ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 509/1988/16-к
провадження № 51-3114км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 червня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Бару Вінницької обл., жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 червня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК і засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 зазначеного Кодексу.
Вирішено питання процесуальних витрат, цивільних позовів та речових доказів у провадженні.
Як установив місцевий суд, 10 березня 2016 року близько 13:05 в світлий час доби, ОСОБА_6, керуючи належним їй на праві власності технічно-справним автомобілем марки "Сhеvrоlеt-Сruze" д. н. з. НОМЕР_1, в порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) зі швидкістю 65,3 км/год, тобто з перевищенням максимально допустимої швидкості в населеному пункті, рухалась по сухому асфальтобетонному покриттю вулицею Т. Шевченка в смт. Овідіополь в напрямку від вул. Дзержинського до вул. Портової. Так, поблизу будинку № 245, що на вул. Т. Шевченка, ОСОБА_6, в порушення пунктів 1.5, 1.7, п. п. "б" п. 2.3, п. 12.3 ПДР, своєчасно не вжила заходів до зниження швидкості аж до зупинки керованого нею транспортного засобу та допустила наїзд передньою правою частиною свого автомобіля на малолітнього пішохода ОСОБА_8, яка спочатку стояла на правому узбіччі, а потім почала перетинати проїзну частину дороги у невстановленому для переходу місці справа-наліво по напрямку руху автомобіля.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітній потерпілій - пішоходу ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 06 вересня 2022 року вирок місцевого суду змінив в частині вирішення цивільного позову та стягнув з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування майнової шкоди 100 000 грн. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" в частині відшкодування моральної шкоди - відмовив. В іншій частині вирок суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_6 та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисної .
Захисник обґрунтовує свої вимоги істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке вбачає у тому, що місцевий суд, всупереч положенням ст. 358 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не оголосив документів, які надав прокурор у судовому засіданні. Даючи свою оцінку доказам, покладеним в основу обвинувального вироку, вважає недопустимими докази: -додаток до протоколу огляду та перегляду відеозапису від 11 березня 2016 року та додаток до слідчого експерименту (фототаблиця) від 11 квітня 2016 року, оскільки ці документи підписані лише слідчим, а не понятими; - протокол слідчого експерименту від 11 квітня 2016 року, так як в матеріалах провадження, всупереч вимог ч. 5 ст. 240 КПК, відсутній дозвіл власника будинку на проведення слідчої дії; - компакт-диск із відеозаписом ДТП, який надала свідок, оскільки слідчий не провів слідчу дію по упакуванню диска, не скріпив підписами учасників, а лише своїм.
Вказує, що досудовим розслідуванням не перевірено чи цей відеозапис є оригіналом чи копією, не здійснено огляду цифрового носія, що здійснював запис, не вилучено відеозапис повністю з носієм, не внесені його характеристики для ідентифікації. На думку захисника, суд безпідставно відхилив його клопотання на проведення комп`ютерно-технічної експертизи, що призвело до порушення права на захист.
Зазначає, що висновок авто-технічної експертизи від 18 травня 2016 року № 10507160 також є недопустимим доказом, адже її провів експерт, який не мав права проводити такого виду експертизу, на підставі доказів, які він уважає недопустимими.
Крім іншого ставить під сумнів висновок комісійної судово-медичної експертизи від 23 січня 2019 року № 36, якою встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у малолітньої потерпілої, оскільки змінилась кваліфікація дій ОСОБА_6, при цьому медична документація потерпілої, на яку посилається експерт, в матеріалах провадження відсутня.
Стверджує, що в матеріалах провадження відсутня постанова про призначення слідчого, що ставить під сумнів повноважність слідчого ОСОБА_10 у межах цього кримінального провадження, та тягне за собою визнання всіх доказів недопустимими.
Додає, що судами не надано оцінки діям пішохода, яка не стежила за дорожньою обстановкою.
Заперечує цивільні позови законного представника потерпілої (з підстав визначеної суми) та прокурора в інтересах КУ "Одеська обласна дитяча клінічна лікарня" (з підстав невідповідного суб`єкта, який може пред`являти цивільний позов в інтересах лікарні).
Захисник також вважає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 370, 419 КПК належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 та не надав на них вичерпних відповідей. На його думку, апеляційний суд всупереч вимог КПК повернув зміни та доповнення до апеляційної скарги захисника ОСОБА_11, викладені захисником ОСОБА_7, тому висловлює незгоду із таким прийнятим рішенням, яким йому повернуто зміни та доповнення до апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 .
Крім того, вважає, що апеляційний суд за власною ініціативою повинен був повторно дослідити докази та обставини, встановлені під час розгляду кримінального провадження, у порядку ч. 3 ст. 404 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджена ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу, прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення скарги захисника.
Мотиви Суду
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом. Оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок (ст. 94 КПК).
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Частиною 2 ст. 419 КПК визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.