Постанова
Іменем України
27 січня 2023 року
м. Київ
справа № 0414/2-3568/2011
провадження № 61-19471св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: Акціонерне товариство "Акцент - Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуАкціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акцент - Банк" (далі - ПАТ А - Банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Акцент - Банк (далі - АТ "А - Банк"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовувало тим, що 24 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Sm 105, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 160 000,00 євро зі сплатою 16 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення до 15 березня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором,
26 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № Sm _ Р 105, відповідно до якого він несе солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником основного зобов`язання у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "А - Банк" укладений договір поруки № 167, згідно з яким АТ "А - Банк" несе солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником основного зобов`язання. Розмір відповідальності поручителя складає 200,00 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 16 серпня 2011 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 265 434,71 Євро, з яких: тіло кредиту - 151 864,42 євро, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 75 333,35 євро, заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом - 00,00 євро, пеня - 25 592,12 євро, а також штрафи: 23,32 євро - фіксована частина, 12 693,49 євро - процентна складова.
Посилаючись на наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 265 434,06 Євро; стягнути солідарно з АТ "А - Банк" ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 200,00 грн; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 950,00 грн.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не довів наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 24 березня 2008 року, оскільки згідно з довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" від 03 квітня 2013 року № 150403/119 ОСОБА_1 з 25 лютого 2010 року до 03 квітня 2013 року не має заборгованості перед банком; кредитні договори на видачу грошових коштів в іноземній валюті між ним і банком за час співпраці не укладалися.
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року в частині вирішених позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не перевірив з чого складається заборгованість - предмет позову у цій справі; не встановив момент настання строку виконання основного зобов`язання та не врахував, що після настання строку виконання основного зобов`язання кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України; не з`ясував, за який період нарахована заборгованість; не перевірив, чи сплачував ОСОБА_1 кошти на погашення заборгованості; не звернув увагу на наявність судового рішення про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором. Апеляційний суд допущених судом першої інстанції порушень не усунув, не перевірив усіх доводів апеляційної скарги та не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2012 року у справі № 2-412/1420/2012 позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (далі - ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором кредиту від 24 березня 2008 року № Sm 105, яка станом на 15 травня 2009 року складала 1 831 101,18 грн, що в еквіваленті становить 170 940,84 євро, яка складається з: 151 864,42 євро - заборгованість за кредитом; 10 438,42 євро - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 474,93 євро - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та штрафні санкції у загальному розмірі 8 163,07 євро.
Звернувшись до суду із зазначеним позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" використало своє право на дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором, а тому право банку нараховувати передбачені договором відсотки та пеню за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення та норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 неустойки (пеня, штрафи) у розмірі 37 780,00 Євро та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції належно не дослідив умови кредитного договору від 24 березня 2008 року № Sm 105, не звернув увагу, що пунктом 6.4 договору передбачено нарахування неустойки протягом трьох років з дня коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, не врахував відповідних висновків Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість нарахування пені після пред`явлення до позичальника вимог відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, не врахував, що нарахування неустойки не обмежується ухваленням рішення та/або пред`явленням претензії, а отже, пеня нараховується до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі
№ 6-211цс17, постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 755/15219/15-ц, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 02 квітня 2019 року
у справі № 917/194/18; недослідження зібраних у справі доказів.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди попередніх інстанцій встановили, що 24 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Sm 105, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 160 000,00 євро зі сплатою 16 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення до 15 березня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № Sm _ Р 105, відповідно до якого він несе солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником основного зобов`язання у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "А - Банк" укладений договір поруки № 167, згідно з яким ПАТ "А - Банк" несе солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником основного зобов`язання. Розмір відповідальності поручителя складає 200,00 грн.
Станом на 16 серпня 2011 року, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 265 434,71 євро, з яких: тіло кредиту -151 864,42 євро, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 75 333,35 євро, заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом - 00,00 євро, пеня - 25 592,12 євро, а також штрафи: 23,32 євро - фіксована частина, 12 693,49 євро - процентна складова.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором кредиту від 24 березня 2008 року № Sm 105, яка станом на 15 травня 2009 року складала 1 831 101,18 грн, що в еквіваленті становить 170 940,84 євро, яка складається з: 151 864,42 євро - заборгованість за кредитом; 10 438,42 євро - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 474,93 євро - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та штрафні санкції у загальному розмірі 8 163,07 євро.
Згідно з довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" від 03 квітня 2013 року № 150403/119 ОСОБА_1, починаючи з 25 лютого 2010 року до 03 квітня 2013 року, не має заборгованості перед банком; кредитні договори на видачі грошових коштів в іноземній валюті між ним і банком за час співпраці не укладалися.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.