ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 400/2603/18
касаційне провадження № К/9901/17729/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (головуючий суддя - Мельник О.М.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Осіпов Ю.В.; судді - Скрипниченко В.О., Шевчук О.А.)
у справі № 400/2603/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкинський елеватор"
до Головного управління ДФС у Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У С Т А Н О В И В:
У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Явкинський елеватор" (далі - ТОВ "Явкинський елеватор", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2011 року № 0000122301 та № 0000112301.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що викладені в акті перевірки висновки про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами не відповідають дійсності, а спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на помилкових висновках проведеної перевірки.
Справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 814/2956/14 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000122301 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 576 110,00 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 144 027,00 грн.
Відтак, предметом нового судового розгляду даної справи є позовна вимога про скасування цього податкового повідомлення-рішення в зазначеній частині.
За наслідками останнього її розгляду рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000122301.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не було доведено відсутності фактичного виконання господарських операцій за договорами поставки між позивачем та його контрагентами, не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю "Де-Лонга" (далі - ТОВ "Де-Лонга"), Товариством з обмеженою відповідальністю Холдінговая компанія "Агротехтрейд" (далі - ТОВ ХК "Агротехтрейд"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковальзернотрейд" (далі - ТОВ "Ковальзернотрейд"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Шер К" (далі - ТОВ "Шер К"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрол-Ком" (далі - ТОВ "Контрол-Ком"). Крім того, зазначив, що судовими інстанціями не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16 липня 2019 року у справі № 813/6173/14 та від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Миколаївській області.
Разом з касаційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача - ГУ ДФС у Миколаївській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
28 вересня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій. Наголошує, що під час перевірки контролюючим органом не встановлено жодних порушень податкового законодавства безпосередніми контрагентами позивача.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами проведення якої складено акт від 20 травня 2011 року № 115/23/00955070.
Вказаним актом встановлені порушення платником, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у занижені позивачем податку на додану вартість (далі - ПДВ), внаслідок формування податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентами, а саме ТОВ "Де-Лонга", ТОВ ХК "Агротехтрейд", ТОВ "Ковальзернотрейд", ТОВ "Шер К", ТОВ "Контрол-Ком", які, за висновком податкового органу не спрямовані на настання реальних правових наслідків, а тому є нікчемними.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000122301, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 659 649,00 грн, з яких предметом судового розгляду та касаційного перегляду є сума 576 110,00 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції, з яких предметом перегляду є сума 144 027,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.