Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 753/818/21
провадження № 61-9937св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду
від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовну заяву мотивувала тим, що 06 січня 2020 року вона видала
ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження,
в тому числі з правом продажу, належним їй автомобілем ТОYОТА,
модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
02 січня 2021 року довіреність була припинена (скасована), але з Єдиного державного реєстру транспортних засобів їй стало відомо, що належний їй транспортний засіб 29 грудня 2020 року було продано.
На її вимогу відповідач відмовився надати звіт щодо виконання доручення та повернути транспортний засіб або грошові кошти, не повідомив про замісника, не передав довірителю все одержане у зв`язку з виконанням доручення, а саме: грошові кошти після продажу автомобіля.
Згідно з маркетинговим дослідженням ТОВ "Бізнес Ассіст", за середньою оцінкою вартість відчуженого транспортного засобу складає 672 000,00 грн.
Під час розгляду справи посилалась на те, що автомобіль вибув
з її законного володіння шляхом його продажу замісником відповідача, якому останній передав виконання доручення, аїї не повідомив про це, а також не передав їй кошти за продаж автомобіля, внаслідок чого їй завдано збитків, розмір яких відповідно до маркетингового дослідження становить
672 000,00 грн.
Вважала, що особі, на яку було оформлено довіреність у порядку передоручення, були відомі наміри представника, а тому, вчиняючи
від її імені договір купівлі-продажу з відповідачем, замісник не діяв в інтересах ОСОБА_1, а діяв в інтересах відповідача.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути
з відповідача на її користь 672 000,00 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
РішеннямДарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення,
яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. Проте у позові не вказано які позивач мусить зробити витрати для відновлення свого порушеного права, як і не зазначено, якими діями відповідача їй завдано збитків у разі недодержання вимог, встановлених частинами другою та третьою статті 250 ЦК України, а також, чим підтверджується недодержання відповідачем вимог, встановлених частинами другою та третьою
статті 250 ЦК України.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 збитків та інших сум, оскільки він не здійснював продаж автомобіля та не отримував виручених за його продаж грошових коштів.
Крім того, автомобіль марки ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість якого просить відшкодувати позивач з посиланням на те, що є власником автомобіля, не знищений і не втрачений, а знаходиться у володінні добросовісного набувача
ОСОБА_2 .
Вимагаючи відшкодування з відповідача збитків у розмірі вартості проданого автомобіля, позивач не довела факт вчинення відповідачем неправомірної дії, яка є у причинному зв`язку із завданою шкодою, оскільки договір купівлі-продажу спірного автомобіля від 29 грудня 2020 року, укладений ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_3
за передорученням, та покупцем ОСОБА_2, у судовому порядку
не оспорювався, його недійсність прямо не встановлена законом
і він не визнаний судом недійсним, а отже, відповідно до статті 204
ЦК України цей правочин вважається правомірним.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі
672 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 16 800,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що здійснивши передоручення на ОСОБА_3 та не повідомивши про це довірителя ОСОБА_1, ОСОБА_2 мав на меті набуття у власність спірного автомобіля, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя, чим порушив права ОСОБА_1 .
Внаслідок здійснення ОСОБА_2 передоручення на ОСОБА_3, укладання договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3, діючи
від імені ОСОБА_1 в порядку передоручення від ОСОБА_2, продала автомобіль ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, останній набув
у власність вказаний автомобіль поза волею ОСОБА_1, чим завдав останній збитків у розмірі вартості цього автомобіля, яка, згідно з маркетинговим дослідженням, розробленим ТОВ "Бізнес Асіст", становить 672 000,00 грн і підлягає відшкодуванню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції здійснив розподіл судових витрат та стягнув з відповідача сплачений позивачем судовий збір та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, розмір якої підтверджений документально.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року та залишити в силі рішення Дарницького районного суду
міста Києва від 21 жовтня 2021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
15 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також як на підставу касаційного оскарження посилається на те,
що апеляційним судом порушено норми процесуального права,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суд апеляційної інстанції не послався на норму матеріального права, на підставі якої стягнув з нього кошти на користь позивача, та не спростував правильних висновків суду першої інстанції, з яких він виходив відмовляючи у задоволенні позову.
Апеляційний суд помилково послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16.
Ухвалюючи нове судове рішення у справі, суд апеляційної інстанції не дослідив докази, які поклав в основу прийнятої ним постанови.
Стягуючи кошти на користь позивача в рахунок відшкодування їй матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції не врахував вимогу процесуального закону про допустимість доказів та помилково послався
на маркетингове дослідження, яке є недопустимим доказом розміру завданої шкоди, тобто допустив порушення вимог при проведенні оцінки автомобіля, не вчинив дій щодо проведення дослідження автомобіля на предмет встановлення його дійсної вартості шляхом надання його оцінювачу/експерту для огляду.
Також апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не врахував, що провадження у справі в суді першої інстанції відкрито за позовною заявою, підписаною особою, яка не мала права її підписувати, справу розглянуто місцевим судом за неналежною формою позовного провадження, зокрема в порядку спрощеного позовного провадження,
що тягне за собою скасування судового рішення.
Крім того, апеляційний суд розглянув справу за відсутності представника відповідача - адвоката Шевченко Т. М., який не повідомлявся про розгляд справи апеляційним судом та на момент її розгляду перебував у лавах Збройних Сил України, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не розглянув.
Питання про розподіл судових витрат на правову допомогу адвоката вирішено апеляційним судом неправильно, оскільки не враховано,
що 15 000,00 грн, які адвокат отримав від позивача під час укладання договору до дня складання та подання позовної заяви у цій справі, є лише попередньою оплатою за той об`єм послуг, які у майбутньому адвокат
мав надавати своєму клієнтові, а доказів на підтвердження цих дій та витрачений на них час матеріали справи не містять.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належав автомобіль марки ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09 лютого 2019 року (а.с. 4).
Згідно з довіреністю від 06 січня 2020 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тодорович О. Л., зареєстрованою в реєстрі за № 215, ОСОБА_1 уповноважила
ОСОБА_2 розпоряджатись від її імені: в тому числі продати, обміняти, здати в оренду, позичку, передавати в заставу в забезпечення зобов`язань, належним їй на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу
виданого 09 лютого 2019 року НОМЕР_2 , автомобілем марки ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 9).
Довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам,
з правом виїзду за межі України, строком на 3 роки і дійсна до 06 січня
2023 року.
02 січня 2021 року зазначена довіреність від 06 січня 2020 року припинена довірителем, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей за № 43603791, виданим 02 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Едігаровим Е. М
(а.с. 10).
Під час розгляду справи ОСОБА_2 визнав факт видачі довіреності в порядку передоручення ОСОБА_3 та оформлення договору купівлі-продажу спірного автомобіля від імені ОСОБА_1 .
Так, згідно із договором купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року, укладеним міжпродавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3, яка діяла на підставі доручення ОСОБА_2, та покупцем ОСОБА_4, ОСОБА_1 зобов`язалась передати у власність покупця ОСОБА_2 автомобіль ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, за 100 000,00 грн (а.с. 40).
ОСОБА_2 здійснив перереєстрацію права власності на спірний автомобіль на власне ім`я та отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29 грудня 2020 року.
Згідно з маркетинговим дослідженням, розробленим ТОВ "Бізнес Асіст", середня оцінка автомобіля ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, може становити 672 000,00 грн - 672 040,00 грн (а.с. 20-22).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.