Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 752/4008/20
провадження № 61-11866св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (далі -АТ "ПУМБ") про визнання недійсним кредитного договору.
Позовну заяву мотивувала тим, що 18 березня 2019 року вона беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ "ПУМБ" у повному обсязі. Таким чином, пропозиція являє собою акцепт позичальника банку про укладення між ними договору про надання споживчого кредиту на умовах вказаних у пункті 2 Пропозиції.
Позивач вказувала, що працівники банку її належним чином з умовами кредитування не ознайомлювали, оформлення кредитного договору проходило протягом півгодини, після чого їй було вручено кредитний договір, а саме заяву-оферту, яку вона не читаючи із-за дрібного шрифту, підписала, надіючись на добросовісність працівників банку.
Позивач зазначала, що договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, діючий на день підписання заяви, працівники банку їй не надали, надали лише примірник заяви № 1001271173501.
Позивач вважала, що відповідач проігнорував вимоги законодавства про захист прав споживачів, що є однією з підстав визнання недійсним договору.
Посилаючись на пункт 2 частини другої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним кредитний договір від 18 березня 2019 року № 1001271173501, укладений між нею та АТ "ПУМБ".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого
2021 року, ухваленим у складі судді Мазура Ю. Ю., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що на час укладення договору про надання споживчого кредиту позивач була ознайомлена із його змістом і наслідками порушення зобов`язань за цим договором, що підтверджується її підписом. Суд вказав, що належність підпису позивача нею не оспорювалось. Суд першої інстанції також зазначив, що підписавши оспорюваний договір, ОСОБА_1 тим самим підтвердила, що ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту. Позивач не довела, що банк ввів її в оману, тобто підстави для визнання спірного кредитного договору за даними обставинами недійсним є недоведеними та спростовуються письмовими доказами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 4 кредитного договору, укладеного між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1, у частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99 %.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у тій частині, що на час укладення договору про надання споживчого кредиту позивач була ознайомлена із його змістом і наслідками порушення зобов`язань за цим договором, що підтверджується її підписом, а підписавши оспорюваний договір, ОСОБА_1 тим самим підтвердила, що ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту. Позивачем не було доведено, що банк ввів її в оману.
Однак апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у частині встановлення комісії за обслуговування кредиту, послався на положення пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 згідно з якими банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними, що узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16. Тому вважав, що наявні підстави для визнання недійсним пункту 4 кредитного договору у частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99 %.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року АТ "ПУМБ" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року.
Постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору в цілому позивач не оскаржила, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову у касаційному порядку не переглядається.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення у частині визнання недійсним пункту 4 кредитного договору, яким встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо допустимості встановлення комісії після набрання чинності Законом України "Про споживче кредитування"
При цьому заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним кредитного договору у частині умов про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості помилково послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 183/212/15 та Верховного Суду України, викладені у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, оскільки зазначений правовий висновок не враховує норми Закону України "Про споживче кредитування".
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк, не подано.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Голосіївського районного суду міста Києва.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 березня 2019 року ОСОБА_1 підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ "ПУМБ" у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилася з тим, що може обирати будь-які передбачені договором комплексного банківського обслуговування послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердила, що дає свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах, а саме з наданням кредиту на: на загальні споживчі цілі, сплата разової комісії банку.
Відповідно до заяви № 1001271173501 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 18 березня 2019 року банк надає позичальнику суму кредиту, яка становить 15 400 грн, у тому числі: на загальні споживчі цілі - 15 400 грн, для сплати разової комісії - 0 грн. Строк кредиту та договору страхування - 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99% річних (пункт 4 кредитного договору), розмір процентної ставки - 0,01% річних, разова комісія 0,00% + 0 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.