Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 761/47043/17
провадження № 61-9088св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельничука Віталія Вікторовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб(далі - ФГВФО, Фонд), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь"), про стягнення коштів, посилаючись на те, що між ним та ПАТ "Банк "Київська Русь" були укладені три договори банківського рахунку, а саме: № 49602-29 від 04 червня 2013 року; № 115230-29.1.2 від 13 жовтня 2014 року; № 13702-29.1.2 від 19 лютого 2015 року. Згідно з довідкою, виданою уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь", станом на 01 квітня 2015 року на його поточних/депозитних рахунках залишок коштів становив: на рахунку НОМЕР_1 - 602 147,28 доларів США; на рахунку НОМЕР_2 - 218 021,19 доларів США; на рахунку НОМЕР_3 - 700 000 доларів США; на рахунку НОМЕР_4 - 8 774,79 доларів США. Крім того, ним були укладені договори про відступлення прав вимоги, зокрема: з ОСОБА_2 - договір № 060715/12 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до нього перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 15006-29.1.2 від 24 лютого 2015 року в сумі 11 500 доларів США, відсоткова ставка 5 % річних; з ОСОБА_3 - договір № 060715/13 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до нього перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 15013-29.1.2 від 24 лютого 2015 року в сумі 20 000 доларів США, відсоткова ставка 5 % річних; з ОСОБА_4 - договір № 060715/14 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до нього перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 16190-29.1.2 від 26 лютого 2015 року в сумі 11 570 доларів США, відсоткова ставка 8 % річних; з ОСОБА_5 - договір № 060715/15 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до нього перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 16187-29.1.2 від 26 лютого 2015 року в сумі 11 523 доларів США, відсоткова ставка 8 % річних; з ОСОБА_6 - договір № 060715/16 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до нього перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 16128-29.1.2 від 26 лютого 2015 року в сумі 11 523 доларів США, відсоткова ставка 8 % річних; з ОСОБА_7 - договір № 060715/17 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до нього перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 16106-29.1.2 від 26 лютого 2015 року в сумі 11 523 доларів США, відсоткова ставка 8 % річних; з ОСОБА_8 - договір № 060715/18 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до нього перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 16131-29.1.2 від 26 лютого 2015 року в сумі 11 523 доларів США, відсоткова ставка 8 % річних; з ОСОБА_9 - договір № 060715/21 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до нього перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 14985-29.1.2 від 24 лютого 2015 року в сумі 11 500 доларів США, відсоткова ставка 5 % річних. 19 березня 2015 року Національний банк України виніс постанову № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних". У зв`язку з цим ФГВФО прийняв рішення від 19 березня 2015 року № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", за яким з 20 березня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію до 19 червня 2015 року, повноваження якої в подальшому було продовжено до 19 липня 2015 року включно. 24 червня 2015 року він отримав гарантовану суму відшкодування в розмірі 137 411,12 грн, однак залишок заборгованості перед ним становить 2 411 584,07 доларів США та 80 610,07 грн. На підставі постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку". Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі № 826/22323/15, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року, визнано протиправними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь". Отже, починаючи з 05 грудня 2016 року йому мали бути були нараховані відсотки за договорами, укладеними з ПАТ "Банк "Київська Русь", в загальному розмірі 216 494,70 доларів США. З огляду на фактичну відсутність рішення Національного банку України про неплатоспроможність банку та його ліквідацію, а також на той факт, що управління всіма справами ПАТ "Банк "Київська Русь" здійснює ФГВФО, в нього виникло право вимагати у відповідача виконання зобов`язань, взятих на себе банком під час укладення договорів банківських вкладів. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ФГВФО на свою користь заборгованість в розмірі 2 628 078,77 доларів США та 80 610,07 грн.
У відзиві на позовну заяву ФГВФО заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що скасування рішень Національного банку України не є підставою для скасування чи визнання нечинними рішень Фонду. Рішення Фонду щодо введення тимчасової адміністрації та початку ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" є чинними, були прийняті не лише на підставі рішень Національного банку України, а й відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Порядок отримання вкладниками коштів понад гарантовану суму визначений статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та здійснюється у відповідній черговості за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна неплатоспроможного банку. Під час здійснення тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи, є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Однак Фонд не є правонаступником банку та не може нести відповідальність за будь-якими зобов`язаннями неплатоспроможного банку. Крім того, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено мораторій на стягнення коштів Фонду, а виплата таких коштів можлива лише відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 501/3097/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною вказаним Законом, відповідати за зобов`язаннями за договорами банківського вкладу, що також не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 461/2248/17, від 01 серпня 2018 року в справі № 643/1259/17, від 18 березня 2019 року в справі № 758/3419/15-ц. На час подання позовної заяви до суду і розгляду цієї справи вже було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь", що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Посилання позивача на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі № 826/22323/15, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року, визнано протиправними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", є помилковим, так як рішення Фонду від 19 березня 2015 року № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" та рішення Фонду від 17 липня 2015 року № 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" є чинними, ліквідаційна процедура банку триває. Вказані рішення Фонду були прийняті не лише на підставі рішень Національного банку України, а і в силу приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на підставі і на виконання плану врегулювання. Крім того, позивач не довів протиправності дій Фонду під час здійснення ним процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь".
