Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 180/395/22
провадження № 61-12379 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області
у складі судді Нанічкіної Н. М. від 13 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р. від 10 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 12 вересня 2009 року він та відповідач уклали шлюб, від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, він з відповідачкою проживали разом у квартирі, що належить його матері за адресою: АДРЕСА_1 . У 2022 році відносини між ними погіршилися. Відповідачка вела мову про розірвання шлюбу, спричиняла тиск, щоб він вмовив матір переоформити квартиру на неї, а він, щоб сам почав винаймати квартиру та сплачувати аліменти, на що він не погодився. ОСОБА_2 писала заяви до поліції на нього про те, що він нібито вчиняє насильство проти неї та дитини, проте зазначене не знайшло свого підтвердження, оскільки справу закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позивач зазначав, що заочним рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року шлюб між ними розірвано. Не дивлячись на те, що шлюбні відносини фактично припинені, він продовжував утримувати дочку та колишню дружину, оскільки ОСОБА_2 ніде не працювала, жодної фінансової та матеріальної участі у вихованні дитини вона не приймала, дитина перебуває на його повному утриманні та проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області
від 13 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач не довів належними й допустимими доказами ту обставину, що його дочка ОСОБА_4 проживає разом із ним. Суди вказали, що факт реєстрації дитини за адресою реєстрації одного з батьків не є підставою для отримання ним/нею аліментів, а надані копії касових квитанцій, які долучені позивачем до додаткових пояснень,свідчать лише про те, що ОСОБА_1 приймає участь в утриманні своєї дитини.
Але це і не звільняє його від обов`язку щодо сплати аліментів.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не надав до суду доказів того, що дочка перебуває на повному його утриманні, а додана до клопотання копія постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року, якою встановлено проживання дитини з батьком, суд не прийняв до уваги, оскільки дочка разом із матір`ю на даний час знаходятьсяза кордоном, про що остання зазначила у відзиві на апеляційну скаргу.
Також суд апеляційної інстанції послався на відповідний правовий висновок Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадженняу вказаній справі, яка є малозначною, проте вона містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано цивільну справу № 180/395/22 із Марганецького міського суду Дніпропетровської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, не дослідили надані ним докази та не врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 03 квітня 2019 року у справі
№ 333/6020/16-ц, провадження № 14-616 цс 18. При цьому, вказує, що справа для нього, як батька дитини, має виняткове значення, так як оскаржувані судові рішення є незаконними, порушують його права, оскільки, за висновком судів, батько дитини повинен забезпечувати дитину, не дивлячись на той факт,
що мати та батько проживають разом в одній квартирі, однак мати взагалі фінансово не забезпечує дитину.
Вказує, що суди не взяли до уваги той факт, що дитина та відповідач до червня 2022 року проживали разом в квартирі, він їх утримував, оскільки відповідач ніде не працювала, проте у червні 2022 року відповідач вивезла дитину без його дозволу до м. Марганець Дніпропетровської області, де проживають її батьки, проте там дитину вона наражає на небезпеку через постійні обстріли. Крім того, відповідач вказала, що вона вивезла дитину за кордон, проте не надала жодних доказів вивезення дитини та не повідомила, куди саме виїхала, що унеможливлює встановлення факту проживання дитини з ним.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 -адвоката Маркело В. О.,на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, суди належним чином встановили фактичні обставини у справі, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на таке: 1) судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції