Постанова
Іменем України
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 132/2307/21
провадження № 61-3546св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив:
- поновити йому строк звернення до суду з цим позовом;
- визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 366-К від 12 березня 2021 року "Про звільнення ОСОБА_2";
- поновити його на посаді рівнозначній тій, яку обіймав до звільнення із 19 березня 2021 року у Державній службі України з безпеки на транспорті;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 березня 2021 року по день ухвалення судом рішення, виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 307,69 грн;
- стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 15 000 грн.
Зазначений позов мотивований тим, що наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 366-К від 12 березня 2021 року його звільнено із займаної посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області 19 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним, таким, що порушує його права, свободи та законні інтереси на проходження публічної служби.
Будучи незгідним із наказом він відмовився від ознайомлення з ним, у зв`язку із чим 19 березня 2021 року було складено акт.
При попередженні про наступне вивільнення від 02 грудня 2021 року йому не було запропоновано рівнозначної посади або іншої посади згідно з новим штатним розписом на 2020 рік. Також йому не було запропоновано рівнозначної посади або іншої посади і до часу його звільнення із займаної посади.
Наказами Укртрансбезпеки від 26 лютого 2020 року № 81 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", від 11 березня 2020 року № 99 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік", які в подальшому втратили чинність на підставі наказу № 390 від 13 жовтня 2020 року та № 360 від 24 вересня 2020 року, затверджено штатну чисельність працівників в 613 осіб.
Наказом Укртрансбезпеки від 13 жовтня 2020 року № 390 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік" введено в дію з 15 жовтня 2020 року структуру, затверджену наказом Укртрансбезпеки від 09 вересня 2020 року № 340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та штатний розпис Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік, згідно з яким затверджено структуру Укртрансбезпеки штатною чисельністю працівників 613 осіб.
Таким чином штатна чисельність Укртрансбезпеки в цілому не змінилась, посади старших державних інспекторів у структурі та штаті Служби залишились. При цьому чисельність посад департаментів державного контролю та адміністративних послуг Укртрансбезпеки, затверджених наказом № 340 від 09 вересня 2020 року в порівняні із структурою, затвердженою наказом від 26 лютого 2020 року № 81 збільшилася на 175 посад.
Підставою для видачі оскаржуваного наказу № 366-К від 12 березня 2021 року є лист профспілки Укртрансбезпеки від 14 грудня 2020 року за вихідним № 91, із якого вбачається, що отримавши листа від 25 листопада 2020 року № 2069/8.1/14-20 про погодження профспілкою розірвання трудових договорів за пунктом 1 статті 40 КЗпП України із 41 працівником служби, у тому числі із позивачем ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням відповідних посад згідно із структурою та штатним розписом Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік без надання пропозицій наявних вакантних посад, профспілкою звернуто увагу на те, що чисельність посад департаментів державного контролю та адміністративних послуг Укртрансбезпеки, затвердженої наказом від 09 вересня 2020 року № 340 в порівнянні із структурою, затвердженою наказом від 26 лютого 2020 року № 81 збільшилася на 175 посад.
Профспілка Державної служби України з безпеки на транспорті наголосила про обов`язковість дотримання прав кожного працівника Служби, які гарантовані статтею 49-2 КЗпП України та обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу при скороченні чисельності або штату працевлаштувати працівника, запропонувавши йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Також профспілкова організація рекомендувала відповідачу запропонувати працівникам за наявності вакансій, посади, які відповідають їх займаним посадам, можливо в іншому регіоні, з метою їх залишення на роботі. За умови дотримання законів та нормативних актів профспілка не заперечувала щодо розірвання трудових відносин із вказаними в листі працівниками.
Йому ні при оголошенні попередження про наступне вивільнення, ні при звільненні роботодавець не запропонував наявні вакансії, посади, які відповідають його займаній посаді, з метою залишення його на роботі, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем при звільненні були дотримані вимоги статті 49-1, частини першої статті 43 КЗпП України.
Отже, звільнення на підставі частини першої статі 40 КЗпП України здійснено без отримання згоди первинної профспілкової організації в порядку частини першої статті 43 КЗпП України.
Таким чином відповідач порушив встановлений законодавством порядок звільнення працівника у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці, не надав йому можливості реалізувати свої права, свободи і законні інтереси в частині можливості вибору будь-яких вакантних посад в державному органі та здійснив звільнення працівника за відсутності згоди на це первинної профспілкової організації, членом якої він є.
З урахуванням довідки відповідача про заробітну плату від 20 квітня 2021 року № 04/53, за січень-лютий 2021 року середньомісячна заробітна плата складала 6 000 грн, а середньоденна - 307,69 грн, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за 90 днів за період з 19 березня 2021 року по день подачі до суду цього позову склав 27 692,10 грн.
