Постанова
Іменем України
03 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 202/810/16-ц
провадження № 61-9469св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за позовом третьої особи) -
ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Петренко Н. О. від 22 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П. від 08 вересня 2022 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати інвестиційний договір від 20 червня 2015 року, укладений між ним та ОСОБА_2, визнати право власності на будинок АДРЕСА_1, загальною площею 198,4 кв. м.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 20 червня 2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено інвестиційний договір, за умовами якого він прийняв на себе зобов`язання збудувати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач зобов`язався брати участь в його інвестуванні.
У порушення умов зазначеного договору ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов`язання та не брав участі в інвестуванні будівництва.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив розірвати інвестиційний договір від 20 червня 2015 року, укладений між ним та ОСОБА_2, визнати за ним право власності на будинок загальною площею 198,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і складається з : І поверх - 1 - веранда, 2 - вітальня, 3 -кімната, 4 - санвузол, ІІ поверх - 5 - коридор, 6 - кімната, 7 - лоджія, 8 - кімната, 9 - кімната, 10 - санвузол.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 .
У листопаді 2020 року третя особа ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, у якому просила визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що на теперішній час вона є власником зазначеного вище житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 25 травня 2018 року та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 травня 2018 року, укладеними з
ОСОБА_5 та посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською О. О. Оскільки ОСОБА_1 вже розпорядився своїм правом щодо предмету спору, визнання за ним права власності на нього порушить її права, а тому на підставі положень статей 321, 392 Цивільного кодексу України просила задовольнити її позов.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано інвестиційний договір від 20 червня 2015 року № 01, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1, загальною площею 198,4 кв. м.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року, з урахуванням ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року про виправлення описки, визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,0955 га на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:75:096:0028 за ОСОБА_1 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_2, скасовано заочне рішення цього ж суду від 25 лютого 2016 року та додаткове рішення від 20 січня 2017 року. Справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Скасовано ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2020 року справу № 202/810/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та визнання права власності передано на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 20 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В іншій частині первісного позову відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 не виконував взяті на себе зобов`язання за інвестиційним договором від 20 червня 2015 року, такий договір підлягає розірванню на підставі положень частин другої, третьої статті 651 ЦК України.
Водночас з огляду на відсутність доказів набуття позивачем у власність земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво спірного житлового будинку, ураховуючи положення частини третьої статті 376 ЦК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, вважав позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності недоведеними.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із відсутності у неї порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Узагальнені доводи касаційної скарги
29 вересня 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в частині вирішення вимог позову ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначаючи, що суди застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі
№ 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 08 червня 2022 року у справі № 265/7186/20, від 01 вересня 2022 року у справі № 554/5278/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували добросовісності набуття ОСОБА_3 спірного майна, з огляду на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на час придбання такого майна відомостей про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на підставі судового рішення, а
ОСОБА_5 - на підставі договору дарування. При цьому скасування судового рішення не є безумовною підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на його підставі.
Зазначає про залишення поза увагою судами попередніх інстанцій непропорційності втручання у право власності ОСОБА_3 та покладення на неї індивідуального надмірного тягаря внаслідок відмови у визнанні за нею права власності, як за добросовісним набувачем, на спірний об`єкт нерухомості.
Додатково посилається на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на нотаріальне посвідчення укладеного договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 травня 2018 року та перевірку нотаріусом при його посвідченні відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/810/16-ц, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
У грудні 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено інвестиційний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувався збудувати житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов`язувався брати участь в інвестуванні будівництва.
Пунктом 2.3. договору встановлено, що інвестор здійснює фінансування будівництва житлового будинку шляхом внесення інвестиції, а забудовник забезпечує реалізацію інвестиції інвестора.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, первісне право власності на спірний будинок було зареєстроване 14 березня 2016 року за ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 25 червня 2015 року у цій справі.