Постанова
Іменем України
06 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 554/8661/21
провадження № 61-4592св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Укргазвидобування",
третя особа - первинна профспілкова організація Акціонерного товариства "Укргазвидобування",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2022 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування"), третя особа - первинна профспілкова організація Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - первинна профспілкова організація АТ "Укргазвидобування"), про скасування та визнання незаконним наказу про звільнення з роботи від 09 серпня 2021 року № 235-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 09 серпня 2016 року до 11 серпня 2021 року вона працювала в АТ "Укргазвидобування", спочатку на посаді менеджера з координації та взаємодії між функціями управління модернізації та розвитку департаменту буріння, потім, з 13 січня 2017 року й до дня звільнення - на посаді менеджера з координації та взаємодії між функціями відділу аналітики та забезпечення проектів, а 09 серпня 2021 року її звільнено з посади з 11 серпня 2021 року, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та відмовою від переведення на іншу роботу (пункт 1 частини першої статті 40 КЗПП України).
Вважала, що при її звільненні відповідач не врахував, що вона має переважне право на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України, оскільки має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками, які виконують таку ж роботу.
Наголошувала, що в наказі про звільнення неправомірно зазначено про її звільнення з роботи у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та відмовою від переведення на іншу роботу, з посиланням на пункт 1 частини першої статті 40 КЗПП України, оскільки такої правової підстави наведена норма не передбачає, а тому це звільнення не може вважатися законним.
Зазначала, що незаконним, на її думку, звільненням вона зазнала моральних страждань.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ АТ "Укргазвидобування" від 09 серпня 2021 року № 235-к, яким її звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗПП України; поновити її на роботі в АТ "Укргазвидобування" на посаді менеджера з координації та взаємодії між функціями відділу аналітики та забезпечення проектів з 11 серпня 2021 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 198 508,45 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ "Укргазвидобування" від 09 серпня 2021 року N 235-к, яким звільнено ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ "Укргазвидобування" на посаді менеджера з координації та взаємодії між функціями відділу аналітики та забезпечення проектів з 11 серпня 2021 року.
Стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 198 508,45 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи відповідачем був виданий наказ, в якому як підстава звільнення працівника з роботи було вказано "у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та відмовою від переведення на іншу роботу", яка у частині першій статті 40 КЗпП України не міститься.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2021 року в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат скасовано.
Ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 у наказі АТ "Укргазвидобування" від 09 серпня 2021 року № 235-к, виключивши з нього формулювання "та відмовою від переведення на іншу роботу", вказавши причину звільнення - "у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України".
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що звільнення позивача було проведено у встановленому КЗпП України порядку, а неправильне формулювання причини звільнення, що не відповідає чинному законодавству, за відсутності факту незаконного звільнення, не тягне за собою поновлення працівника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно змінив причини звільнення, оскільки такі нею під сумнів не ставилися, а помилковим у наказі були підстави звільнення, що, на її думку, є різними поняттями.
Вважає, що оскільки відповідач звільнив її з неправильної підстави, то її звільнення у будь якому разі є незаконним.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що вона мала переважне право на залишення на роботі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року АТ "Укргазвидобування" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, оскільки не спростовують правильність правових висновків апеляційного суду та того факту, що її звільнення було проведено відповідно до норм КЗпП України, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
26 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 465/8060/15-ц (провадження № 61-1266св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.