Незаконне звільнення і дії відповідача щодо звільнення призвели до завдання йому моральної шкоди, внаслідок яких він зазнав моральних страждань через втрату можливості займатися улюбленим видом діяльності, втрату можливості заробляти на життя вільно обраною працею; втратив можливість утримувати сім`ю. На його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей і дружина, яка є інвалідом ІІІ групи.
Порушення відповідачем його прав вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки після неочікуваного зменшення доходу, який відбувся внаслідок незаконного звільнення, він змушений по новому організовувати свій побут, також змушений робити психологічні та моральні зусилля для подолання відчуття сорому.
З первинним позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення він звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду 19 квітня 2021 року, тобто в межах встановленого законом строку. Суд на стадії відкриття провадження у справі погодився з тим, що даний спір є публічно-правовим і його розгляд віднесений до компетенції адміністративного суду. У судовому засіданні суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим та ухвалив закрити провадження у справі. Повторно позовну заяву позивач подав до суду загальної юрисдикції формально поза межами строку звернення до суду.
Зважаючи на ці обставини, на характер правовідносин у цьому спору, а також на нетривалий проміжок часу, упродовж якого була подана повторна позовна заява уже до суду загальної юрисдикції, то у своїй сукупності ці обставини не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, які не залежали від його волі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Калинівський районний суд Вінницької області рішенням від 18 листопада 2021 року позов залишив без задоволення.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що роботодавець, звільняючи позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України в порушення процедури, визначеної статтею 49-2 КЗпП України, не запропонував усі наявні вакантні посади, обов`язки за якими міг виконувати позивач, а тому його звільнення є незаконним.
Разом з тим, місцевий суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки зазначені позивачем причини пропуску строку не є такими, які пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Крім того, строки, визначені статтею 233 КЗпП не перериваються і не зупиняються. Звернення до неналежного суду не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду із цим позовом у розумінні положень закону.
Вінницький апеляційний суд постановою від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2021 року скасував і ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.
Визнав наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 березня 2021 року № 366-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області з 19 березня 2021 року, у зв`язку із скороченням штату працівників Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, незаконним та скасував його.
Поновив ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області із 19 березня 2021 року.
Стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 71 999,46 грн без утримання податку і інших обов`язкових платежів за період з 20 березня 2021 року до дня ухвалення судового рішення.
Стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди.
Стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 3 783,41 грн в рахунок повернення судового збору.
Стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід держави 4 540 грн судового збору.
Рішення суду в частині поновлення на роботі допустив до негайного виконання.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача є правильним.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився із рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом, у зв`язку з тим, що позивач вчаснозвернувся в суд вперше, коли він був переконаний, що цей спір належить до юрисдикції адміністративного суду; зваживши всі обставини, характер правовідносин у даному спорі, а також нетривалий проміжок часу, упродовж якого була подана повторна позовна заява до суду загальної юрисдикції, що у своїй сукупності свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, які не залежали від його волі. Такі обставини для поновлення строку звернення до суду колегія суддів визнала поважними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від Державної служби України з безпеки на транспортіу квітні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційним судом застосовано норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14, від 31 січня 2018 року у справі № 813/5138/13-а, та у рішеннях Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 800/500/16, від 01 березня 2018 року у справі № 9901/377/18.
ОСОБА_1 був обізнаний про дату та підставу свого звільнення, однак на пропозицію роботодавця отримати копію наказу про звільнення, маючи фактичну можливість її отримати 19 березня 2021 року, безпідставно відмовився від отримання цього документа.
Така поведінка працівника не може бути визнана добросовісною та залишена поза увагою суду при вирішенні питання щодо дотримання строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності, проте з урахуванням конкретних обставин справи може бути поважною причиною для поновлення позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.
ОСОБА_1 мав можливість у період часу, який залишився з моменту отримання ним інформації щодо непідвідомчості спору адміністративному суду, а саме з 17 червня до 21 червня 2021 року невідкладно звернутися до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, проте цього не зробив.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що в період часу з 17 червня до 21 червня 2021 року існували обставини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення, та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Крім того, моральна шкода має бути підтверджена належними та допустимими доказами завдання моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
Позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди, а саме доказів, які б підтверджували завдання йому фізичного болю і страждань, душевних страждань, приниження ділової репутації, а також розрахунків суми, з яких він виходив.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Костюк Г. М. у липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною, ухвалена з додержанням норм процесуального права, суд правильно застосував норми матеріального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Позивач вчасно звернувся до суду з позовом вперше, коли він був переконаний, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; зваживши всі обставини, характер правовідносин у цьому спорі, а також нетривалий проміжок часу, упродовж якого була подана повторна позовна заява до суду загальної юрисдикції, що у своїй сукупності свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, які не залежали від його волі. Такі обставини для поновлення строку звернення до суду апеляційний суд визнав поважними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 16 червня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Калинівського районного суду Вінницької області.
