Постанова
Іменем України
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 187/449/22
провадження № 61-8809св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті,
відповідач: ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2022 року у складі судді Караул О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Єлізаренко І. А., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими транспортними засобами.
Позов обґрунтовано тим, що 10 травня 2019 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області на автомобільній ділянці Н31 Дніпро-Царичанка-Решитіловка 109 км, зупинено автомобіль DAF FT XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1, із напівпричепом JANMIL, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належать ОСОБА_1 . За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, зафіксовано фактичну масу транспортного засобу 55,3 т, при нормативно допустимій 40 т, навантаження на одиничну ось (вісь) 15,35 т, при нормативно допустимій 11 т, навантаження на строєну ось (вісь) 32,78 т, при нормативно допустимій 22 т.
Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області складено розрахунок плати за проїзд від 10 травня 2019 року, відповідно до якого плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 10 927,20 євро.
У зв`язку з тим, що власник транспортного засобу ОСОБА_1 добровільно кошти до теперішнього часу не сплатив, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 321 311,54 грн.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2022 року відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими транспортними засобами. Роз`яснено позивачу, що розгляд заявлених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області в межах наданих повноважень 10 травня 2019 року перевіряли дотримання саме суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, встановлених габаритно-вагових параметрів, а відповідач ОСОБА_1, будучи фізичною особою-підприємцем, використовував належний йому транспортний засіб автомобіль DAF FT XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1, із напівпричепом JANMIL, реєстраційний номер НОМЕР_2 для здійснення підприємницької діяльності. Тому суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки повинен вирішуватися шляхом подання позову у порядку господарського судочинства до відповідного господарського суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення. Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, погодився з висновками суду першої інстанції про належність спору до юрисдикції господарського суду, тому на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у відкритті провадження у цивільній справі слід відмовити.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
05 вересня 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, в якій просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що звертаючись із даним позовом прокурор визначив відповідачем у справі фізичну особу - ОСОБА_1, як власника транспортного засобу, який, відповідно до правових позицій Верховного Суду, висловлених у постановах Верховного Судувід 03 жовтня 2019 року у справі № 920/50/19, від 03 квітня 2019 року у справі № 753/16525/16-ц, від 01 листопада 2021 року у справі № 916/2727/20 від 10 листопада 2021 року у справі № 747/45/20 та від 03 липня 2019 року у справі № 819/1381/16, повинен відшкодувати державі шкоду, завдану руйнуванням автомобільної дороги.
На підтвердження того, що відповідач у даних правовідносинах виступає саме як фізична особа, прокурором надано свідоцтво про державну реєстрацію транспортних засобів, зокрема автомобіля марки DAF FT XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1, та напівпричепа JANMIL, реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до яких транспортні засоби належать на праві власності ОСОБА_1, як фізичній особі.
Станом на момент розгляду справи відзивів на касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 вересня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратурина ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратурина ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року на підставі частини другої статтіЦПК України; витребувано з Петриківського районного суду Дніпропетровської області виділені матеріали цивільної справи № 187/449/22; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року матеріали справи № 187/449/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 з 2006 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, та здійснює поміж інших видів діяльності, господарську діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема з надання в оренду вантажних автомобілів.
Зі змісту направлення на рейдову перевірку від 06 травня 2019 року та графіка проведення рейдових перевірок встановлено, що у вказаний період посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області направлені для перевірки суб`єктів господарювання всіх форм власності відповідно до пункту 4, 13 Порядку здійснення державного контролю за автомобільним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок).
Відповідно до акта проведення перевірки № 147979, який є додатком 3 до Порядку також свідчить, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області застосована процедура, що передбачена для державного контролю суб`єктів господарювання.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.