Постанова
Іменем України
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 753/5458/19
провадження № 61-21335св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Закрите акціонерне товариство "Планета-Буд" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2019 року Закрите акціонерне товариство "Планета-Буд" (далі - ЗАТ "Планета-Буд" або Товариство) в особі ліквідатора Гусара І. О. звернулося до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації місця проживання та виселення.
Позов обґрунтовано тим, що між ЗАТ "Планета-Буд" та ОСОБА_1 укладено договір, за умовами якого ЗАТ "Планета-Буд" передало останньому у безоплатне користування приміщення - квартиру АДРЕСА_1 на строк існування трудових відносин між сторонами. Відповідно до пункту 2.10 договору у випадку розірвання сторонами трудового договору ОСОБА_1 протягом місяця звільняє надане житло і проводить розрахунки, передбачені пунктом 2.1 щодо його утримання. У пункті 5.1. договору сторонами погоджено, що договір припиняється достроково у випадку розірвання трудового договору укладеного між сторонами.
Постановою Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2014 року визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо ЗАТ "Планета-Буд". Підприємницьку діяльність Товариства завершено та припинено повноваження органів його управління. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 червня 2015 року призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Звєздічева М. О. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03 квітня 2018 року у справі № 50/790-43/173 ліквідатором ЗАТ "Планета-Буд" призначено арбітражного керуючого Гусара І. О.
Листом від 07 серпня 2018 року № 16-9580/10-21/18 Київський міський центр зайнятості повідомив, що за даними бази Єдиного державного реєстру страхувальників інформація щодо трудових відносин громадянина ОСОБА_1 з ЗАТ "Планета-Буд" відсутня.
Таким чином, договір від 30 квітня 2008 року є припиненим з 11 лютого 2014 року, тобто з моменту винесення постанови Господарським судом міста Києва у справі № 50/790-43/173 про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури щодо ЗАТ "Планета-Буд".
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та членів їх сім`ї такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2, та усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом зняття їх з реєстрації місця проживання та виселення.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року позов задоволено частково. Виселено відповідачів з квартири АДРЕСА_1 . Усунуто перешкоди ЗАТ "Планета-Буд" у здійсненні права власності на нерухоме майно шляхом зняття з реєстраційного обліку відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати та стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3 842,00 грн судового збору в рівних частках з кожного.
Суд першої інстанції, врахувавши, що між ЗАТ "Планета-Буд" та ОСОБА_1 припинено трудові відносини, відповідачі в добровільному порядку відмовляються виселятися із спірної квартири, відсутність доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 позивачу повної вартості квартири або виконання умов пункту 2.5 Договору шляхом заміни способу виконання Договору, дійшов висновку про задоволення позову в частині виселення відповідачів зі спірної квартири, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", статей 317, 321 ЦК України.
Також суд першої інстанції врахував доводи відповідача ОСОБА_1 щодо застосування позовної давності, зазначивши, що оскільки ЗАТ "Планета-Буд", як власник квартири, звернулося до суду з позовом про захист свого порушеного права власності, то позовна давність у таких правовідносинах не застосовується, оскільки правопорушення є триваючим.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації місця проживання скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року в частині розподілу судових витрат - змінено та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЗАТ "Планета-Буд" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гусара І. О. судовий збір в сумі 1 921,00 грн, по 960,50 грн з кожного. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про виселення залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в зазначеній частині, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції неправильно застосував норму статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зокрема, у разі будь-яких обмежень власника у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, законодавець не вимагає окремого рішення суду про зняття осіб з реєстрації місця проживання, достатньо лише рішення про виселення таких осіб.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 24 грудня 2021 року через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що постановою Господарського суду м. Києва ЗАТ "Планета Буд" визнано банкрутом, тому в силу положень Кодексу України з процедур банкрутства справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц, яка не врахована судами попередніх інстанцій.
