Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 165/1292/21
провадження № 61-7048св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - начальник Іваничівського відділу державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петренко Роман Юрійович,
заінтересована особа (боржник) - Державне підприємство "Шахта № 9 "Нововолинська",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 02 травня 2022 року у складі судді Ушакова М. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову начальника Іваничівського відділу державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Іваничівський ВДВС) Петренка Р. Ю. про зупинення вчинення виконавчих дій, в якій просив визнати неправомірною та скасувати цю постанову, керуючись статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 09 лютого 2022 року, та зобов`язати його продовжити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 68385536. Скарга мотивована тим, що 05 січня 2022 року Нововолинським міським судом Волинської області видано виконавчий лист № 165/1292/21 про стягнення з Державного підприємства "Шахта № 9 "Нововолинська" (далі - ДП "Шахта № 9 "Нововолинська") на його користь 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. На підставі вказаного виконавчого листа Іваничівським ВДВС було відкрито виконавче провадження № 68385536. 09 лютого 2022 року начальник Іваничівського ВДВС Петренко Р. Ю. виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. Вважає, що в державного виконавця не було підстав для винесення вищевказаної постанови, оскільки за положеннями статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" зупиненню підлягали виконавчі провадження, крім, зокрема рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. При цьому згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, підпадає під інші види трудових виплат, що дає підстави для висновку, що таке відшкодування відноситься до виплат, які належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Зупинення вчинення виконавчих дій порушує основоположні права особи на виконання судового рішення та відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 02 травня 2022 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" ввів тимчасовий мораторій на примусове виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, за винятком рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. В даному випадку державний виконавець правомірно зупинив виконавче провадження, оскільки рішення суду, на підставі якого ОСОБА_1 було видано виконавчий лист № 336/9595/14, стосується відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.
Постановою Волинського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза О. В. залишено без задоволення, а ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 02 травня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, оскільки у вказаній справі вирішувалося питання щодо повороту виконання рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, та надавалося тлумачення іншим нормам законодавства. Так, формулюючи висновок про те, що моральна шкода, завдана трудовим каліцтвом, є виплатою, яка випливає з трудових правовідносин, а тому згідно з частиною другою статті 382 Цивільно-процесуального кодексу України 1963 року не допускається поворот виконання рішення, Верховний Суд керувався змістом саме цієї норми, яка передбачала, що у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що виникають з трудових правовідносин, поворот виконання рішення не допускається незалежно від того, в якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або завідомо неправдивих відомостях позивача; тобто в цій нормі законодавець застосував поняття "інших виплат, що виникають з трудових правовідносин". Однак зміст статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" є дещо іншим. Визначаючи перелік виплат, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував перелік виплат, що виникають з трудових правовідносин, та виокремив серед іншого виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до зазначеного переліку відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), які належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і є виплатою, але не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ "Гарантії та компенсації" Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Крім того, оскаржувана постанова державного виконавця не порушує конституційну вимогу щодо обов`язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 02 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 29 червня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 .
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказав, що оскаржувана постанова про зупинення виконавчого провадження порушує конституційну вимогу про обов`язковість судових рішень. В суб`єкта оскарження не було підстав для винесення вищевказаної постанови, оскільки за положеннями статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" зупиненню підлягали виконавчі провадження, крім, зокрема рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. При цьому згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, підпадає під інші види трудових виплат, що дає підстави для висновку про те, що таке відшкодування відноситься до виплат, які належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Нововолинського міського суду Волинської області.
16 серпня 2022 року матеріали справи № 165/1292/21 в електронному вигляді надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 05 січня 2022 року Нововолинським міським судом Волинської області видано виконавчий лист № 165/1292/21 про стягнення з ДП "Шахта № 9 "Нововолинська" на користь ОСОБА_1 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, на підставі якого Іваничівським ВДВС було відкрито виконавче провадження № 68385536.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП "Шахта №9 "Нововолинська" є вугледобувним підприємством.
Постановою начальника Іваничівського ВДВС Петренко Р. Ю. від 09 лютого 2022 року було зупинено вчинення виконавчих дій у вищевказаному виконавчому провадженні № 68385536 згідно з пунктом 14 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - у зв`язку наявністю підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.
Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатися ініціюванням виконавчих процедур.
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019).