ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
Cправа № 910/9584/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О. О., Картере В. І.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник АТ "Українська залізниця" - Гаркавенко І. Г.,
представник ФОП Крамаренко В. А. в судове засідання не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022
у складі колегії суддів Барсук М. А. (головуючий), Сітайло Л. Г., Руденко М. А.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021
у складі судді Нечай О. В.
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов`язання вчинити дії
На розгляд Суду постало питання наявності або відсутності підстав для зобов`язання підприємства залізничного транспорту провести обстеження залізничної колії та скласти відповідний акт.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 01.10.2010 між Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Крамаренком Василем Анатолійовичем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2 (далі-договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати (продати), а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії цього договору майно в кількості та за ціною, що зазначені у специфікації до даного договору, яка є його невід`ємною частиною (п. 2.1).
2. Загальна вартість об`єкту продажу становить - 10 910 грн (п. 2.2 договору).
3. Договір від імені продавця підписаний начальником бази Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва на підставі довіреності від 01.02.2010 №1, виданої самим же Крамаренком В. А., як начальником підприємства.
4. Положеннями п. 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що оплата вартості об`єкту продажу здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок продавця. Термін проведення покупцем оплати вартості об`єкту продажу триває до 31.12.2010.
5. Моментом переходу права власності на об`єкт продажу від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вищевказаного акту приймання-передачі (п. 4.3 договору).
6. Продавець зобов`язується передати покупцеві протягом 5-ти календарних днів від дати укладення цього договору об`єкт продажу, а також необхідну технічну документацію на нього, а покупець зобов`язується прийняти обумовлений цим договором об`єкт продажу (п.п. 5.1.1, 5.2.1 договору).
7. Договір набирає чинності від дати його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання ними своїх зобов`язань (п. 9.1 договору).
8. Відповідно до специфікації №1 від 01.10.2010 до договору об`єктом продажу є під`їзна залізнична колія станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить Підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва в кількості 594 погонних метри, в т.ч. стрілка переводу № 92, № 94. Загальна вартість об`єкту продажу за договором складає 10 910 грн.
9. На виконання умов договору між контрагентами підписано акт приймання-передачі майна.
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір між позивачем та відповідачем щодо прав на стрілочний перевід № 92 було розглянуто судами та винесено рішення у справі № 927/923/18.
11. 20.05.2019 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 927/923/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, у позові ФОП Крамаренка В. А. до АТ "Українська залізниця" про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме стрілочного переводу № 92, відмовлено. Обґрунтовуючи відмову в позові ФОП Крамаренку В. А., судами встановлено, що позивачем не надано доказів, що Підприємство "Управління виробниче технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва було (чи стало в подальшому) власником спірного стрілочного переводу № 92, який передавався за Договором купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010, та відповідно, мало право його продавати на момент укладення договору з позивачем. На підтвердження права власності продавця на спірне майно суду надані лише фінансові звіти та оборотно-сальдові відомості по рахунку 10 продавця. Однак, ці документи є лише формою бухгалтерського та фінансового обліку, що визначають склад, вартість та обсяг фінансових зобов`язань підприємства на конкретну дату і не відображають підстав знаходження майна у його власності (володінні). Позивач не довів, що до нього за укладеним з Підприємством "Управління виробничо-технічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Договором купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 перейшло право власності на спірне майно.
12. 18.02.2020 постановою Верховного Суду у справі № 927/923/18 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 залишені без змін. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 927/923/18, суд касаційної інстанції зауважив, що в силу імперативних приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлений судовим рішенням у справі № 910/11877/16 факт належності саме ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" спірного стрілочного переводу станом на дату укладення Договору купівлі-продажу від 01.10.2010 має преюдиціальне значення та не підлягає повторному доказуванню під час розгляду цієї справи зі спору між тими самими сторонами.
13. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі №910/11877/16 вбачається, що при розгляді вказаної справи було досліджено Висновок експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 772/773/18-24 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21.06.2018 за ухвалою суду від 15.01.2018 та встановлено, а апеляційним судом підтверджено, що на момент укладення Договору купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 стрілочний перевід № 92 належав ТОВ "Чернігівагрошляхбуд". У листі ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" від 26.03.2012 № 106 зазначено, що листом від 14.04.2011 № 120 вказане товариство надало згоду щодо передачі з його балансу на баланс залізниці стрілочного переводу № 92. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2008 припинено провадження у справі № 4/1456/12/3/2 про банкрутство підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської корпорації агропромислового будівництва, затверджено звіт ліквідатора, копія якого додана як додаток до Технічного паспорта та відповідно до якого до ліквідаційної маси включено, але не реалізовано, залізничну колію 482 погонних метри. За актом приймання-передачі майнових активів від 24.11.2008 ліквідатор підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Молчанов Ю. І. передав начальнику цього підприємства Крамаренку В. А. залізничну колію довжиною 482 погонних метри. Крім цього, на підставі пунктів 3, 5 Висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №772/773/18-24 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 21.06.2018 з-поміж іншого встановлено, що на день укладення договору купівлі-продажу фактично Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва обслуговувало під`їзну колію протяжністю - 431,9 п.м., початок під`їзної колії від стиків рамної рейки стріл № 94 (навпроти граничного стовпчика стрілочного переводу та до виїзних залізничних воріт).
14. Судами попередніх інстанцій у цій справі № 910/9584/21 також встановлено, що суд касаційної інстанції при розгляді справи № 927/923/18, зазначив, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову в задоволенні первісного позову, цілком правомірно виходив з ненадання покупцем і продавцем доказів на підтвердження того, що Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва було чи стало у подальшому власником спірного стрілочного переводу, переданого за Договором купівлі-продажу від 01.10.2010, та, як наслідок, мало право продавати спірне майно на момент укладення договору з позивачем за первісним позовом, а також з недоведеності ФОП Крамаренком В. А. того, що до нього на підставі укладеного з вказаним підприємством договору перейшло право власності на спірне майно.
15. Судами зазначено, що аналогічні обставини (з урахуванням встановлених судами при розгляді вищевказаних справ преюдиціальних обставин) були встановлені судом і при розгляді справи №910/6161/20 за позовом ФОП Крамаренка В. А. до АТ "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити, визначені Правилами обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, дії, спрямовані на укладення договору про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний ДГТО "Південно-Західної залізниці".
16. 13.01.2021 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/6161/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, в позові ФОП Крамаренка В.А. до АТ "Українська залізниця" відмовлено.
17. 27.07.2021 постановою Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі № 910/6161/20 було залишено без змін.
18. За твердженнями позивача, враховуючи намір займатися підприємницькою діяльністю, він звернувся до Акціонерного товариства "Українська залізниця" із заявою № 01-04-21 від 21.04.2021, в якій просив відповідача вчинити дії, визначені п. 3.2 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила), а саме провести спільно з позивачем обстеження залізничної колії за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 11 та скласти відповідний акт.
19. У відповідь на вказану заяву на адресу позивача надійшов лист відповідача №Нз-1-08/633 від 12.05.2021, яким, як зазначає позивач, відповідач фактично відмовив йому в проведенні обстеження під`їзної колії та складенні відповідного акта, як це передбачено п. 3.2 вказаних Правил.
Подання позову
20. У червні 2022 року ФОП Крамаренко В. А. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії, визначені п. 3.2 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, а саме - провести обстеження залізничної колії за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 11 та скласти відповідний акт.
21. Позивач посилається на те, що він є власником майнового комплексу за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 11, на підставі Договору дарування № 541 від 03.04.2009, та під`їзної колії за вказаною адресою, на підставі Договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010.
22. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернувшись до відповідача із заявою №01-04-21 від 21.04.2021 щодо вчинення дій, відповідно до п. 3.2 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, позивачу було відмовлено у проведенні обстеження під`їзної колії та складенні акту, вважаючи відмову відповідача неправомірною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
23. 03.11.2021 рішенням Господарського суду міста Києва в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
24. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, в якому просить зобов`язати відповідача вчинити дії, визначені п. 3.2 Правил, на підтвердження своєї правової позиції не надав суду належних, допустимих та вірогідних доказів, які у свою чергу мали бути надані й відповідачу, а саме - документів, які підтверджують право власності позивача на залізничну під`їзну колію, в тому числі стрілку переводу № 92.
25. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що враховуючи ту обставину, що ФОП Крамаренко В.А. і АТ "Українська залізниця" брали участь у справі № 910/11877/16, у справі № 927/923/18 та у справі № 910/6161/20, то встановлені в них обставини про те, що позивачем не підтверджено, що йому на праві власності належить під`їзна залізнична колія, в тому числі стрілка переводу № 92, № 94, мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи та не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
26. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що дії відповідача щодо розгляду питання про укладення договору про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний, в тому числі щодо обстеження під`їзної колії і її технічного оснащення, а також складення відповідного акту, за умови надання позивачем документів, необхідних для його укладення, є правомірними.
27. Крім того, місцевий господарський суд звернув увагу, що обраний позивачем спосіб захисту - зобов`язання відповідача провести обстеження залізничної колії та скласти відповідний акт за відсутності у позивача належних доказів на підтвердження права власності на вказану залізничну під`їзну колію не призведе до реального відновлення прав позивача, оскільки відповідно до п. 3.3 Правил до укладення договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (договору про подачу та забирання вагонів) власник колії зобов`язаний надати залізниці документи, які підтверджують право власності на залізничну під`їзну колію. У той же час, у судовому порядку при розгляді справ № 910/11877/16, № 927/923/18 та № 910/6161/20 було встановлено факт відсутності у позивача документів, які підтверджують його право власності на залізничну під`їзну колію, в тому числі стрілку переводу № 92.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
28. 15.02.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 залишено без змін.
29. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту - зобов`язання відповідача провести обстеження залізничної колії та скласти відповідний акт за відсутності у позивача належних доказів на підтвердження права власності на вказану залізничну під`їзну колію не призведе до реального відновлення прав позивача, оскільки відповідно до п. 3.3 Правил до укладення договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (договору про подачу та забирання вагонів) власник колії зобов`язаний надати залізниці документи, які підтверджують право власності на залізничну під`їзну колію. У той же час, у судовому порядку при розгляді справ № 910/11877/16, № 927/923/18 та № 910/6161/20 було встановлено факт відсутності у позивача документів, які підтверджують його право власності на залізничну під`їзну колію, в тому числі стрілку переводу № 92, натомість позивач, звертаючись до суду з цим позовом, намагається спростувати обставини, які встановлені судами при розгляді справ №910/11877/16, №927/923/18 та №910/6161/20.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
30. 16.09.2022 ФОП Крамаренко В. А. надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022, матеріали справи № 910/9584/21 направити до суду першої інстанції на новий розгляд та покласти судові витрати на відповідача.
31. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій невірно застосували ч. ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16ц щодо преюдиційного значення обставин, встановлених судовими рішеннями.
32. Крім того, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували постанову Вищого господарського суду України від 08.06.2013 у справі № 916/39/13-г, щодо того, що укладенню оспорюваного договору передувало оформлення сторонами акту обстеження умов роботи на під`їзній колії і станцій примикання.