Апеляційним судом неправильно застосовано положення частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки, на думку заявника, в силу зазначеної норми закону, договір оренди квартири не є припиненим з дня винесення постанови господарським судом про визнання позивача банкрутом. У цьому аспекті відсутня правова позиція Верховного Суду щодо застосування норми частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Також ОСОБА_1 посилається на те, що договір від 30 квітня 2008 року укладено з ним шляхом обману, зокрема ЗАТ "Планета Буд" не повідомило про наявність на момент його укладення спірне житлове приміщення передано в іпотеку, на забезпечення виконання зобов`язань ЗАТ "Планета Буд" за кредитним договором. Відтак, позивачем порушено принцип добросовісності цивільного судочинства.
Крім того, спірна квартира належить на праві власності ЗАТ "Планета Буд", включена до ліквідної маси та продана з прилюдних торгів, відповідач не створює перешкод у здійсненні повноважень ліквідатора. Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 353/1096/16-ц) зробила висновок, що неможливість власника здійснювати фактичне користування житлом через його зайняття іншими особами не означає втрату володіння такою нерухомістю.
Суди не застосували положення статті 770 ЦК України, статі 170 ЖК Української РСР, якими визначено, що у разі зміни власника майна, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц.
Судами протиправно не застосовано наслідки пропуску позовної давності, оскільки позов про усунення перешкод у здійснення права користування подано не власником майна, а ліквідатором.
Крім того, оскаржуваним судовим рішенням відповідачів не позбавлено права користування житловим приміщенням, згідно з положеннями статті 777 ЦК України відповідачі, як орендарі мають переважне право на укладення нового договору оренди.
Постановою Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої орендодавець повинен чітко зазначити причину розірвання договору оренди житла, оскільки відсутність такої причини порушує переважне право орендаря на продовження строку дії такого договору. Натомість, звернувшись із позовом, ЗАТ "Планета Буд" не зазначило причин, на підставі яких він припиняє з позивачами існуючі тривалий час правовідносини, а судом, як першої так і апеляційної інстанції не встановлено причину звернення позивача до суду з вимогою про виселення орендарів.
У касаційній скарзі заявник зазначив також клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
На момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема: надання доказів на підтвердження дати отримання копії постанови. Надано строк на усунення недоліків касаційної скарги тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 753/5458/19 з Дарницького районного суду міста Києва; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу; у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення відмовлено.
У червні 2022 року матеріали справи № 753/5458/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ЗАТ "Планета-Буд", що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125373130 від 25 травня 2018 року.
30 квітня 2008 року між ЗАТ "Планета-Буд" та ОСОБА_1 укладено договір, згідно з умовами якого ЗАТ "Планета-Буд" передало ОСОБА_1 у безоплатне користування приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2.1. договору, строк проживання обмежений строком дії трудового договору між сторонами та/або припиненням цього договору відповідно до законодавства, у тому числі його виконанням і переходом вказаної квартири у власність працівника.
В пункті 2.5. договору сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується виплатити вартість квартири АДРЕСА_1, протягом дванадцяти років відповідно до погодженого графіку виплат. У випадку відсутності графіка виплат - виплата вартості квартири здійснюється рівними пропорційними частками протягом усього періоду, або в іншому законному порядку за домовленістю сторін.
Пунктом 2.10 договору визначено, що у випадку розірвання сторонами трудового договору ОСОБА_1 протягом місяця звільняє надане житло і проводить розрахунки, передбачені пунктом 2.1 щодо його утримання.
У вищевказаній квартирі зареєстроване місце проживання наступних осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 2006 року народження та ОСОБА_4, 2011 року народження.
Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1, останній з 30 червня 2009 року звільнений із ЗАТ "Планета-Буд", у зв`язку із переведенням на роботу до ТОВ "Укрспецбуд".
Судом також встановлено, що постановою Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2014 року у справі № 50/790-43/173 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо ЗАТ "Планета-Буд".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03 квітня 2018 року у справі № 50/790-43/173 ліквідатором ЗАТ "Планета-Буд" призначено арбітражного керуючого Гусара І. О.
Нормативно-правове обґрунтування
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.