Постанова
Іменем України
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 466/7963/20
провадження № 61-20690св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Львівське комунальне підприємство "Лев", директор Львівського комунального підприємства "Лев" Пінчук Андрій Борисович, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Савуляка Р. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства "Лев", директора Львівського комунального підприємства "Лев" Пінчука Андрія Борисовича, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральних збитків,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернулася до суду з позовом до Львівського комунального підприємства "Лев" (далі - ЛКП "Лев"), директора ЛКП "Лев" Пінчука А. Б., в якому просила:
- вилучити з незаконного володіння собаку по кличці "Бім", безпородного, рижого кольору, ветеринарний паспорт № НОМЕР_1 та повернути його;
- стягнути з ЛКП "Лев" та директора ЛКП "Лев" Кошак О. В. на її користь моральні збитки в сумі 100 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що є власником безпородної собаки рижого кольору по кличці "Бім", що підтверджується ветеринарним паспортом.
Вона 24 березня 2020 року разом з собакою, на якій був червоний шкіряний нашийник з адресником, де вказано її номер телефону, прийшла на територію гаражного кооперативу на АДРЕСА_1, однак поки відкривала гараж собака зникла.
У соціальній мережі "Facebook" на сторінці "Спільнота собачників Львова" побачила публікацію, в якій невідома їй особа прилаштовувала її собаку "в добрі руки" та шукала для неї нових господарів, а на сайті ЛКП "Лев" побачила фото своєї собаки.
Зазначає, що приїхала в ЛКП "Лев" та побачила свою собаку, однак директор ЛКП "Лев" категорично відмовився повернути їй собаку без пояснення будь-яких причин, з приводу чого вона звернулася до правоохоронних органів, однак розслідування триває, а собаку їй в добровільному порядку не повернули.
Вказує, що їй не показали карточку на собаку та висновок ветеринара про те, в якому стані собака поступила, а за повернення собаки з неї вимагали велику суму грошей готівкою, рахунок оплати через банк виписувати відмовилися, погрожуючи, що вона більше не побачить собаку.
У зв`язку із зникненням собаки вона зазнала моральної шкоди, завданої їй емоційно-психологічним стресом, зниженим та нестійким настроєм, порушенням сну, неприємними сновидіннями, нервозністю, дратівливістю, почуттям образи та обурення, відвертим психологічним тиском на неї, яку оцінює в розмірі 100 000 грн.
Шевченківський районний суд міста Львова ухвалою від 10 березня 2021 року залучив до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Шевченківський районний суд міста Львова рішенням від 01 червня 2021 року позов задовольнив частково.
Вилучив у ОСОБА_2 та повернув ОСОБА_1 безпородного собаку рижого кольору, який належав їй згідно з ветеринарним паспортом № НОМЕР_1 (кличка "Бім").
Стягнув з ЛКП "Лев" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
Стягнув з ЛКП "Лев" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 862 грн.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачем доведено безпідставне набуття права власності відповідачами ЛКП "Лев" та ОСОБА_2 на собаку безпородного рижого кольору на кличку "Бім", тому позовні вимоги про витребування собаки з чужого незаконного володіння є обґрунтованими та підставними.
Стягуючи з ЛКП "Лев" на користь позивача 3 000 грн моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що з часу перебування собаки в ЛКП "Лев" відповідачі свідомо не повідомили позивача та приховували інформацію про собаку, що свідчить про небажання представників ЛКП "Лев" вирішити зазначені вимоги позивача, що є неприпустимим. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди є значно завищеним.
Львівський апеляційний суд постановою від 01 листопада 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ЛКП "Лев" задовольнив. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 червня 2021 року скасував та ухвалив нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_1 належала собака безпородна рижого кольору по кличці "Бім" на підставі ветеринарного паспорта НОМЕР_2, виданого ветеринарною клінікою " Vetlife", є помилковим, оскільки ветеринарний паспорт не є належним та допустимим доказом, який підтверджує право власності на собаку.
Собака безпородна рижого кольору знаходиться у ОСОБА_2 починаючи з 20 травня 2020 року, тобто більше одного року та п`яти місяців, відтак пройшла адаптацію до створених їй умов проживання, звикла до нового місця проживання, до нового господаря, тому витребування її зі звичного для неї середовища може негативно вплинути на стан собаки.
Позивачем не доведено право власності на безпородного собаку рижого кольору по кличці "Бім", а відтак, зважаючи на те, що з позовом про витребування майна з чужого володіння може звертатися лише власник майна, відсутні підстави для витребування собаки та повернення її ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у грудні 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд під час розгляду справи не врахував правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 761/31918/14-к.
Крім того, апеляційний суд не врахував висновку, викладеного у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".
Також суд не дослідив докази, які підтверджують її право власності на собаку.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Шевченківського районного суду міста Львова.
Справа № 466/7963/20 надійшла до Верховного Суду 25 квітня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Безпородна собака рижого кольору по кличці "Амур" знаходиться у володінні ОСОБА_2 .
Судами також встановлено та не заперечується сторонами, що собака, яка має кличку "Амур", "Бім" та "Руді" є однією і тією ж собакою щодо якої виник спір.
За заявою ОСОБА_1 про крадіжку собаки Шевченківським ВП ГУ НП у Львівській області внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України.
З матеріалів Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області судами встановлено, що собаку було знайдено працівниками ЛКП "Лев" як безпритульну та поміщено в ЛКП "Лев".
Згідно з листом ЛКП "Лев" № 60 від 21 травня 2020 року собаку було відловлено працівниками ЛКП "Лев" під час патрулювання Залізничного району міста Львова на АДРЕСА_2, оскільки вона бігала на вулиці у занедбаному стані без присутності господаря, а отже, вважалася безпритульною.
У ЛКП "Лев" заведено Індивідуальну картку собаки та надано кличку "Руді".
Рахунком на оплату № 208 від 19 листопада 2020 року підтверджується, що витрати на обстеження та утримання собаки у ЛКП "Лев" склали 11 437,17 грн.
Однак, вважаючи себе власником собаки та звертаючись до ЛКП "Лев" з вимогами про повернення собаки ОСОБА_1 всупереч вимог частини третьої статті 24 Закону України "Про жорстоке поводження з тваринами" не сплатила витрат, понесених ЛКП "Лев" на обстеження та утримання собаки і не надала документів, які б підтверджували її право власності на собаку.
За заявою ОСОБА_2 безпритульну собаку по кличці "Руді" передано їй у власність.
З картки реєстрації в базі даних електронної ідентифікації тварин від 25 квітня 2021 року судами також встановлено, що собака безпородна палевого окрасу середніх розмірів по кличці "Руді" належить ОСОБА_3 .
Із службової записки від 16 квітня 2021 року та долученої до неї копії журналу відвідувань клініки від 13 серпня 2018 року встановлено, що ветеринарна клініка " Vetlife" видала ОСОБА_1 ветеринарний паспорт № НОМЕР_1 у зв`язку з першою вакцинацією собаки в клініці.
Разом з тим, в розділі III "Ідентифікація тварини" ветеринарного паспорта НОМЕР_2 не зроблено жодних записів та не зазначено ознак, за якими можна ідентифікувати собаку, незважаючи на примітку до цього розділу, що ідентифікація повинна бути зроблена перед будь-яким записом у цьому паспорті.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 179 ЦК України передбачено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про жорстоке поводження з тваринами" передбачено, що домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про жорстоке поводження з тваринами" правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.