ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 552/5889/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/814/52/22
Провадження № 51 - 3218 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 у режимі
відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170020001899 від 04 серпня 2018 року, щодо:
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,
за ст. 187 ч. 2 КК України,
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Алма-Ати Республіки Казахстан, особи без громадянства, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 187 ч. 2 КК України,
за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката
ОСОБА_9 і захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 і
ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2019 року
ОСОБА_8 та ОСОБА_6 засуджено кожного за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю кожного з них.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_8 та ОСОБА_6 кожному залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_8, з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2022 року, вказано рахувати з 24 серпня 2019 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_6, з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2022 року, вказано рахувати з 15 вересня 2019 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 солідарно: на користь потерпілого ОСОБА_10 389 гривень 90 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 40 000 гривень моральної шкоди; на користь держави 4 036 гривень 12 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 .
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_8 та ОСОБА_6 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 03 серпня 2018 року приблизно о 23 годині 00 хвилин неподалік будинку
АДРЕСА_3, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, вчинили напад на ОСОБА_10, в ході якого з метою подолання опору ОСОБА_8 завдав потерпілому не менше одного удару рукою, стиснутою в кулак, в обличчя ОСОБА_10, після чого схопив потерпілого за шию та притиснув до бетонного столу, завдавши не менше одного удару ліктем правої руки в обличчя потерпілого, при цьому ОСОБА_6 утримував потерпілого за ноги, а коли останній лежав на бетонному столі, завдав йому не менше одного удару каменем по обличчю, після чого ОСОБА_10 втратив свідомість. У результаті дій ОСОБА_8 та
ОСОБА_6 потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я та легкі тілесні ушкодження. Після заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 заволоділи майном ОСОБА_10, а саме: мобільним телефоном марки "Philips", банківською карткою ПАТ "Державний ощадний банк України", срібним хрестиком та грошима в сумі 70 гривень, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 650 гривень.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11, захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника
ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та порушення права на захист, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає, що вирок суду першої інстанції ґрунтується на недопустимих доказах та показаннях зацікавлених осіб, зокрема вважає недопустимими: - протоколи огляду місця події від 04 серпня 2018 року; - протоколи пред`явлення особи для впізнання від 23 серпня
2018 року з потерпілим ОСОБА_10 та зі свідком ОСОБА_13 ; - протоколи слідчого експерименту від 24 серпня 2018 року з підозрюваним ОСОБА_8, від 14 вересня 2018 року з підозрюваним ОСОБА_6 та від 30 серпня 2018 року з потерпілим ОСОБА_10, які на думку захисника проведені з порушенням норм кримінального процесуального закону, та вважає зацікавленими особами: - свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є працівниками поліції; - свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які брали участь як поняті під час проведення слідчого експерименту з
ОСОБА_8 і які є друзями працівників поліції; - свідка ОСОБА_13, який придбав викрадений мобільний телефон; - свідка ОСОБА_18, яка є матір`ю потерпілого. Зазначає, що стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_8 встановлено не було. Крім того, звертає увагу на те, що слідчі дії у кримінальному провадженні проводились слідчими ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, проте у витягу з ЄРДР вбачається, що розслідування кримінального провадження № 12018170020001899 проводив лише слідчий ОСОБА_19, постанова про групу слідчих не надавалась та повноваження інших слідчих не перевірялись. Указує на те, що ОСОБА_23 та ОСОБА_6 не були знайомі і між ними не було попередньої змови на вчинення кримінального правопорушення, сам потерпілий ОСОБА_10 у суді зазначав, що добровільно віддав мобільний телефон ОСОБА_8 і факт заволодіння яким останній визнав. Звертає увагу на те, що у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та протоколі огляду місця події зазначено про вчинення кримінального правопорушення лише однією особою. Зазначає також про порушення права на захист ОСОБА_8, оскільки під час досудового розслідування слідчі дії були проведені без участі захисника, який розпочав захист прав та законних інтересів на стадії повідомлення про завершення досудового розслідування. Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисту та не надав на них вичерпних відповідей. Крім того, зазначає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 звертались до ДБР з повідомленнями про незаконні дії щодо них з боку працівників поліції, однак суди першої та апеляційної інстанцій не надали зазначеним обставинам належної оцінки, а суд апеляційної інстанції постановив ухвалу 19 липня 2022 року без отримання результатів розслідування з ДБР.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що докази вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, відсутні, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не було домовленості вчиняти розбійний напад, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КК України, оскільки жодними речами потерпілого він не заволодівав і не допомагав у цьому
ОСОБА_8, а суд першої інстанції допустив упередженість при дослідженні та оцінці доказів і не дотримався стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом. Зазначає про порушення права ОСОБА_6 на захист. Так указує, що ОСОБА_6 не розуміє українську мову, в школі не навчався, читати і писати не може, під час досудового розслідування ставив підписи в документах, не маючи можливості з ними знайомитись, оскільки у нього не було ні захисника, ні перекладача, захисника було призначено лише після обрання запобіжного заходу, а перекладачем його забезпечили в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції перші засідання провів за участю перекладача, а потім без його участі, незважаючи на попередні висновки щодо труднощів розуміння ОСОБА_6 української мови. Зазначає, що ОСОБА_6 три дні жив у відділку поліції поки не підписав слідчий експеримент і за даним фактом проводилось відповідне розслідування. Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 370, 404, 419 КПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисту та не надав на них вичерпних відповідей.
У запереченнях на касаційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 просить залишити їх без задоволення через необґрунтованість наведених захисниками доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловила доводи на підтримання своєї касаційної скарги і просила її задовольнити, а також вважала обґрунтованою касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 .
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 необґрунтованою, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 обґрунтованою в частині доводів про порушення апеляційним судом прав ОСОБА_6 через здійснення апеляційного розгляду без участі перекладача, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції і обрати ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Доводи касаційних скарг про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом є обґрунтованими.
Однією із основних засад кримінального провадження є рівність перед законом і судом, за змістом якої не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, у тому числі, за мовними ознаками (ст. 7 ч. 1 п. 3, ст. 10 ч. 1 КПК України).
Проявом принципу "рівності можливостей", згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені ст. 6 п. 3 підпунктах "а", "е" Конвенції про захист прав та основоположних свобод: а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього; e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.