Постановою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
14 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельничук В. В. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник ОСОБА_1 - адвокат Мельничук В. В. вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 1, пунктів 2, 8, 15, 16 частини першої статті 2, пункту 7 частини п`ятої, частини шостої статті 12, частини першої статті 34, частини четвертої статті 39, частини четвертої статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах, коли банк не було визнано неплатоспроможним, але відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації на підставі постанов Правління Національного банку України, які визнані судами протиправними та скасовані. При цьому суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні пославсяна правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 461/2248/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 643/1259/17, від 18 березня 2019 року у справі № 758/3419/15-ц, в яких правовідносини не є подібними до правовідносин в цій справі, а правові висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 501/3097/16-ц, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в цій справі у зв`язку з тим, що у справі № 501/3097/16-ц відповідачем був банк, а у справі, що переглядається, позовні вимоги заявлені до Фонду. Крім того, суди не звернули уваги на те, що встановлені Державою обмеження на отримання належних позивачу коштів є непропорційним втручанням в його право на мирне володіння майном та, відповідно, порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
У жовтні 2022 року ФГВФО подав до Верховного Суду відзив на касаційну каргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва.
05 жовтня 2022 року справа № 761/47043/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь" були укладені три договори банківського рахунку, а саме: № 49602-29 від 04 червня 2013 року; № 115230-29.1.2 від 13 жовтня 2014 року; № 13702-29.1.2 від 19 лютого 2015 року.
Згідно з довідкою уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" від 02 квітня 2015 року № 2269/29-26159 на ім`я ОСОБА_1 в ПАТ "Банк "Київська Русь" відкрито такі поточні/депозитні рахунки:
- НОМЕР_1, залишок на якому на 01 квітня 2015 року становить 602 147,28 доларів США;
- НОМЕР_2, залишок на якому на 01 квітня 2015 року становить 218 021,19 доларів США;
- НОМЕР_5, залишок на якому на 01 квітня 2015 року становить 1 700 000,00 доларів США;
- НОМЕР_4, залишок на якому на 01 квітня 2015 року становить 8 774,79 доларів США.
Крім того, ОСОБА_1 уклав такі договори про відступлення прав вимоги:
- з ОСОБА_2 - договір № 060715/12 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 15006-29.1.2 від 24 лютого 2015 року в сумі 11 500 доларів США, відсоткова ставка 5 % річних;
- з ОСОБА_3 - договір № 060715/13 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 15013-29.1.2 від 24 лютого 2015 року в сумі 20 000 доларів США, відсоткова ставка 5 % річних;
- з ОСОБА_4 - договір № 060715/14 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 16190-29.1.2 від 26 лютого 2015 року в сумі 11 570 доларів США, відсоткова ставка 8 % річних;
- з ОСОБА_5 - договір № 060715/15 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 16187-29.1.2 від 26 лютого 2015 року в сумі 11 523 доларів США, відсоткова ставка 8 % річних;
- з ОСОБА_6 - договір № 060715/16 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 16128-29.1.2 від 26 лютого 2015 року в сумі 11 523 доларів США, відсоткова ставка 8 % річних;
- з ОСОБА_7 - договір № 060715/17 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 16106-29.1.2 від 26 лютого 2015 року в сумі 11 523 доларів США, відсоткова ставка 8 % річних;
- з ОСОБА_8 - договір № 060715/18 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 16131-29.1.2 від 26 лютого 2015 року в сумі 11 523 доларів США, відсоткова ставка 8 % річних;
- з ОСОБА_9 - договір № 060715/21 від 06 липня 2015 року, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором банківського вкладу № 14985-29.1.2 від 24 лютого 2015 року в сумі 11 500 доларів США, відсоткова ставка 5 % річних.
19 березня 2015 року Національний банк України виніс постанову № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних".
Також ФГВФО прийняв рішення від 19 березня 2015 року № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", за яким з 20 березня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію до 19 червня 2015 року, повноваження якої в подальшому було продовжено до 19 липня 2015 року включно.
24 червня 2015 року ОСОБА_1 отримав гарантовану суму відшкодування в розмірі 137 411,12 грн.
В подальшому виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі № 826/22323/15, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року, визнано протиправними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь".
Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Разом з тим згідно з частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.