ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 689/1558/20
провадження № 51-1801км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12020240280000124 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Олександрівки Каланчакського району Херсонської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз -
30 вересня 2011 року вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 186, ст. 69, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Вступ
15 червня 2020 року приблизно о 01:00, ОСОБА_7, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, умисно, з корисливихмотивів, проникдо будинкуде перебувалипотерпілі, тримаючи у руках ніж, погрожувавзаподіяннямнасильства, небезпечногодля їхжиття таздоровʼя, із застосуванням такого насильства відкритозаволодівгрошовимикоштами усумі 100 грн, що належалипотерпілим, з якимиз місцявчинення кримінальногоправопорушеннязник, чимзавдав останнімматеріальнушкоду навказану суму.
Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_7 за ч. 3
ст. 187 КК України.
Апеляційний суд, після перегляду вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку, вирок залишив без змін.
У поданих касаційних скаргах засуджений та його захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і як результат невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просять оскаржувані судові рішення змінити, кваліфікувати дії засудженого за ч. 3 ст. 186 КК України з призначенням покарання наближеного до мінімальних меж вказаної норми.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
- Щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України належними та допустимими доказами;
- Про правильність застосування судами у даному кримінальному провадженні закону України про кримінальну відповідальність, а відтак про наявність невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість;
- Щодо постановлення судових рішень у даному кримінальному провадженні з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від
18 листопада 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, з конфіскацією всього майна, окрім житла. Цим же вироком вирішено питання щодо долі речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 15 червня 2020 року, приблизно о 01:00, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, умисно, з корисливихмотивів,усвідомлюючисуспільнонебезпечнийхарактер своїхдій, передбачаючисуспільнонебезпечнінаслідки табажаючи їхнастання,проник добудинку на АДРЕСА_2 деперебувалипотерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Реалізовуючисвій злочиннийумисел, спрямованийна здійсненнянападу зметою заволодіннячужим майном, поєднанийіз насильством, небезпечнимдля життята здоровʼяособи, ОСОБА_7, тримаючи вруках ніжта погрожуючиним потерпілим, вимагав віддатийому золотіприкраси тагрошові кошти. Після тогояк ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_7, що золотихприкрас тагрошових коштіву нихне має, останній, реалізовуючисвій злочиннийумисел, спрямованийна здійсненнянападу зметою заволодіннячужим майном, поєднанийіз насильствомнебезпечнимдля життята здоровʼяособи, умиснонаніс одинудар ручкоюножа вобласть правоїлобної ділянкиголови таодин ударкінчиком лезаножа вобласть лобноїділянки головипотерпілої.
Післяцього засудженийсхопив зістолу кухоннийніж та, тримаючи йогоу однійруці, ау іншійруці свійніж, направивїх всторону потерпілих. Надалі, колипотерпіланамагаласявихопити ізрук засудженогосвій кухоннийніж, тойштовхнув їїна підлогу, у результатічого потерпіла порізала собіножем долонюправої кисті.
Своїмизлочиннимидіями засудженийумисно спричинивпотерпілій ОСОБА_8 легкі тілесніушкодженняу виглядізабійної ранимʼякихтканин правоїлобної ділянки, 2-х різанихран долонноїповерхні правоїкисті, яківідносятьсядо легкихтілесних ушкоджень, що спричиниликороткочаснийрозлад здоровʼя, а такожтілесні ушкодженняу виглядіглибокогосадна шкірилобної ділянкиголови посередині, саднашкіри передньоїповерхні лівоїгомілки уверхній третині, підшкірногокрововиливуі забійноїрани передньоїповерхні лівоїгомілки всередній третині, які відносятьсядо легкихтілесних ушкоджень.
Вподальшомузасуджений, продовжуючисвій злочиннийумисел, спрямованийна здійсненнянападу зметою заволодіннячужим майном, поєднанийіз насильствомнебезпечнимдля життята здоровʼяособи, підійшовдо потерпілого ОСОБА_9 та, вимагаючигрошові кошти, кинув йогона підлогуі умиснонаніс декількаударів ногамив областьправої половинигрудної клітки, чим спричинивйому легкітілесні ушкодженняу виглядіпідшкірногокрововиливуправої половинигрудної клітини, садна.
Надалі, коли засуджений, погрожуючиножами потерпілим, вимагав віддатийому золотіприкраси тагрошові кошти, останні повідомили, що вприміщенніїх літньоїкухні уних єгрошові коштив сумі100 гривень, яківони можутьйому віддати.
Післячого засуджений, погрожуючиїм ножами,пішов разоміз нимив приміщеннялітньої кухні, яка знаходитьсяна територіївказаноговище домоволодіння, де потерпіла ОСОБА_8 передала засудженомугрошові коштив сумі100 гривень. Післячого засудженийзабравши їх, незаконноними заволодівта зникз місцяподії.
