Постанова суду № 922/2507/18 від 02.02.2023 про стягнення компенсації за порушення авторських прав у розмірі 40 000 грн, зобов`язання відповідача надати інформацію щодо третіх...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2507/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи-підприємця Кузнецова Дмитра Олександровича (далі - Підприємець, відповідач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРА" (далі - Товариство, позивач) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємця

на рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2022 (головуючий - суддя Пономаренко Т.О.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 (головуючий - суддя Радіонова О.О., судді Бородіна Л.І., Стойка О.В.)

у справі №922/2507/18

за позовом Товариства

до Підприємця

про стягнення компенсації за порушення авторських прав у розмірі 40 000 грн, зобов`язання відповідача надати інформацію щодо третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних товарів із зображенням логотипу "Тара" та про канали їх розповсюдження, стягнення з відповідача штрафу до Державного бюджету України в розмірі 4 000 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність порушення відповідачем авторських прав позивача.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємця про таке:

- стягнення суми компенсації за порушення авторських прав у розмірі подвоєної паушальної суми винагороди у розмірі 40 000 грн;

- зобов`язання відповідача надати у письмовій формі інформацію, щодо третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних товарів із зображенням логотипу "Тара" та про канали їх розповсюдження;

- стягнення штрафу у розмірі 4 000 грн до Державного бюджету України, що становить 10 % суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що Товариству належать виключні майнові авторські права на твір образотворчого мистецтва (малюнок) у паперовому та електронному вигляді, графічне зображення логотипу "Тара" та виключні майнові права на торговельну марку "Тара". Водночас, під час провадження своєї господарської діяльності відповідач здійснив продаж дисків зчеплення МТЗ-80 (85-1601130) з контрафактним зображенням логотипу "Тара", чим порушив вимоги статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон [у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин]) та статті 426 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та виключні майнові авторські права позивача, що полягають у розповсюдженні (продажу) контрафактного диску зчеплення ТМЗ-80 (85-1601130).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019, позов задоволено.

2.3. Постановою Верховного Суду від 08.07.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2018, постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №922/2507/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

2.4. У постанові Верховного Суду від 08.07.2019 Суд, зокрема, вказав, що судам необхідно:

- з`ясувати повний перелік суттєвих ознак твору образотворчого мистецтва - малюнку "ТАРА" та його художню сутність;

- суттєві ознаки малюнку, який розміщений як на товарі, так і на упаковці (використаною відповідачем), та порівняти їх із сукупністю суттєвих ознак твору образотворчого мистецтва (малюнку), графічного зображення зареєстрованого логотипу "ТАРА" (за зовнішнім виглядом, зовнішнім оформленням, кольором, формою, розміром тощо), що належить позивачу;

- визначити, який об`єкт інтелектуальної власності використано відповідачем і в чому саме полягало використання, якщо об`єкт авторського права (малюнок) і торговельної марка збігаються;

- встановити та конкретизувати, в чому саме полягало використання малюнку як твору образотворчого мистецтва у співвідношенні до його розміщення на товарі та упаковці. Адже розміщення малюнку як об`єкту образотворчого мистецтва безпосередньо на будь-якій поверхні не є безумовним свідченням контрафактності самого об`єкта, на якому цей малюнок розміщений, оскільки саме функцією торговельної марки є відрізнення товарів та послуг одних осіб від товарів та послуг інших;

- визначити характер порушення;

- дослідити та оцінити зміст правовідносин, з`ясувати справжню природу характеру правопорушення, виокремити елементи, які є домінуючими і спричинили спірне правове відношення;

- перевірити відповідність заявленого позивачем способу захисту порушеного права допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення;

- окремим питанням судового дослідження мав бути розмір компенсації за порушення авторського права як специфічного способу захисту.

2.5. За результатами нового розгляду справи №922/2507/18 Господарським судом Харківської області ухвалено рішення від 25.01.2021, яке залишено без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021, відповідно до якого позов задоволено.

2.6. Постановою Верховного Суду від 21.10.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2021, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі №922/2507/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

2.7. У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 Суд, зокрема, вказав на те, що судами попередніх інстанцій не виконано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №9122/2507/18.

