Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 158/1242/21
провадження № 61-3162св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Мозольська Оксана Миколаївна, на постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,від 01 березня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом виселення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрований та проживає ОСОБА_2, згоду на реєстрацію якого дала матір позивача - ОСОБА_3 . Після смерті останньої відповідач не знявся з реєстрації і не виселився із належного позивачу будинку.
На даний час позивач має намір здавати будинок в оренду, оскільки за станом здоров`я потребує додаткових джерел доходу, тоді як відповідач не сплачує кошти за проживання у будинку та комунальні послуги, не утримує будинок у належному стані.
Крім того, вважав, що ОСОБА_2 не має права проживати у спірному будинку, оскільки не є членом сім`ї теперішнього власника.
Посилаючись на викладене, просив суд усунути перешкоди у здійсненні ним права користування будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 з цього житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області, у складі судді Костюкевича О. К., від 26 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2 з житлового будинку
АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не належить до членів сім`ї власника житла, а тому підлягає виселенню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Волинського апеляційного суду від 01 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 жовтня 2021 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 із
2006 року, тобто з 16 років, був зареєстрований у спірному будинку та проживав у ньому за згодою своєї баби. ОСОБА_1, будучи із 2007 року співвласником будинку, не заперечував щодо проживання у ньому відповідача, а після смерті своєї матері ОСОБА_3, прийнявши спадщину та ставши одноосібним власником будинку, не вимагав від відповідача звільнити жиле приміщення, фактично не проживає у ньому по теперішній часу. Натомість ОСОБА_2 іншого житла не має.
Врахувавши наведене та зважаючи на необхідність дотримання принципу пропорційності, апеляційний суд дійшов висновку, що за встановлених обставин право позивача на спірний будинок не може бути захищено шляхом виселення відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат
Мозольська О. М., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29 березня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Мозольська О. М., подав касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 01 березня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У травні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду
від 19 січня 2023 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 196/476/13, від 25 липня 2018 року у справі № 638/13030/13-ц, від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, мотивуючи оскаржувану постанову необхідністю захисту права відповідача на житло, тоді як останній зустрічних вимог не заявляв.
Вказує, що права відповідача на житло мають забезпечуватися на законних підставах (отримання житла від держави, купівля чи оренда житла), а не за рахунок права власності позивача, який має право здійснити захист свого порушеного права на користування, розпорядження та володіння своєю власністю, шляхом виселення відповідача.
Наголошує, що відповідач не є членом його сім`ї, між ним та відповідачем не укладався договір оренди спірного будинку, що свідчить про проживання відповідача у будинку без належних правових підстав.
Стверджує, що проживання відповідача у спірному будинку є доказом чинення власнику перешкод у користуванні майном, оскільки наведене унеможливлює користування та розпорядження позивачем нерухомістю на власний розсуд.
Відповідач не оплачує комунальні послуги, якими фактично користується. Натепер позивач перебуває за кордоном, приїздить додому по мірі можливості та відповідно не користується комунальними послугами у такій кількості як нараховуються.
Спірний будинок є єдиним житлом позивача, який він не може використовувати для потреб своєї сім`ї, при цьому відповідач є працездатним та має самостійно забезпечувати себе та свою сім`ю, має батьків, які мають піклуватися про нього та його добробут.
Відповідач проживає разом зі своєю дружиною у м. Шепетівка Хмельницької області, а до спірного будинку приїздить лише періодично.
Крім того, вважає, що апеляційний суд помилково зазначив, що позивач є одноосібним власником спірного будинку з 2012 року, оскільки таким він став лише 24 вересня 2019 року. Також апеляційний суд помилково вказав про наміри позивача здавати спірну нерухомість в оренду, оскільки даний будинок є його єдиним житлом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Стверджує, що проживає у спірному будинку все своє життя, вселений зі згоди своє баби - колишньої власниці, за якою здійснював догляд до її смерті. Після смерті баби продовжив проживати у будинку, здійснював його ремонт, доглядав за прибудинковою територією, частково сплачував комунальні послуги. Оскільки із позивачем, який є його дядьком, спільно проживали і вели домогосподарство упродовж 2012-2021 років, рахунки з оплати комунальних послуг розподіляли між собою за усною домовленістю.
Спірний будинок є його єдиним житлом. Проживає у ньому зі своєю дружиною та дочкою, 2021 року народження.
У зв`язку з військовою агресією росії проти України втратив постійну роботу.
Звертає увагу, що позивач, перебуваючи у Нідерландах, має намір залишитися проживати за кордоном та продати спірний будинок, позбавивши його житла.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1, 31/100 частину якого набув за договором дарування від 26 червня 2007 року, а решту 69/100 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 вересня
2019 року після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у спірному будинку із 26 січня 2006 року за згодою своє баби ОСОБА_3 .
Іншого житла ОСОБА_2 не має.
У спірному будинку, крім ОСОБА_2, зареєстровані ОСОБА_1 та його дочки: ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області № 497 від 17 червня 2021 року ОСОБА_2 перебував на обліку у відділенні № 2 м. Ківерці Управління соціального захисту населення Луцької РДА як одержувач компенсаційної виплати працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за особою похилого віку, що досягла 80 річного віку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період із 2008 року по 2012 рік.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.