Постанова
Іменем України
30 січня 2023 року
м. Київ
справа № 760/29920/18
провадження № 61-1106св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Журавльова Максима Миколайовича в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи - Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовну заяву мотивували тим, що 01 червня 1973 року Виконавчий комітет Київської міської ради депутатів трудящих видав ОСОБА_5 ордер № Г 211886 на квартиру АДРЕСА_1 . До ордера були включені син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 . Квартира неприватизована, відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 .
Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінили прізвища на " ОСОБА_5" та " ОСОБА_6" відповідно.
Зазначили, що у 1991 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, у якому народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У спірній квартирі з 1992 році зареєстрована відповідач - ОСОБА_3, проте у квартиру вона не вселялась, її особистих речей в ній немає, участі в утриманні спірного житлового приміщення ОСОБА_3 не приймає.
Також послалися на те, що відповідач ОСОБА_4 був зареєстрований у спірній квартирі у 2010 році, однак квартиру не вселявся, його особистих речей в квартирі немає, участі в її утриманні він не приймає.
Зауважили, що шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали 16 червня 2009 року.
Виходять з того, що реєстрація відповідачів у спірній квартирі перешкоджає в реалізації ними свого права на приватизацію житла. Крім того, вони вимушені вносити кошти за утримання будинку та прибудинкової території за відповідачів.
Просили суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав, передбачених статтями 71, 72 ЖК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 29 березня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у позові відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував відсутністю підстав для визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, за відсутності доказів щодо наявності іншого житла у відповідачів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 02 грудня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року скасував, ухвалив у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.
Визнав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 1 762,00 грн сплаченого судового збору.
Стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 1 762,00 грн сплаченого судового збору.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відповідачі без поважних причин понад шість місяців не проживають за місцем реєстрації.
Зазначив, що відповідачі не намагалися вселитися у спірну квартиру, до відповідних органів не звертались з приводу відмови позивачів у їх вселенні, не надали доказів того, що не проживання у квартирі обумовлено неправомірними діями позивачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, адвокат Журавльов М. М. в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Журавльов М. М. в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначив неврахування висновку щодо застосування статей 71, 72 ЖК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц.
Касаційну скаргу мотивував тим, що відповідачі не проживали у квартирі за відсутністю необхідної житлової площі, позивачі не довели факту відсутності поважних причин не проживання відповідачів у квартирі, а навпаки після одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за домовленістю проживали у батьків ОСОБА_3 .
У лютому 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суд апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 01 червня 1973 року Виконавчий комітет Київської міської ради депутатів трудящих видав ОСОБА_5 ордер № Г 211886 на квартиру АДРЕСА_1 . До ордера були включені її син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 (а.с. 8).
Ця квартира неприватизована, відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінили прізвища на " ОСОБА_5" та " ОСОБА_6" відповідно (а. с. 9, 10).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 1991 році уклали шлюб, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).
Шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали 16 червня 2009 року (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, а. с. 11).
Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва за період з 01 січня 1992 року до 29 жовтня 2019 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а. с. 120).
У відповіді Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 08 грудня 2020 року, наданої на запит суду, зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 - з 10 липня 1973 року до 27 квітня 2017 року, з 18 липня 2017 року до сьогодні; ОСОБА_2 - з 21 серпня 1990 року до сьогодні; ОСОБА_3 - з 27 лютого 1992 року до сьогодні; ОСОБА_4 - з 01 травня 1994 року до сьогодні; ОСОБА_10 - з 30 серпня 2001 року до 27 квітня 2017 року; ОСОБА_11 - з 22 квітня 2008 року до 27 квітня 2017 року (а. с. 178).
У спірну квартиру відповідачі не вселялись, їх особистих речей в квартирі немає, участі в її утриманні останні не приймають.
Згідно із актами від 12 жовтня 2018 року, ОСОБА_3 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 протягом 26 років, а ОСОБА_4 - протягом 8 років (а. с. 12, 13).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права