дарування, визнав, що вони є удаваними та приховують договори купівлі-продажу, та їх укладання обумовлено тим, що відповідач терміново від`їжджала до Російської Федерації на постійне проживання, та не бажала чекати місяць для надання згоди на укладання договору купівлі-продажу 3/100 частки будинку АДРЕСА_1 від співвласників будинку, що передбачено частиною 2 статті 362 ЦК України;
суди, відкидаючи надані позивачем докази, та вказуючи що останні є недостатніми та непереконливими, порушили вимоги статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо права на справедливий судовий розгляд справи, та допустив свавілля, оскільки поклав на позивача надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування. Так, в провину позивачу щодо доказування достовірності попереднього договору та розписки ОСОБА_2 в отриманні коштів суд першої інстанції поставив той факт, що відповідач не з`явилась у судове засідання та не підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, а апеляційний суд взагалі не звернув увагу на те, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу повністю визнав позов, та підтвердив обставини справи, викладені у позовній заяві;
щодо неналежного способу захисту прав, який на думку апеляційного суду, не призводить до захисту ймовірних прав позивача слід зазначити наступне. Законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами - це доправова категорія, так як інтерес передує правам та обов`язкам, тобто виступає як "суб`єктивне право, що може виникнути у майбутньому". Позивач на час укладання спірних договорів була депутатом Черкаської міської ради, що підтверджується витягом із сайту Черкаської міської ради та листом Черкаської міської ради. Згідно із підпункту "б" пункту 1 частини першої статі 3 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є депутати місцевих рад. на яких розповсюджуються обмеження і обов`язки, передбачені статтею 23 Закону. Згідно із частинами першою та другою цієї статті особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи. Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки. Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які: 1) даруються близькими особами; 2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси. За невиконання вимог частини 2 статті 23 вказаного Закону, передбачена адміністративна відповідальність (частина перша статті 172-5 КУпАП);