Справа № 132/2307/21 надійшла до Верховного Суду 08 липня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 340 від 09 вересня 2020 року "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області в Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Згідно з структурою Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженою наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 340 від 09 вересня 2020 року та погодженою Міністром інфраструктури України Владиславом Криклієм в 2020 році, у Подільському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки кількість штатних одиниць визначена в 19, із них: Відділ державного контролю за безпекою на транспорті у Вінницькій області - 4, Відділ надання адміністративних послуг у Вінницькій області - 4, Відділ державного контролю за безпекою на транспорті у Житомирській області - 4, Відділ надання адміністративних послуг у Житомирській області - 4.
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 390 від 13 жовтня 2020 року "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік" введено в дію з 15 жовтня 2020 року структуру, затверджену наказом Укртрансбезпеки від 09 вересня 2020 року № 340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та штатний розпис Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік, що додається.
Згідно з штатним розписом на 2020 рік Державної служби України з безпеки на транспорті, із відповідним належним затвердженням та погодженням, кількість штатних посад у Подільському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки - всього 19, із них: у самому управлінні - 3, у Відділі державного контролю за безпекою на транспорті у Вінницькій області - 4, у тому числі 2 посади старшого державного інспектора; у Відділі надання адміністративних послуг у Вінницькій області - 4, у Відділі державного контролю за безпекою на транспорті у Житомирській області - 4, у Відділі надання адміністративних послуг у Житомирській області - 4.
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 1628-К від 15 жовтня 2020 року зобов`язано департамент роботи з персоналом вжити заходів в установленому порядку щодо попередження про заплановане вивільнення працівників Державної служби України з безпеки на транспорті.
Директором департаменту роботи з персоналом Державної служби України з безпеки на транспорті О. Данкевич видана довідка без номера і без дати про те, що на момент звільнення ОСОБА_1 - старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області станом на 19 березня 2021 року в територіальних органах Укртрансбезпеки були відсутні рівнозначні вакантні посади.
02 листопада 2020 року ОСОБА_3 отримав попередження про наступне вивільнення, яким його повідомлено, що посада старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, яку він обіймає, скорочена, у зв`язку з чим його буде звільнено не раніше ніж за 2 місяці з дня ознайомлення із попередженням про наступне вивільнення, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Із листа профспілки Укртрансбезпеки від 14 грудня 2020 року за вихідним № 91, адресованого Державній службі України з безпеки на транспорті судами встановлено, що на адресу первинної профспілкової організації працівників Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов лист від 25 листопада 2020 року № 2069/8.1/14-20 про погодження профспілкою розірвання трудових договорів за пунктом 1 статті 40 КЗпП України із 41 працівником служби, у тому числі із ОСОБА_1, який займає посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю, у зв`язку із скороченням відповідних посад згідно із структурою та штатним розписом Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік, введених в дію наказом Укртрансбезпеки від 13 жовтня 2020 року № 390 із зазначенням дати звільнення - 04 січня 2021 року, без надання пропозицій наявних вакантних посад.
При цьому чисельність посад департаментів державного контролю та адміністративних послуг Укртрансбезпеки, затвердженої наказом від 09 вересня 2020 року № 340 в порівняні із структурою, затвердженою наказом від 26 лютого 2020 року № 81 збільшилася на 175 посад.
Профспілка Державної служби України з безпеки на транспорті наголосила про обов`язковість дотримання прав кожного працівника та державного службовця Державної служби України з безпеки на транспорті, які гарантовані Конституцією України, нормами та положеннями Кодексів законів про працю України, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", положеннями Колективного договору, укладеного 12 вересня 2018 року.
Зважаючи, що упорядкуванням структури Державної служби України з безпеки на транспорті проводиться без скорочення штату та Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року № 162 збільшено граничну чисельність штату служби на 200 одиниць, первинна профспілкова організація рекомендувала Державній службі України з безпеки на транспорті запропонувати працівникам Служби за наявності вакансій, посади, які відповідають їх займаним посадам, можливо в іншому регіоні, з метою залишення на роботі.
За умови дотримання законодавчих вимог та нормативних актів профспілка не заперечувала щодо розірвання трудових відносин із вказаними в листі працівниками.
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 81 від 26 лютого 2020 року ліквідовані відділи державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті в Управліннях Укртрансбезпеки у тому числі: у Вінницькій, Житомирській областях. Утворено: відділ державного контролю та нагляду за безпекою на пасажирському транспорті в Управліннях Укртрансбезпеки, у тому числі: у Вінницькій, Житомирській областях; відділ державного контролю та нагляду за безпекою на вантажному транспорті в Управліннях Укртрансбезпеки, у тому числі: у Вінницькій, Житомирській областях. Затверджено структуру Державної служби України з безпеки на транспорті штатною чисельністю 613 осіб, що додається.