Вході розбійногонападу засудженийспричинив потерпілимматеріальнушкоду назазначенусуму.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданих касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, засуджений та його захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, щопризвело до безпідставноїкваліфікації дій засудженогоза ч. 3 ст. 187 КК Україниу результаті чогопризначене засудженому покаранняне відповідає тяжкостівчиненого ним кримінальногоправопорушення та йогоособі через суворість, просять змінитивирок судупершої інстанціїй ухвалуапеляційного судута перекваліфікуватидії засудженогоз ч. 3 ст. 187 ККУкраїни нач. 3 ст. 186 КК Українита призначитипокарання наближене до мінімальних меж відповідної норми.
При цьому надаючи свою оцінкудоказам та фактичнимобставинам у даномукримінальному провадженні, засудженийта його захисникстверджують, що у діях засудженого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки засуджений не здійснював нападу на потерпілих, не погрожував їм ножами з метою заволодіти їх майном, тілесних ушкоджень потерпілим не наносив, проте мав умисел на викрадення майна потерпілих у результаті чого проник до їх будинку та вчинив грабіж, що дає підстави суду не кваліфікувати дії засудженого як розбій.
До того ж стверджують, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а судове рішення нормам ст. 370 КПК України.
Водночас, на думку касаторів, висновки суду щодо винуватості засудженого ґрунтуються лишена показанняхпотерпілих, недопустимихдоказах ідоказах, якіне досліджувалисьсудом усудовому засіданні.
Вобґрунтування своїхдоводів захисник, крім іншого, зазначає пронедопустимість такихдоказів як:
- протоколів прийняттязаяви прокримінальне правопорушеннямвід
15 червня 2020 року, які незареєстровані увідповідності зправилами веденняділоводства;
- протоколу оглядумісця подіївід 15 червня2020 року, протоколівпроведення слідчих експериментівз потерпілимивід 17 червня2020 року, оскількизазначені слідчідії булипроведені задопомогою фотофіксації, проте відповідніфото додаткивідсутні уматеріалах даногокримінального провадження, крім того, докази впорушення вимогст. 100 КПКУкраїни слідчимне оглядалисьу звʼязкуз чимвилучені речовідокази зарезультатом проведенняогляду місцяподії таекспертиза проведенастосовно вилученихречей єнедопустимими доказами.
Також стверджують про порушення засудженого права на захист, оскільки як його затримання, так і вручення йому повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення відбулося без участі його захисника.
Окрім того, вважають, що суд першої інстанції, а в подальшому і апеляційний суд, порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили засудженому занадто суворе покарання. До того ж зазначають, що суди не врахували конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, що в сукупності давало судам підстави призначити засудженому більш мʼяке покарання ніж те, яке було визначено цими судами.
Крім цього, касаториакцентують увагу натому, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду даного кримінального провадження в апеляційному порядку, всупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК України, не виконав вказівок Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 08 вересня 2022 року, а саме: дослідити всі обставини, які мають правове значення, належним чином перевірити доводи, наведені в поданій апеляційній скарзі та ухвалити законне, обґрунтоване йвмотивоване судове рішення.
Також стверджують, що апеляційний суд всупереч вимогам статті 419 КПК України не усунув допущених судом першої інстанції порушень, своє рішення про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення належним чином не мотивував та дійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Вважають, що ухвалаапеляційного суду належнимчином не мотивованата не відповідаєвимогам статей 370, 419 КПКУкраїни.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги засудженого та його захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
У касаційних скаргах засуджений та його захисник порушують питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Мотивуючи свої касаційні скарги, засуджений та його захисник оспорюють зазначені обставини та правильність оцінки судами доказів, на підставі яких постановлено судове рішення, що, на їх думку, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, застосування закону, який не підлягає застосуванню. Надаючи власну оцінку доказам, касатори по суті заперечують достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Про доведеність вини засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України належними та допустимими доказами.
Стосовно доводів касаційних скарг засудженого та його захисника про те, що у діях засудженого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки засуджений не здійснював нападу на потерпілих, не погрожував їм ножами з метою заволодіти їх майном, тілесних ушкоджень потерпілим не наносив, проте мав умисел на викрадення майна потерпілих у результаті чого проник до їх будинку та вчинив грабіж, що дає підстави суду не кваліфікувати дії засудженого як розбій, то колегія суддів зазначає таке.
Спрямованість умислу у засудженого на викрадення чужого майна та наявність в його діях такої кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення як проникнення у житло у поданих касаційних скаргах засудженого та його захисника не оспорюються.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У свою чергу, відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанційз посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, таз яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Положеннями ст. 84 КПК України передбачено те, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.
Повертаючись до матеріалів даного кримінального провадження, колегією суддів під час їх перевірки встановлено, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, висновок про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, обґрунтовано зробив на підставі обʼєктивного зʼясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Зокрема, судами належним чином перевірялися доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій засудженого, як напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоровʼя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із проникненням у житло, тобто за ч. 3 ст. 187 КК України, що були спростовані з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення з огляду на наступне.
Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, допитана під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_8 зазначила, що 15 червня 2020 року приблизно о 00:00 вона була разом із своїм співмешканцем ОСОБА_9 та побачила, що до них хтось залазить через вікно. Коли невідомий чоловік, який був в медичній масці, заліз в приміщення будинку, то відразу наказав їм віддати золото. Пізніше вона дізналася, що це був засуджений. В руках у нього був ніж, яким він їм погрожував. Ще один ніж він узяв з їхнього кухонного столу. Після цього він, штовхнувши, кинув її та ОСОБА_9 на підлогу, а також вдарив її ножем в голову біляока. Зазначила, що коли вона побачила ніж, то дуже злякалася. Вказала також, що засуджений вдарив її ногою. Після цього вона йому повідомила, що золота в них немає. Згодом, вона сказала засудженому йти в літню кухню, де дістала із гаманця 100 грн і віддала останньому. Повідомила суд, що якби він не бив їх, то вони б не віддали грошові кошти.
Також допитаний у суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що у встановлену судом дату та час невідомий чоловік заліз через вікно до їхнього будинку в ту кімнату, де перебував він разом зі своєю співмешканкою
ОСОБА_8 . В руках в нього був один ніж, ще одного ножа він узяв з їхнього столу та наказав віддати золоті вироби. Пізніше він дізнався, що це був ОСОБА_7 . Засуджений штовхнув потерпілу ОСОБА_8, яка впала на підлогу. Також штовхнув і його, від поштовху він впав. Також ОСОБА_7 бив його по спині, нанісши 2-3 удари. При цьому говорив: "давай золото, а то зараз забʼю". Його співмешканку також бив, кинув на підлогу та став бити ногами, а також вдарив її ножем в обличчя. Після цього, ОСОБА_8 сказала засудженому, що дасть
100 грн. Вони всі троє пішли в літню кухню, де потерпіла дістала із гаманця
100 грн і віддала засудженому, який втік поза будинок.
Показання потерпілих у даному кримінальному провадженні є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами.
Разом з цим, надані потерпілими показання щодо способу отримання ними ушкоджень повністю узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи № 261 від 15 червня 2020 року, відповідно до яких
ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу правої половини грудної клітини, який виник від дії тупого твердого предмету, яким міг бути кулак руки, взута нога сторонньої особи, та їм подібні предмети. Також у ОСОБА_9 виявлене тілесне ушкодження у вигляді садна шкіри зовнішньої поверхні правого плеча в нижній третині, яке виникло від дії частково загостреного предмету або при дотичному ударі об такий, падінні з висоти власного зросту та ударі об такий. Вказані тілесні ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, а за строком свого виникнення можуть відповідати нічній порі 15 червня 2020 року, що могло мати місце в строк і за обставин, вказаних ОСОБА_9 (т. 1, а. п. 82).
Даними висновку судово-медичної експертизи № 265 від 15 червня 2020 року, згідно з якими ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження:
- у вигляді забійної рани мʼяких тканин правої лобної ділянки голови, яка виникла від дії тупого твердого предмету із обмеженою травмуючою поверхнею, яким могла бути ручка ножа, фіксована в руці сторонньої людини, та її подібний предмет, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоровʼя;
- у вигляді глибокого садна лобної ділянки голови по середині, яке виникло від дії загостреного предмету, яким міг бути кінчик леза ножа та йому подібний предмет, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень;
- у вигляді 2-х різаних ран долонної поверхні правої кисті, які виникли від 2-х дій гостро ріжучого предмету, яким міг бути ніж та йому подібний предмет, є характерними для виникнення при самообороні потерпілого від нападника, а саме: відбиванні правою рукою нападника, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоровʼя;
- у вигляді садна шкіри передньої поверхні правої гомілки у верхній третині, яке виникло від дії тупого твердого предмету, яким могла бути нога сторонньої людини та її подібний предмет, або при падінні ОСОБА_8 із висоти власного зросту та ударі об тупий предмет, по своєму характеру відноситься до легких тілесних ушкоджень;
- у вигляді підшкірного крововиливу і забійної рани передньої поверхні лівої гомілки в середній третині, які виникли від дії тупого твердого предмету, яким могла бути нога сторонньої людини та її подібний предмет або при падінні ОСОБА_8 із висоти власного зросту та ударі об тупий предмет, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоровʼя.
По строку свого виникнення вказані тілесні ушкодження можуть відповідати нічній порі 15 червня 2020 року, що могло мати місце в строк і за обставин, вказаних потерпілою ОСОБА_8 (т. 1, а. п. 48-49).
Крім того, спричинення потерпілим тілесних ушкоджень з погрозою застосування ножів, їх вид, спосіб та механізм спричинення підтверджується даними протоколів проведення слідчих експериментів за участю потерпілих від 17 червня 2020 року з відповідними додатками до них (т. 1, а. п. 51-69; 84-98).
З урахуванням наведеного, судами зроблений правильний висновок про те, що висловлювання погрози потерпілим застосуванням ножів та в подальшому заподіяння їм, зокрема ножем тілесних ушкоджень, створювало реальну небезпеку для життя і здоров`я потерпілих, які зазнали нападу, та за своєю інтенсивністю, характером і наслідками є насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи.