Постанова
Іменем України
02 лютого2023 року
м. Київ
справа № 505/1452/19
провадження № 61-7382св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року під головуванням судді Іванського О. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") з позовом в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ директора АТ КБ "ПриватБанк" від 25 березня 2019 року № Э.ОD-УВ-2019-6708722-п про звільнення ОСОБА_1 з посади директора відділення групи Б.В.К.С. відділення філії "Южне Головне Регіональне управління АТ КБ "ПриватБанк" у м. Подільськ з 25 березня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора відділення філії "Южне Головне Регіональне управління АТ КБ "ПриватБанк" у м. Подільськ;
- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2019 року по день поновлення на посаді з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 1 030,15 грн;
- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 31 934,65 грн;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора відділення філії "Южне Головне Регіональне управління АТ КБ "ПриватБанк" у м. Подільськ та в частині стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що наказом від 04 липня 2006 року № 280-к ОСОБА_1 була прийнята на роботу в "Южне ГРУ "ПриватБанк" на посаду менеджера.
З 13 липня 2011 року ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділення групи Б.В.К.С. у філії Южного Головного Регіонального управління Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" м. Подільськ (далі - Южне ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" м. Подільськ).
Наказом від 25 березня 2019 року № Э.ОD-УВ-2019-6708722-п позивач була звільнена з посади директора відділення групи Б.В.К.С. філії "Южного ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" м. Подільськ на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України - у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків керівником.
Копію вказаного наказу від 25 березня 2019 року отримано позивачем 06 квітня 2019 року засобами поштового зв`язку.
У позовній заяві позивачка зазначала, що 22 березня 2019 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2019 року в період з 22 березня 2019 року по 23 березня 2019 року було проведено обшук у приміщенні відділення АТ КБ "ПриватБанк" за адресою: Одеська область, м. Подільськ, вулиця Соборна, 121, де були вилучені грошові кошти знайомого ОСОБА_1, які зберігались у сейфі за його проханням, так як відсутні скриньки для клієнтів для зберігання цінностей. Ніякого відношення до вилучених грошових коштів позивач не має, повідомлення про підозру їй не вручено, до теперішнього часу позивач навіть не допитана в якості свідка, ніякої шкоди відповідачеві позивач не заподіяла.
25 березня 2019 року відповідачем запропоновано позивачу написати заяву про звільнення за власним бажанням. Від написання заяви про звільнення за власним бажанням позивач відмовилася. В подальшому розмова була про проведення службового розслідування і з`ясування всіх обставин справи, але при цьому з наказом про проведення службового розслідування позивача не ознайомили та пояснень у неї не відбирали. З висновками службового розслідування позивач також не була ознайомлена.
Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування, а саме: не було ознайомлено з наказом про проведення службового розслідування, в якому має бути зазначено, з яких підстав проводиться службове розслідування, відносно якої (чи яких) осіб, а також особи, відповідальні за проведення такого розслідування; не ознайомлено з правами, встановленими законом, як особі, відносно якої проводиться службове розслідування; не запропоновано та не відібрано будь-яких пояснень з приводу фактів, які повинні міститися у наказі про проведення службового розслідування, і які у зв`язку з цим потрібно перевірити; не ознайомлено із висновком служ6ового розслідування; не роз`яснено порядок та строк оскарження висновку службового розслідування.
В той же день, позивачу надали для ознайомлення наказ від 25 березня 2019 року № Э.ОD-УВ- 2019-6708722-п про звільнення з посади директора відділення філії Южного ГРУ АТ КБ "Приватбанк" м. Подільськ Одеської області, у зв`язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків керівником на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
Копію наказу від 25 березня 2019 року № Э.ОD-УВ-2019-6708722-п про звільнення та лист від 26 березня 2019 року № 20.1.0.0.0/7-190325/1164 за підписом провідного менеджера АК КБ "ПриватБанк" Дурбан В. О. позивач отримала лише 06 квітня 2019 року рекомендованим поштовим відправленням. У листі їй було повідомлено, що у зв`язку з припиненням трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" їй необхідно з`явитись для отримання трудової книжки у відділ банку, розташований за адресою: м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 44.
15 квітня 2019 року засобами електронного зв`язку ОСОБА_1 надіслала заяву до АТ КБ "ПриватБанк" з проханням трудову книжку надіслати через відділення "Нова пошта" у зв`язку з неможливістю приїхати особисто, так як після звільнення у неї погіршився стан здоров`я і вона вимушена була проходити стаціонарне лікування в терапевтичному відділенні КНП "Подільська міська лікарня Подільської міської ради" з 26 березня 2019 року по 05 квітня 2019 року, що підтверджується епікризом із історії хвороби № 988/238.
26 квітня 2019 року у відділені № 2 "Нова пошта" позивач отримала трудову книжку.
У позові ОСОБА_1 також зазначила, що застосовуючи дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з підстави одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником (пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України), відповідач не навів у наказі про звільнення за одноразове гpyбе порушення позивачем трудових обов`язків, що саме було нею вчинено. За весь період трудової діяльності, з 2006 року у відділенні філії Южного ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" у м. Подільськ, добросовісно виконувала свої трудові обов`язки, до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувалась.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Котовський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 19 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Одеський апеляційний суд постановою від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.
Суди вказували, що мало місце одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником філії ОСОБА_1, яке виразилось у зберіганні значної суми особистих/клієнтів грошових коштів на робочому місці, чим було порушено відповідні обмеження банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнєцова В. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник заявника зазначає, що зроблені судами попередніх інстанцій висновки в цій справі не узгоджуються із правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах: від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17; від 20 червня 2019 року у справі № 759/10569/16-ц; від 15 квітня 2019 року у справі № 461/605/18; від 22 серпня 2019 року у справі № 309/3460/16-ц; від 04 травня 2020 року у справі № 1540/3613/18; від 30 квітня 2020 року у справі № 461/6241/17; від 17 березня 2021 року у справі № 813/1475/17; від 26 червня 2019 року у справі № 805/1256/16-а; від 15 квітня 2019 року у справі № 461/605/18 та від 01 лютого 2018 року у справі № 661/1171/16-ц.
Представник заявника зазначає, що висновки судів про відмову у задоволенні її позову є помилковими, адже ніякого відношення до грошових коштів, які зберігались за проханням її знайомого на її робочому місці не має. Підозру їй не вручено, навіть в якості свідка вона не допитана. Позивач не розголошувала інформацію щодо зберігання грошових коштів на робочому місці, а в засобах масової інформації було висвітлено щодо дій правоохоронних органів у зв`язку із підозрою у причетності до незаконної діяльності, пов`язаної із діями політичних партій. Докази причетності позивача до незаконної діяльності відсутні. Отже підстав для припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України немає.
Вказує, що оспорюваний наказ про звільнення позивача не містить вказівки на конкретні обставини вчиненого правопорушення. Крім того в оспорюваному наказі заначено підставою для його видачі - "заява про звільнення", хоча ОСОБА_1 жодних заяв про звільнення не писала, і вказана обставина залишилась поза увагою судів попередніх інстанцій.
Службову перевірку було проведено 09 квітня 2019 року, а наказ про звільнення позивача датований 25 березня 2019 року, проте позивач не була ознайомлена ні з наказом про проведення перевірки, ні з наказом про її висновки. Таким чином на час прийняття оспорюваного наказу не існувало рішення компетентного органу з чітко сформульованим одноразовим порушенням.
Аргументом касаційної скарги є також те, що представник заявника вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку у видачі трудової книжки, оскільки звільнення відбулось 25 березня 2019 року, а трудову книжку позивач отримала 26 квітня 2019 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Капцина Є. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні вимог касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Представник заявника зазначає, що обшук у відділенні, керівником якого була ОСОБА_1 проводився на підставі ухвали слідчого судді з якої вбачалось, що згідно отриманої в ході досудового розслідування інформації, окремі представники громадсько-політичних об`єднань Одещини мали намір впровадити приховану систему підкупу виборців в підтримку одного з кандидатів на посаду Президента України, а грошові кошти, які було плановано використати з цією метою, зберігаються у відділенні АТ КБ "ПриватБанк". Факт виявлення коштів у приміщенні банку було підтверджено протоколом обшуку, додатково вказана обставина також була встановлена службовою перевіркою.
Порушення з боку ОСОБА_1 полягало у недотриманні вимог Антикорупційної програми АТ КБ "ПриватБанк", вимог положення відповідача "Про запобігання шахрайству", а також основних антикорупційних стандартів та процедур банку в тому числі обмеження на підтримку політичних партій, що і стало підставою для її звільнення.
Представник відповідача також зазначає, що обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені в повному обсязі, а тому аргументи касаційної скарги не заслуговують на увагу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 серпня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Котовського міськрайонного суду Одеської області.
Справа № 505/1452/19 надійшла до Верховного Суду 12 вересня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, серії НОМЕР_1, наказом № 280-к від 04 липня 2006 року, ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Южне ГРУ "ПриватБанк" на посаду менеджера з банківського обслуговування фізичних осіб Департаменту споживчого кредитування Бізнесу обслуговування індивідуальних клієнтів.
Наказом від 31 березня 2008 року № ПП-2008-1719 ОСОБА_1 з 01 квітня 2008 року було переведено в Южне ГРУ "ПриватБанк" на посаду провідного менеджера Центру персонального обслуговування індивідуальних клієнтів у місті Котовську.
Наказом від 06 квітня 2009 року № ПП-2009-2149 ОСОБА_1 з 06 квітня 2009 року було переведено в Южне ГРУ "ПриватБанк" на посаду менеджера з роздрібних послуг клієнтам відділення у місті Котовськ.
Наказом від 09 жовтня 2009 року № Э.ОD-ПП-2009-553 ОСОБА_1 з 09 жовтня 2009 року було переведено в Южне ГРУ "ПриватБанк" на посаду менеджера з банківського обслуговування фізичних осіб відділення в м. Подільськ Южного ГРУ.
Наказом від 13 липня 2011 року № Э.ОD-ПП-2011-470 ОСОБА_1 з 13 липня 2011 року було переведено в Южне ГРУ "ПриватБанк" на посаду начальника відділення в м. Подільськ Южного ГРУ.
Наказом від 19 травня 2014 року № Э.ОD-ПП-2014-229 ОСОБА_1 з 19 травня 2014 року було переведено в Южне ГРУ "ПриватБанк" на посаду керівника відділення в м. Подільськ Южного ГРУ.
Наказом від 02 травня 2018 року № СП-2018-6756573 ОСОБА_1 з 15 травня 2018 року було переведено в Южне ГРУ "ПриватБанк" на посаду директора відділення в м. Подільськ Южного ГРУ.
Відповідні записи про прийом та переведення позивача були зроблені у її трудовій книжці (том 1, а. с. 8, 9).
22 березня 2019 року у відділенні "Подільське" філії Южного ГРУ АТ КБ "ПриватБанк", керівником якого була ОСОБА_1, було виявлено зберігання особистих/клієнтів банку грошових коштів на робочому місці, що підтверджується протоколом обшуку від 22 березня 2019 року, який був проведений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2019 року (том 1, а. с. 92-97, 98-100).
В подальшому, наказом директора філії Южного ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" Яколіною О. А. № Э.ОD-УВ-2019-6708722-п від 25 березня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора відділення групи Б.В.К.С. відділення філії Южного ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" у м. Подільськ, на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків керівником.
З даним наказом позивача було ознайомлено 25 березня 2019 року, про що свідчить її особистий підпис на наказі та що було підтверджено у позовній заяві самим позивачем ОСОБА_1 . Підставою для його видання була заява про звільнення (том 1, а. с. 13).
Суди також встановили, що за вказівкою директора філії Южного ГРУ АТ КБ ПриватБанк" Яколіної О. А. ОСОБА_3 було роздруковано два примірники наказу про звільнення ОСОБА_1 та надано їй для ознайомлення та підписання. Позивач на одному з примірників поставила підпис про ознайомлення, проте відмовилась засвідчити підписом факт отримання іншого примірника наказу. Після чого було складено акт про відмову ОСОБА_1 від підписання щодо отримання копії наказу (том 2, а. с. 22), що було підтверджено свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
За цим фактом було проведено службове розслідування, на підставі якого було складено акт від 09 квітня 2019 року, в якому було визначено, що ОСОБА_1 грубо порушила вимоги п.п. 3.1., 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ПАТ КБ "ПриватБанк", що виразилось в зберіганні особистих/клієнтів банку грошових коштів на робочому місці, але враховуючи, що остання з системи банку була звільнена - обмежитись цим (том 1, а. с. 101, 102).
Суди також встановили, що з наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомили в філії Южного ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" у м. Одеса, але ні копії наказу про звільнення, ні трудову книжку їй не видали. 26 квітня 2019 року вона отримала трудову книжку у відділенні "Нова пошта" у м. Подільськ.
Позивач ОСОБА_1 вказала, що неодноразово зверталась по телефону до відділу кадрів філії Южного ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" у м. Одеса з проханням видати трудову книжку та надати копію наказу про звільнення, про що свідчить деталізація дзвінків оператора мобільного зв`язку "Київстар" за період 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2019 року, з мобільного телефону ОСОБА_1 на мобільний телефон начальника відділу кадрів філії Южного ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" у м. Одеса.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
Пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.