Постанова
Іменем України
30 січня 2023 року
м. Київ
справа № 472/566/19
провадження № 61-938св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської області, Державний нотаріальний архів Миколаївської області, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги адвоката Вишневського Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2021 року у складі судді Яворської Ж. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, та адвоката Вишневського Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, секретаря Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Любов Володимирівни, Державного нотаріального архіву Миколаївської області, ОСОБА_2, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про встановлення нікчемності правочину (заповіту) та скасування запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Покровка Веселинівського району Миколаївської області померла її мати ОСОБА_4 .
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка для його обслуговування та чотири земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 14,10 га, розташовані в межах території Покровської сільської ради.
Зазначила, що за життя ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 усе майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, а також все те, на що вона за законом буде мати право повністю.
Цей заповіт було посвідчений 18 квітня 2013 року секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Ставніченко М. М. та зареєстрований у реєстрі за № 1.
Послалася на те, що 13 лютого 2019 року подала приватному нотаріусу Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О. Ф. заяву про прийняття спадщини за заповітом.
Приватний нотаріус завела спадкову справу за № 21 та повідомила про те, що заповіт ОСОБА_4, посвідчений 18 квітня 2013 року, скасований заповітом ОСОБА_4, посвідченим 20 жовтня 2018 року секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В. за реєстром № 16, та надала їй його ксерокопію.
Зазначила, що ознайомившись з заповітом, побачила, що напис у заповіті "На моє прохання заповіт записано секретарем виконавчого комітету Покровської сільської ради з моїх слів за допомогою комп`ютера. Прочитано мною в голос до підписання та підписано особисто ОСОБА_4" та підпис на ньому вчинила її мати, а склала та підписала від імені матері інша особа, а тому вважає його нікчемним.
Вважає, що заповіт не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок).
Виходила з того, що її мати ОСОБА_4 з липня 2015 року важко хворіла. У зв`язку з перенесеним нею у 2016 році інсультом вона втратила можливість пересуватися, потребувала стороннього догляду та допомоги навіть у найпростіших рухах, таких, як самостійне прийняття їжі.
Дійшла висновку, що ОСОБА_4 не могла прибути в приміщення органу місцевого самоврядування для посвідчення заповіту, отже його посвідчено поза межами цього приміщення.
Між тим, у посвідчувальному написі, всупереч вимог частини другої статті 2.1 розділу Порядку, відсутній запис про місце вчинення нотаріальної дії із зазначення адреси та причини, з яких нотаріальна дія вчинена поза приміщенням органу місцевого самоврядування.
Вважає, що його складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення та в силу приписів статті 1257 ЦК України він є нікчемним.
Просила визнати заповіт від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В. 12 жовтня 2018 року та зареєстрованого у Реєстрі для реєстрації заповітів за № 16 нікчемним, скасувати запис про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, складеного та підписаного невідомою особою від імені ОСОБА_4 та зобов`язати Державний нотаріальний архів Миколаївської області внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру.
Ухвалою від 30 грудня 2020 року Веселинівський районний суд Миколаївської області до участі у справі залучив Веселинівську селищну раду Веселинівського району Миколаївської області як правонаступника відповідачів Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та секретаря Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 27 вересня 2021 року Веселинівський районний суд Миколаївської області позовні вимоги задовольнив.
Встановив нікчемність заповіту, складеного та підписаного невідомою особою від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В. 12 жовтня 2018 року та зареєстрованого у Реєстрі для реєстрації заповітів за № 16.
Скасував запис про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, складеного та підписаного невідомою особою від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідченого секретарем Виконавчого комітетом Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В. 12 жовтня 2018 року та зареєстрованого у Реєстрі для реєстрації заповітів за № 16, та зобов`язав Державний нотаріальний архів Миколаївської області внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру.
Додатковим рішенням від 08 жовтня 2021 року Веселинівський районний суд Миколаївської області стягнув з Веселинівської селищної ради Миколаївської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені нею судові витрати в сумі 7 171,24 грн.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що секретар Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В., яка є посадовою особою, порушила вимоги Розділу ІІ Порядку при складені заповіту, в зв`язку із чим, оспорений заповіт є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України, як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Врахував висновок судової почеркознавчої експертизи від 28 січня 2020 року № 296, який визнав допустимим доказом, оскільки у ньому наявні посилання на конкретні докази, на підставі яких зроблено висновки, наявний перелік матеріалу, що досліджувався, описано результати порівняльного дослідження підписів, долучено ілюстровані таблиці, а також з урахуванням встановлених у справах обставин та досліджених доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що рукописні записи в оспорюваному позивачем заповіті здійснено не заповідачем, а іншою особою, будь-які застереження в заповіті відсутні, волевиявлення ОСОБА_4 на час складання зазначеного заповіту не було вільним, дійшов висновку про наявність підстав для встановлення нікчемності заповіту і скасування запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, та зобов`язання Державного нотаріального архіву Миколаївської області внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру, саме і з вказаних підстав також.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 07 грудня 2021 року Миколаївський апеляційний суд апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поданої її представником адвокатом Вишневським А. А., задовольнив частково.
Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2021 року в частині задоволення вимог про встановлення нікчемності заповіту складеного ОСОБА_4 12 жовтня 2018 року, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В., реєстраційний № 16 скасував та в цій частині ухвалив нове судове рішення, яким у задоволені цих вимог відмовив.
Решту рішення місцевого суду та додаткове рішення цього ж суду від 08 жовтня 2021 року залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що заповіт від 12 жовтня 2018 року не відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме - не підписаний власноруч заповідачем, а тому є нікчемним.