33. Скаржник вказує, що судами також не враховано позицію Північного апеляційного господарського суду, викладену в його постанові від 06.02.2020 у справі №910/5229/19 щодо преюдиційного значення рішення суду у справі №910/11877/16 відносно договору купівлі-продажу №2 від 01.10.2010. ФОП Крамаренко В. А. стверджує, що Північний апеляційний господарський суд у своєму рішенні у справі №910/5229/19, зазначив, що вказаний договір купівлі-продажу №02 від 01.10.2010, є чинним, у визначеному законом порядку недійсним не визнаний, на що місцевий господарський суд не звернув належної уваги. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду погодився з позицією апеляційної інстанції у справі №910/5229/19. Однак, суд першої не звернув на це увагу та невірно застосував статтю 75 Господарського процесуального кодексу України.
34. ФОП Крамаренко В. А. не погоджується із позицією суду про те, що він не довів переходу до нього від продавця права власності на спірне майно, та вважає її хибною, та такою, що суперечить вимогам ст. 204 та ст. 328 ЦК України та судовим рішенням у справі №910/11877/16 від 26.09.2018, №825/1918/13-а від 19.06.2013, №927/923/18 від 18.01.2019 та №910/5229/19 від 06.02.2020, які набули законної сили.
35. Також, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах справи №910/11877/16 та справи №927/923/18, в порядку ст. 215 цього Кодексу, презумпцію правомірності договору купівлі-продажу №02 від 01.10.2010, що і призвело до прийняття не законних рішень.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
36. 19.12.2022 до Верховного Суду від АТ "Українська залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить Суд залишити скаргу без задоволення стверджуючи про її необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідач вказує, що АТ "Українська залізниця" обмежене в можливості здійснювати обстеження під`їзної залізничної колії без отримання необхідних документів в тому числі без визначення власника такої колії або за зверненням суб`єкта господарювання, право власності на колію якого не підтверджено. Водночас, позивачем не надано до заяви необхідних документів для складання акту обстеження колії.
37. Відповідач також вважає, що доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанції частин четвертої, сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 924/976/17, № 908/156/18, № 320/4938/17, № 761/29966/16-ц є безпідставними, а висновки суду касаційної інстанції у вказаних справах зроблені за неподібних обставин до цієї справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
39. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального право при винесенні рішення та постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін прийнятих судових актів про відмову в позові в цій справі, з огляду на наступне.
40. Предметом позову у цій справі є зобов`язання АТ "Українська залізниця" вчинити дії, визначені пунктом 3.2. "Правил обслуговування залізничних під`їзних колій", а саме провести процедуру обстеження залізничної колії за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 11 та скласти відповідний акт.
41. Згідно з пунктами 1, 2 Статуту АТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015, Акціонерне товариство "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 53, ст. 1402). Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - підприємства залізничного транспорту).
42. У силу пунктів 25, 26 Статуту АТ "Українська залізниця" засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу товариства, здійснює товариство. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.
43. Суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, щодо визначення підстав відповідальності держави крізь призму підприємства, яке зберігає інституційну та операційну залежність від держави (Рішення від 30.11.2004 у справі "Михайленки та інші проти України", яке набуло статусу остаточного 06.06.2005). У пункті 44 зазначеного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що Уряд не продемонстрував, що компанія "Атомспецбуд" мала достатню інституційну та операційну незалежність від держави, щоб звільнити державу щодо її дій чи бездіяльності можна було від відповідальності за Конвенцією.
44. Тож, у даному випадку, АТ "Українська залізниця" у силу свого статусу для мети саме поданого у цій справі позову може розглядатися як державний суб`єкт.
45. Таким чином, Верховний Суд констатує, що, у даному випадку, спір фактично існує між державою та приватною особою щодо права такої особи на підприємницьку діяльність та отримання доходу від використання наявного у позивача майна як певної економічної цінності, призначеної саме для отримання доходу.
46. У силу статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Таким чином, на державі лежить обов`язок створити умови для вільного використання особою набутого нею майна у незабороненій підприємницькій діяльності.
47. Водночас частинами другою, третьою статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Унормовуючи подібним чином питання меж використання цивільних прав, держава поширює свій захист цивільного права особи до тієї межі, до якої використання такого права не створює негативних наслідків для оточуючих та суспільства в цілому.