У додатку до цього наказу є структура Державної служби України з безпеки на транспорті, згідно з якою кількість штатних одиниць в Управлінні Укртрансбезпеки у Вінницькій області - 16, із яких у відділі державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті - 4, у відділі державного контролю та нагляду на вантажному транспорті - 6, у відділі надання адміністративних послуг - 4.
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 99 від 11 березня 2020 року "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік" введено в дію з 01 березня 2020 року структуру, затверджену наказом Укртрансбезпеки від 26 лютого 2020 року № 81 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та штатний розпис Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік, що додається.
У цьому додатку - штатному розписі на 2020 рік Державної служби України з безпеки на транспорті, введеному в дію з 01 січня 2020 року, кількість штатних одиниць в Управлінні Укртрансбезпеки у Вінницькій області - всього 16, із яких: у відділі державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті - 4, у тому числі старший державний інспектор - 2 одиниці; у відділі державного контролю та нагляду на вантажному транспорті - 6, у тому числі старший державний інспектор - 3 одиниці; у відділі надання адміністративних послуг - 4, у тому числі старший державний інспектор - 2 одиниці.
Наказом голови Державної служби України з безпеки на транспорті Є. Прокопчука № 366-К від 12 березня 2021 року "Про звільнення ОСОБА_2" звільнено ОСОБА_1 старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області із займаної посади 19 березня 2021 року у зв`язку із скороченням штату працівників Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою наказу зазначено: попередження про наступне вивільнення від 02 листопада 2020 року, лист профспілки Укртрансбезпеки від 14 грудня 2020 року вих. № 91 (пункт 1).
Пунктом 3 зазначеного наказу наказано заступнику начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальнику відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Вінницькій області, або особі, яка виконує його обов`язки, довести цей наказ під особистий підпис до відома ОСОБА_4 та забезпечити передачу до Департаменту роботи з персоналом нагрудного знака та посвідчення посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті.
Згідно з актом від 19 березня 2021 року, складеним ОСОБА_5, начальником Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, визначеного уповноваженою особою щодо вручення наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 березня 2021 року № 366-К "Про звільнення ОСОБА_4", засвідчено, що у присутності головного спеціаліста (юриста) ОСОБА_8 і провідного спеціаліста ОСОБА_7, 19 березня 2021 року було здійснено вручення наказу від 12 березня 2021 року № 366-К "Про звільнення ОСОБА_4" старшому державному інспектору відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області ОСОБА_2, який відмовився від ознайомлення із наказом. Акт підписаний 19 березня 2021 року всіма зазначеними особами та ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про заробітну плату, виданої Державною службою України з безпеки на транспорті № 04/53 від 20 квітня 2021 року, ОСОБА_1 працював в Державній службі України з безпеки на транспорті з 18 січня 2016 року до 19 березня 2021 року на посаді старшого державного інспектора і йому нарахована заробітна плата у січні 2021 року в розмірі 6 000 грн, у лютому 2021 року - 6 000 грн.
Також судами встановлено, що позивач про порушення свого права дізнався 19 березня 2021 року, коли йому запропонували ознайомитися із наказом № 366-К від 12 березня 2021 року про його звільнення з 19 березня 2021 року.
Однак, ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися із даним наказом, про що 19 березня 2021 року було складено відповідний акт, який було також підписано працівником ОСОБА_1
ОСОБА_1 подав позов про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі до Калинівського районного суду Вінницької області 14 липня 2021 року і в цей день позов прийнятий судом.
Однак, зазначений позов є повторним, оскільки вперше ОСОБА_1 звернувся за захистом свого порушеного права на працю із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення 19 квітня 2021 року.
Позов прийнятий судом 19 квітня 2021 року і відкрито провадження у справі № 120/3561/21-а.
В ході розгляду справи № 120/3561/21-а встановлено, що спір не є публічно-правовим, тому суд закрив провадження у справі, постановивши про це 16 червня 2021 року відповідну ухвалу, у якій роз`яснив позивачу, що розгляд справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Судом оголошено вступну і резолютивну частину ухвали суду, в якій суд вказав, що повний текст ухвали сторони можуть отримати 05 липня 2021 року.
ОСОБА_1, отримавши 07 липня 2021 року повний текст ухвали суду у справі № 120/3561/21-а, ухвалу не оскаржив, погодився з таким висновком суду і 14 липня 2021 року подав цей позов до Калинівського районного суду в порядку цивільного судочинства.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.