ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2023 року
м. Київ
справа №826/8219/15
касаційне провадження № К/9901/19653/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року (головуючий суддя - Горяйнов А.М.; судді - Василенко Я.М., Ганечко О.М.)
у справі № 826/8219/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, платник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року № 0001921701.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, оскільки анульована частина заборгованості за кредитним договором у вигляді процентів, пені та комісій не є його доходом.
Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Cуд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували подання ним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік із відображенням доходу у вигляді додаткового блага - прощеної суми боргу у розмірі 25 506 647,48 грн, а також доказів сплати відповідної суми податку, що свідчить про обґрунтованість висновків акта перевірки та збільшення суми грошового зобов`язання. При цьому, суд відхилив доводи позивача про те, що до додаткового блага відноситься лише сума кредиту без відсотків, пені та комісії, оскільки підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить обов`язок платника податку сплатити відповідну суму податку в залежність від структури/складових боргу, який анулюється кредитором.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року № 0001921701 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 092 847,33 грн, з яких 1 674 141,86 грн грошове зобов`язання та 418 705,47 грн штрафні (фінансові) санкції та прийняв нову постанову про задоволення позову в цій частині.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що доходом платника податку у розумінні норм ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф, підвищені відсотки (за прострочення платежу) та комісійні винагороди не є доходом платника податку, а відповідно і не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавець не виокремлював складові прощеного боргу, які є додатковим благом у розумінні ПК України. Звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" включило суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, та повідомило ОСОБА_1 про необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб. Наголошує, що судом апеляційної інстанції не було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 817/401/16 та від 23 травня 2018 року у справі № 826/16188/16.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
14 вересня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року за результатами якої складено акт від 03 вересня 2014 року № 95/26-50/17-01/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем допущено порушення вимог підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, що полягало у неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, недекларуванні доходу, отриманого у 2013 році як додаткове благо у вигляді прощеного боргу (кредиту), у сумі 25 506 545,48 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року № 0001921701, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 4 335 883,34 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 084 140,84 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом спірного акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.
За приписами підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.