Проте не звернув уваги на те, що задоволення позову ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту не призведе до відновлення порушеного права останньої, оскільки заявивши вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, позивач обрала неналежний спосіб захисту, а тому в задоволенні позовних вимог про встановлення нікчемності правочину (заповіту) слід було б відмовити з цих підстав, зазначивши в мотивувальній частині судового рішення із застосуванням відповідних положень норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Зважаючи на те, що заповіт від 12 жовтня 2018 року є нікчемним, вимога ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із спадкового реєстру про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту та зобов`язання внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру є обґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішення цього спору не звужує обсяг прав та інтересів ОСОБА_3 на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_4, і яку вона прийняла у встановленому законом порядку.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, адвокат Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, адвокат Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції судові рішення та постанову суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_2 зазначив пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункти 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_3 зазначив пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункти 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Касаційні скарги мотивував тим, що суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного провадження спадкову справа, яке повинна бути розглянута лише в загальному позовному провадженні; суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення повторної (додаткової експертизи), а суд першої інстанції - клопотання про повторний допит експерта.
Вважає, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, оскільки позивач у судовому засіданні пояснила, що її матір не могла підписати заповіт. Тобто, після дослідження висновку експерта та його допиту стало відомо, що заповідач не могла користуватися правою рукою та ця обставина не була досліджена експертом та врахована під час проведення експертизи.
На думку заявника, суди не врахували, що заповіт був підписаний з прагненням наслідувати почерк, може вказувати на те, що заповідач намагалася зробити підпис схожим на власний.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що відповідно до свідоцтва про народження матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 101, 102-103, 106, 107), а ОСОБА_2 - онуком (т. 1 а. с. 94).
ОСОБА_4 на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Ставніченко М. М., зареєстрований в реєстрі за № 1, про те, що усе її майно, що буде їй належати, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, а також все те, що за законом буде мати право, заповідала ОСОБА_1 повністю (т. 1, а. с.13).
12 жовтня 2018 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 16 (т. 1, а. с. 14).
Цим заповітом ОСОБА_4 заповіла житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1792 га, кадастровий номер 4821783801:02:060:0117 (держаний акт на право власності на земельну ділянку ЯК № 791122) онукові ОСОБА_2, а земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 14,10 га (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯА № 070879, кадастрові номери 1-4821783800:03:000:0647, № 2-4821783800:03:000:0795, № 3-4821783800:03:000:0648, № 4-4821783800:03:000:0796), в рівних частках онукові ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_1 .
Цей заповіт скасував заповіт, посвідчений Покровською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області від 18 квітня 2013 року за реєстровим № 1.
Із заповіту слідує, що його посвідчив секретар Виконавчого комітету Покровської сільської ради Мінасян Л. В., заповіт вона записала зі слів ОСОБА_4 .
Заповіт до його підписання прочитала уголос заповідач ОСОБА_4 і власноручно підписала у присутності її о 14.00 год 30 хв.
Заповіт склали в двох примірниках, один із яких залишився у справі виконавчого комітету сільської ради, а другий отримала заповідач. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (т. 1, а. с. 11).
Із копії спадкової справи № 21/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 слідує, що 13 лютого 2019 року ОСОБА_2, 20 лютого 2019 року ОСОБА_3, 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулися до приватного нотаріуса Веселинівського нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О. Ф. із заявами про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті їх матері та баби (т. 1, а. с. 80, 81, 82).
За відомостями спадкового реєстру заповіт ОСОБА_4, посвідчений 12 жовтня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за № 16, є чинним (т. 1, а. с. 86-88).
За висновком судової почеркознавчої експертизи від 18 грудня 2019 року № 296, проведеної за клопотанням позивача, досліджені у заповіті рукописні записи, які починаються словами "На моє прохання …" і закінчуються словами" … та підписані особисто", а також рукописні записи " ОСОБА_4" у графах "Підпис":" у двох примірниках заповіту ОСОБА_4 від 12.10.2018 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою; рукописні записи, які починаються словами "На моє прохання …" і закінчуються словами" … та підписані особисто", а також рукописні записи " ОСОБА_4" у графах "Підпис:" у двох примірниках заповіту ОСОБА_4 від 12.10.2018 виконані однією особою; підписи у вигляді коротких рукописних записів " ОСОБА_6" у графах "Підпис:" у двох примірниках заповіту ОСОБА_4 від 12.10.2018 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою (т. 1 а. с. 221-227).
Заповіт ОСОБА_4 зареєстровано у реєстрі реєстрації нотаріальних дій 12 жовтня 2018 року за № 16 та зареєстровано у алфавітній книзі обліку заповітів, що підтверджується належно завіреними копіями із реєстру для реєстрації нотаріальних дій, початого 12 січня 2018 року та алфавітної книги обліку заповітів, початої 2016 році (т. 1 а. с. 112-114, 115-116).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 25 листопада 2015 року № 2, відповідальною за вчинення нотаріальних дій призначено секретаря цієї ради Мінасян Л. В. (т. 1 а. с. 110).
За рішенням від 09 грудня 2020 року Покровська сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Веселинівської селищної ради (т. 3 а. с. 15-20).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є: пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційні скарги необхідно залишити без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що оспорений заповіт є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України, як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині визнання заповіту нікчемним, суд апеляційної інстанції вважав, щозаповіт від 12 жовтня 2018 року не відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме - не підписаний власноруч заповідачем, а тому є нікчемним.