Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 344/18282/19
провадження № 61-1141св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Укрфінтранс", правонаступником якого є ОСОБА_2,
особа, яка подала касаційну скаргу- Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), у якому просив визнати недійним договір поруки від 23 квітня 2007 року № 1/1114677300-П, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 .
Позовну заяву мотивував тим, що 23 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11146773000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 80 000 доларів США зі сплатою 9,5 % плаваючої відсоткової ставки строком до 21квітня 2017 року.
Вказував, що виконання зобов`язання за кредитним договором забезпечене договором поруки № 1/11146773000-П, який 23 квітня 2007 року укладений від його імені з Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк".
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2016 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 37 193, 75 доларів США та пеню у розмірі 2 006,71 грн. Позивач вказував, що участі у цій судовій справі він не приймав, про наявність судового рішення і одночасно про укладений від його імені договору поруки він дізнався у грудні 2016 року.
Із жовтня 2017 року по червень 2019 року у Івано-Франківському міському відділі Державної виконавчої служби перебував на виконанні виконавчий лист, виданий на підставі вказаного судового рішення, боржником за яким був позивач. У рамках цього виконавчого провадження з пенсії позивача відраховано кошти. Крім того, стягненню підлягав виконавчий збір.
У червні 2019 року стягувач подав до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби заяву про повернення виконавчого листа у зв`язку із відмовою від вимог до нього.
Позивач вказував, що він не підписував договір поруки від 23 квітня 2007 року № 1/11146773000-П, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 . Стверджував, що цю угоду він ніколи не визнавав, не був присутнім при її підписанні і ніколи не вчиняв добровільно жодних дій на виконання договору поруки, у зв`язку з чим звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовною заявою про визнання недійсним договору поруки.
Оскільки ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 червня 2019 року за його заявою залишено позов без розгляду, тому повторно звертається до суду з позовною вимогою про визнання договору поруки недійсним.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним правочину відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував зміст оспорюваного договору та обставини, з якими позивач пов`язує його недійсність, дійшов висновку про те, що позивач не довів факт того, що він не мав наміру вчиняти договір поруки та не підписував його.
При цьому застосував положення частини четвертої статті 267 ЦК України, врахувавши, що представником відповідача надано докази на підтвердження того, що про порушення свого права позивач довідався, коли банк звернувся у лютому 2015 року до нього як поручителя за оспорюваним договором поруки з вимогою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2020 року скасовано.
Ухвалено нове рішення.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору поруки № 1/11146773000-П від 23 квітня 2007 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що підпис у графі поручитель " ОСОБА_1" у договорі поруки від 23 квітня 2007 року № 1/1114677300-П виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, та вказав, що оскільки недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання у випадку недодержання письмової форми встановлена законом і цей правочин є нікчемним, а тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту прав і у задоволенні позову необхідно відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 січня 2022 року АТ "УкрСиббанк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15 (провадження № 14-67цс20).
Суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме ухвалено рішення до неналежного відповідача, з урахування ухвал про залучення правонаступника.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 квітня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11146773000.
23 квітня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір поруки, згідно з яким поручитель зобов`язувався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором від 23 квітня 2007 року № 11146773000.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2007 року № 11146773000 у розмірі 35 829,84 доларів США, пеню у розмірі 25 000 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2007 року № 11146773000 у розмірі 35 829, 84 доларів США, пеню - 25 000 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2007 року № 11146773000 у розмірі 35 829,84 доларів США, пеню у розмірі 25 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11146773000 від 23 квітня 2007 року у розмірі 1 363, 91 доларів США. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "УкрСиббанк" понесені судові витрати у сумі по 1 918,35 грн з кожного.
Постановою Головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області від 25 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54998251 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 11146773000 у розмірі 35 829, 84 доларів США, а також 25 000 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості.
Постановою Головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області від 20 листопада 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію ті інші доходи, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2021 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконаний підпис у договорі поруки № 1/1114677300-П від 23 квітня 2007 року особисто ОСОБА_1, чи методом копіювання, або іншою особою?
Із висновку судової почеркознавчої експертизи №СУ-19/109-21/6556-ПЧ, проведеної 26 жовтня 2021 року експертом Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, встановлено, що підпис у графі поручитель " ОСОБА_1" у договорі поруки від 23 квітня 2007 року № 1/1114677300-П виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.