ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 535/171/20
провадження № 51-401км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170210000431, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" на користь ОСОБА_7 96 784,45 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 10 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Полтавський апеляційний суд 27 жовтня 2021 року скасував згаданий вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 цього Кодексу із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. В іншій частині вирок суду залишив без змін. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 10 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 21 грудня 2019 року близько 07:10, на законних підставах керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем ГАЗ АС-А 21R22 АХІ-1 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) рухаючись по вул. 49 Херсонської Гвардійської Дивізії від вул. 200 років Херсону у напрямку вул. Сенявіна у м. Херсоні, грубо порушуючи вимоги пункту 18.1, підпункту "б" пункту 2.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, де перебував пішохід, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати йому дорогу, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_7 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, стягнути з ОСОБА_6 на її користь 50 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а також змінити вироки місцевого та апеляційного судів та повністю задовольнити цивільний позов і стягнути з ТОВ "Агрофірма "Маяк" на її користь 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи свої вимоги, потерпіла указує на те, що апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК України не врахував повною мірою конкретних обставин справи та усіх даних про особу засудженого, а саме того, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відразу після вчинення ним ДТП зник з місця цього злочину та не намагався надати їй будь-яку допомогу, не викликав швидку допомогу, не відшкодував моральну шкоду. При цьому потерпіла зазначає, що наслідки у виді завданих їй злочином тяжких тілесних ушкоджень не можуть бути компенсовані відшкодуванням матеріальної шкоди, а саме лише шляхом відшкодуванням витрат виключно на ліки. Наголошує, що в матеріалах провадження відсутні обставини, які пом`якшують покарання засудженому. При цьому на її думку є такі, що обтяжують покарання, зокрема вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та тяжкі наслідки, які були спричиненні злочином. Стверджує, що покарання ОСОБА_6 повинно бути призначено без застосування положень статей 69, 75 КК України. Крім того вказує, що суди не врахувавши всіх обставин у цьому провадженні необґрунтовано та безпідставно задовольнили її цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди лише частково. Враховуючи глибину та тривалість своїх моральних страждань, вважає, що стягнення суми в розмірі 500 000 грн відповідатиме вимогам розумності та справедливості. Також зазначає, що апеляційний суд безпідставно не стягнув на її користь понесені нею витрати на правову допомогу у повному розмірі, а саме 50 000 грн, що було підтверджено відповідним договором.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить змінити оскаржуваний вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити йому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки та застосувати положення ст. 75 цього Кодексу. При цьому захисник посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через суворість. Вважає, що суд апеляційної інстанції скасовуючи вирок місцевого суду в частині покарання, не врахував повною мірою конкретних обставин провадження та усіх даних про особу засудженого, а саме того, що ОСОБА_6 не має характеристик підвищеної суспільної небезпеки, вину визнав повністю, щиро розкаявся та відшкодував потерпілій витрати на лікування і матеріальну шкоду, до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину. На думку захисника рішення апеляційного суду є необґрунтованим та незаконним.
На касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 виконавчий директор ТОВ "Агрофірма "Маяк" - ОСОБА_9 подав заперечення, в якому, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок апеляційного суду без змін. При цьому виконавчий директор зазначив, що не заперечує щодо касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 в частині покарання та просить залишити в силі вирок місцевого суду.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_8 та обґрунтованість доводів скарги потерпілої в частині невідповідності призначеного покарання і необхідності збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, просила задовольнити касаційну скаргу потерпілої частково, скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржуються.
Доводи потерпілої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого є безпідставними.
Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі,
яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин,
які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може,
крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Указаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції
дотримався.
Як вбачається із матеріалів провадження суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який характеризується позитивно за місцем останньої роботи та проживання, перебуває на обліку як безробітний з 01 лютого 2021 року, одружений, раніше не судимий, на обліку в нарколога чи психіатра не перебуває.
Також місцевий суд урахував, що ОСОБА_6 22 грудня 2019 року та 02 лютого 2020 року надав потерпілій матеріальну допомогу на лікування в загальній сумі 10 000 грн, що підтверджується оригіналом відповідної розписки та вказані обставини визнавалися в ході судового розгляду потерпілою. Під час судового розгляду 10 червня 2021 року ОСОБА_6 сплатив потерпілій 12 200 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. Крім того, ОСОБА_6 добровільно відшкодував у повному обсязі витрати потерпілої ОСОБА_7, пов`язані з перебуванням на стаціонарному лікуванні у період з 09 по 19 березня 2021 року в сумі 8 539 грн. Також ОСОБА_6 відшкодував у повному обсязі витрати на користь держави, понесені на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 у медичних закладах.
Крім того, суд узяв до уваги обтяжуючу покарання обставину - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та обставини,
що пом`якшують покарання, якими визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, враховуючи дані про особу ОСОБА_6, місцевий суд вважав за можливе призначити винному покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами. Разом із тим, зваживши на наведене, а також усі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства й на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.