2.8. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022, позов задоволено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Підприємець, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі №922/2507/18, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції Підприємець із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №910/18587/16 де зазначено, що схожість до ступеня змішуваності базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг. Графічного елемента достатньо, щоб виключити схожість. Ступінь фонетичної схожості протиставлених у справі знаків для товарів і послуг у цьому разі є менш важливим фактором, оскільки під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає знак, що позначає товари. Споживач сприймає упаковку та не аналізує окремо слова.

4.2. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, судами першої та апеляційної інстанції не застосовано закон, та норми матеріального права які підлягають застосуванню, а саме абзац третій частини п`ятої статті 11 Закону та частину першу статті 494 ЦК України.

4.3. Також скаржник із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від Товариства відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство займається виробництвом підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач, і приводів (основний); машин і устаткування для сільського та лісового господарства; обробленням металів та нанесення покриття на метали; механічне оброблення металевих виробів; оптовою торгівлею сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; роздрібною торгівлею, що здійснюється фірмами або через мережу Інтернет.

6.2. Фізичною особою ОСОБА_1 (автор) [далі - ОСОБА_1 ] та Товариством (правонабувач) 03.02.2014 укладено договір про передачу виключних майнових авторських прав на твір (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- автор передає правонабувачу виключні майнові авторські права, що встановлює право набувача на власний розсуд, на строк Договору, на території всього світу самостійно та/або разом з третіми особами здійснювати використання твору та/або окремої його частини (у тому числі оригінальної назви), а також надавати дозвіл або забороняти використання твору іншим особам, що передбачає:

відтворення у будь-якій матеріальній формі (у тому числі цифровій);

публічне виконання і публічне сповіщення;

публічну демонстрацію і публічний показ;

переробки, адаптації, переклад та будь - які інші подібні зміни;

подання твору до загального відома (опублікування) публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до твору з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором (у тому числі за допомогою мережі Інтернет та/або інших новітніх цифрових технологій);

включення твору як складову частину до збірників, антологій, енциклопедій та/або будь-яких інших творів;

здавання в майновий найм і/або комерційний прокат;

використання в якості комерційного найменування та/або торговельної марки;

експортування та/або імпорт примірників твору;

розповсюдження твору у будь-якій формі та будь яким способом;

передання (відчуження) виключних майнові авторські права на твір будь-яким третім особам або іншим чином розпорядження ними;

захист виключних майнових авторських прав на твір у судовому порядку, а також у будь-якій інший спосіб не заборонений законом;

використання твору, дозволу або заборона використання твору іншим особам у будь-якій іншій формі та будь-яким іншим способом на те, що наведений вище перелік не є вичерпним (пункт 1.1 Договору);

- автор передає правонабувачу на строк встановлений Договором, усі виключні майнові авторські права на твір, який міститься у додатку №1 до Договору [ ] і є його невід`ємною частиною, а правонабувач набуває їх та сплачує автору винагороду (роялті) у порядку, розмірі та строки, передбачені Договором (пункт 2.1 Договору);

- автор у повному обсязі передає права на твір право набувачу на строки, визначені Договором, що передбачає виключне право останнього використовувати твір, дозволяти або забороняти використання твору іншим особам, а також передавати права на твір третім особам (пункт 2.2 Договору);

- автор не зберігає за собою право використовувати твір, дозволять або забороняти використання твору іншим особам, а також передавати повністю або частково права на твір третім особам протягом строку, визначеного пункт 9.1 Договору. Одноособовим власником прав на цей період є правонабувач (пункт 3.1 Договору);

- автор гарантує, зокрема, що твір є результатом його власної одноособовою творчої праці, не містять в собі будь-які запозичення та/або інші елементи, які можуть розглядатися як порушення авторських прав третіх осіб; на момент укладання Договору всі виключні майнові авторські права на твір належать винятково автору, нікому не передані, не продані, не відчужені будь-яким іншим способом, не є предметом застави, судового спору або претензій з боку третіх осіб; права на твір не будуть передані автором третім особам протягом строку дії Договору (пункт 4.1 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2030 включно (пункт 9.1 Договору).

