Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 447/2663/16-ц
провадження № 61-9739св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Миколаївська міська рада Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Левицьким Ігорем Валерійовичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Миколаївської міської ради Львівської області про визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що їхні батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були власниками житлового будинку у АДРЕСА_1 .
12 серпня 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_3, яка є їхньою рідною сестрою. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/2 частину спадкового майна - житлового будинку на АДРЕСА_1 . Інша частина цього будинку відповідно до закону належала на той час їхньому батькові - ОСОБА_5, який після смерті ОСОБА_4 прийняв спадщину.
Інші спадкоємці - діти спадкодавця ОСОБА_4 - він, син ОСОБА_2, дочки: вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини не зверталися, не проживали разом з померлою на день відкриття спадщини, а тому спадщину після її смерті не прийняли.
Позивачі зазначали, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями першої черги після смерті батька є його діти: вона, ОСОБА_1, він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зазначали, що в шестимісячний строк після смерті батька ОСОБА_5 звернулися до нотаріальної контори про прийняття спадщини. У видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок на АДРЕСА_1, що підтверджується повідомленням нотаріуса від 21 червня 2016 року № 534/02-31.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд:
- визнати за ними право власності по 1/2 частині житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У квітні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 18 лютого 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року у складі судді Карбовніка І. М., з урахуванням ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 12 грудня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності по 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення районного суду мотивоване відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, що унеможливлює оформлення позивачами спадкових прав. Суд вважав, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає визнанню право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
22 квітня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року залишено без руху.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року та відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ні ОСОБА_3, ні її представник - адвокат Онацько В. В. не були присутніми під час проголошення рішення районним судом. У матеріалах справи відсутні докази надсилання та отримання відповідачкою копії рішення суду першої інстанції та наявні документи, що свідчать про перебування ОСОБА_6 за межами України у період до 17 травня 2019 року, з 25 червня 2019 року до 18 листопада 2019 року, з 23 січня 2020 року.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції посилався на пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у якому судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що спадкові права позивачів на житловий будинок АДРЕСА_1 підлягають оформленню шляхом їх звернення до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини. Лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину позивачі вправі звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Ураховуючи відсутність у матеріалах справи відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, відсутні підстави для визнання права власності за позивачами на спадкове майно в порядку спадкування за законом в судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року скасувати й залишити в силі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням положень статті 354 ЦПК України, тобто апеляційним судом скасовано судове рішення районного суду від 12 квітня 2019 року, яке набрало законної сили 14 травня 2019 року, фактично через два з половиною роки після набрання вказаним рішенням законної сили. При цьому на підставі договору дарування 1/2 частки житлового будинку від 24 січня 2020 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, яке належало йому на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року у справі № 447/2663/16-ц.
Вважає, що оскарження ОСОБА_3 рішення районного суду і поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження були незаконними, оскільки вона була обізнана про розгляд справи у суді, брала у ній участь, а тому порушені норми процесуального права, які врегульовують відкриття апеляційного провадження.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
ОСОБА_1 зазначає, що 21 червня 2020 року виїхала з території України на роботу та постійне проживання до Республіки Польща, а 17 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд без її виклику та повідомлення розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 та скасував рішення районного суду.
Також посилається на порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Левицький І. В. подав пояснення на касаційну скаргу, у яких підтвердив доводи касаційної скарги.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 28 березня 1972 року № 56 ОСОБА_4 відведено земельну ділянку розміром 600 кв. м у АДРЕСА_1 під індивідуальне житлове будівництво.
26 жовтня 1972 року між Відділом комунального майна виконкому Миколаївської міської ради та ОСОБА_4 укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п`яти включно.
Відповідно до пункту 9 зазначеного договору після закінчення будівництва зведені на земельній ділянці будівлі вступають в експлуатацію і стають особистою власністю забудовника після визнання приймальною комісією міської Ради депутатів трудящих повної готовності зведених будівель, оформленої актом комісії.
ОСОБА_4 за життя склала заповіт від 12 серпня 2004 року, яким усе своє майно заповіла своїй дочці - ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін у справі - ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з 05 квітня 2013 року право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 (том 1, а. с. 71).
21 червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Миколаївської державної нотаріальної контори Львівської області з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на майно, яке складається з частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Левицьким І. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.