УХВАЛА
25 січня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/16820/21
Провадження № 12-44гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 (суддя Борисенко І. І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (головуючий суддя Ткаченко Б. О., судді Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 8 054,87 грн,
УСТАНОВИЛА:
1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - Позивач) звернулося до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - Відповідач, МТСБУ, Бюро) з позовом про стягнення на свою користь заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/3981007 (далі - Договір) у розмірі 773,32 грн - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, 4 986,72 грн інфляційних втрат, 2 294,83 грн пені, всього 8 054,87 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що до Відповідача як до страхувальника перейшли зобов`язання за Договором, укладеним Позивачем з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна"), яке було ліквідоване у зв`язку з неможливістю виконання своїх зобов`язань перед кредиторами. МТСБУ виконало частково зобов`язання за Договором та здійснило оплату в розмірі 9 179, 30 грн шкоди, однак невиплаченими лишилися суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені у зв`язку з простроченням страховиком виконання зобов`язань за Договором.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позов задоволено; стягнуто з МТСБУ на користь Позивача 773,32 грн - 3 % річних, 4 989,72 грн інфляційних втрат, 2 294,83 грн пені, 2 270,00 грн судового збору та 2 500,00 грн витрат на правову допомогу.
4. Судові рішення мотивовані тим, що Відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон)) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу вказаних норм є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за Договором.
Суди вказали, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. Ураховуючи, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" з 02.04.2020 на строк дії карантину, а закінчення спеціального строку позовної давності припало на строк періоду карантину (17.07.2020), який продовжено, суди дійшли висновку, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не сплинув у силу пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Суд апеляційної інстанції також виснував, що спірні правовідносини виникли з договірних відносин і Позивач продовжує їх реалізовувати в межах договірних, отже, має місце винятково договірний характер зобов`язань чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 ЦК України позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду. Отже, в цьому випадку на підставі норм пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені ЦК України та Законом суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
5. 27.09.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга Відповідача (далі також Скаржник), в якій він просить відступити від висновку щодо покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати 3 % річних, інфляційних втрат та пені у зв`язку з простроченням виконання страховиком, який в подальшому ліквідований, зобов`язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.
6. Скаржник посилається на те, що висновки судів з посиланням на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, не відповідають доктринальним підходам тлумачення норм права, внаслідок чого були неправильно застосовані норми пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону.
7. Також зазначає, що норма пункту 20.3 статті 20 Закону наведена Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 без системного тлумачення, що саме за організація є МТСБУ та які має завдання, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц, а також позиціям Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що свідчить про існування різних підходів д0 визначення обсягу обов`язків, які виникають у МТСБУ із настанням наслідків, передбачених підпунктом "ґ"пункту 41.1 статті 41 та підпункту "а" пункту 41.2 статті 41 Закону.
8. Посилається на те, що МТСБУ не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПрАТ "СК "Україна" ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.
9. Скаржник зазначає, що Закон та акти, прийняті МТСБУ, не передбачають віднесення до витрат, які здійснюються за рахунок фонду захисту потерпілих, суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування. При цьому відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 протоколу президії від 17.11.2005 № 144 витрати, які виникли внаслідок неналежного виконання Дирекцією МТСБУ своїх зобов`язань щодо проведення регламентних виплат за рахунок фонду захисту потерпілих, а саме: сплата пені, штрафів та моральної шкоди, здійснюються за рахунок кошторису витрат на утримання Бюро.
10. Скаржник також вважає, що, оскільки Закон та статут МТСБУ не містять вимог про виконання Бюро обов`язку зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на статті 96, 999 ЦК України та пункт 2.1 статті 2 Закону, ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) на загальних підставах або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), чинного на час ліквідації ПрАТ "СК "Україна".