6.3. З акту приймання-передачі від 03.02.2014, який є невід`ємною частиною Договору, вбачається, що ОСОБА_1 передав, а Товариство прийняло та набуло виключні майнові авторські права на твір образотворчого мистецтва (малюнок), графічне зображення логотипу "ТАРА" в паперовому та електронному вигляді.

6.4. Згідно із Свідоцтвом на знак для товарів і послуг №206807, виданим Державною службою інтелектуальної власності України, торговельну марку "" зареєстровано у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.12.2015.

6.5. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що вищевказані обставини та надані позивачем суду на їх підтвердження докази у своїй сукупності підтверджують факт належності позивачу виключних майнових авторських прав на твір образотворчого мистецтва, логотип "ТАРА" та виключні майнові права на торговельну марку "ТАРА".

6.6. Уповноваженими представниками Товариства 27.07.2018 у магазині №53/55 ряд 2 авторинку "Лоск", що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, селище міського типу Пісочин, майдан Ю. Кононенка, 1, де здійснює свою господарську діяльність Підприємець, придбано диск щеплення МТЗ-80 (85-1601130) із зображенням логотипу "ТАРА", в якості доказу здійснення відповідачем продажу контрафактної продукції позивачем до матеріалів справи долучено компакт-диск з відеозаписом проведення контрольної закупки даної продукції безпосередньо у відповідача.

6.7. Окрім цього, на підтвердження факту розповсюдження (продажу) відповідачем контрафактної продукції позивач надає товарний чек від 27.07.2018 №384 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

6.8. Після виявлення факту використання логотипу представниками позивача складено акт від 27.07.2018 №02/07/18.

6.9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що процес закупки товару (диск щеплення), отримання чеку, відповідність придбаного товару артикулу у чеку та наявність на товарі зображень логотипу "ТАРА" зафіксовано за допомогою відеозйомки.

6.10. З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією від 27.07.2018, в якій вимагав негайно припинити незаконне розповсюдження контрафактних товарів із зображенням логотипу "Тара", надати інформацію щодо третіх осіб задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних товарів із зображенням логотипу "ТАРА" та про канали їх розповсюдження.

6.11. У свою чергу, 08.08.2018 відповідач відмовився виконати вимоги позивача щодо досудового врегулювання спору з посиланням на те, що відповідач здійснює власну господарську діяльність на підставі законодавства України. Крім цього, докази, які долучені до претензії від 27.07.2018 жодним чином не посвідчують факт незаконного виробництва чи розповсюдження контрафактної продукції, у зв`язку з чим відповідач вважає, що в його діях відсутні будь-які порушення законодавства про авторське право.

6.12. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.08.2019 призначено у справі експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора Бокаріуса, за результатами якої судовим експертом (висновок від 18.03.2020 №24419 [далі - Висновок]), зокрема, надано такі висновки:

1. Оскільки об`єкт авторського права (малюнок) і торговельна марка збігаються, відповідачем міг бути використаний як твір образотворчого мистецтва - графічний малюнок "ТАРА" шляхом запозичення, так і знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №206807 шляхом нанесення на упаковку та товар схожого до ступеню змішування позначення.

2. Композиційні елементи твору образотворчого мистецтва - малюнку "ТАРА":

- малюнок має симетричну композицію та складається з графічного та словесного елементів;

- графічний елемент являє собою стилізоване зображення прописної букви "т", що виконана у формі складної геометричної фігури, наближеної до шестикутника;

- під графічним елементом розташоване слово "ТАРА", розміщене в один горизонтальний рядок;

- слово складається з 4-х заголовних кириличних букв: "Т", "А", "Р", "А", виконаних стандартним напівжирним шрифтом прямого виконання зі стандартними міжбуквеними проміжками та без надстрокових та під строкових елементів;

- малюнок виконано барвником чорного кольору.

Художньою сутністю досліджуваного графічного малюнку є передача основної ідеї за допомогою ліній, які творять контури букв та фігури, що несуть в собі основне семантичне навантаження.

3. Використання малюнку як твору образотворчого мистецтва у співвідношенні до його розміщення на товарі та упаковці було здійснено відповідачем шляхом його запозичення.

4. Малюнок, розміщений на упаковці товару, використаній позивачем, характеризується наступними композиційними елементами та їх взаємозв`язком:

- малюнок має симетричну композицію та складається з графічного та словесного елементів;

- графічний елемент являє собою стилізоване зображення прописної букви "т", що виконана у формі складної геометричної фігури, наближеної до шестикутника, з загостреними внутрішніми та зовнішніми кутами;

- під графічним елементом розташоване слово "ТАРА", розміщене в один горизонтальний рядок;

- малюнок виконано барвником зеленого кольору.

Малюнок, розміщений на диску зчеплення позивача, характеризується наступними композиційними елементами та їх взаємозв`язком:

- малюнок має симетричну композицію та складається з графічного та словесного елементів;

- графічний елемент розташовано праворуч від слова "ТАРА", розміщене в один горизонтальний рядок;

- слово має більший розмір, ніж графічний елемент;

- малюнок являє собою відтиск сірого кольору.

5. Твір образотворчого мистецтва - малюнок "ТАРА" відрізняється від малюнку, розміщеному на упаковці товару, використаній позивачем, кольоровим рішенням. Всі інші композиційні елементи, їх взаємозв`язок та розташування співпадають. Порівнювані позначення є схожими.

Твір образотворчого мистецтва - малюнок "ТАРА" відрізняється від малюнку, розміщеному на диску зчеплення відповідача композиційним розташуванням елементів, їх розміром та кольоровим рішенні. Основні композиційні елементи, що несуть семантичне навантаження, співпадають. Порівнювані малюнки є схожими.

6. Комбіноване позначення "ТАРА", нанесене на пакування та диск відповідача є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №206807".

6.13. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, шляхом дослідження матеріалів справи та наданих для огляду представником позивача в судовому засіданні дисків, встановлено суттєві ознаки підробки (контрафактності) диску зчеплення МТЗ-80 із зображенням логотипу "ТАРА", що був придбаний у відповідача, на підставі суттєвих відмінностей зовнішнього вигляду упаковки товару оригінальному пакуванню, а також невідповідності каталожного номеру товару та елементів конструкції товару стандартам, які встановлені Товариством як заводом - виробником.

6.14. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що:

- предметом купівлі-продажу був диск зчеплення невідомого виробника (виробником даного диску не є ТОВ "ТАРА"), на якому відображено саме об`єкт авторського права Товариства, а отже і порушення стосувалось саме цього об`єкта (малюнка);

- в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, у порушення статей 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останнього порушення виключних авторських прав позивача, а позивачем, у свою чергу, належним чином доведено факт розповсюдження (продажу) контрафактного твору без достатніх на те правових підстав.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №922/2507/18 на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.12.2022 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №922/2507/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.

7.3. Від скаржника 09.01.2023 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача, яке підписано кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) 09.01.2023. Підпис КЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 09.01.2023.

7.4. Протокольною ухвалою від 02.02.2023 Суд прийняв до розгляду вказане у пункті 7.3 цієї постанови клопотання.

7.5. З метою належного повідомлення позивача, місцезнаходження якого перебуває у тимчасовій окупації, про розгляд даної касаційної скарги, Судом, зокрема, надіслано ухвалу про відкладення на всі наявні у справі поштові та електронні адреси, у тому числі, адвоката, що представляв інтереси Товариства під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

7.5.1. Так, копія ухвали про відкладення була отримана за адресою, яка зазначена як поштова у документах, які подавалися Товариством (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 4/36), що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням №0101617887445.

7.5.2. Також, вся судова кореспонденція, у тому числі, ухвала про відкладення, були доставлені в електронний кабінет Товариства, що підтверджується відповідними довідками.

7.6. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.7. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №910/18557/16, вказує, що судами попередніх інстанцій було застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.8. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.9. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.10. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.11. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.12. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

................

Перейти до повного тексту