Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 615/986/20
провадження № 61-12186св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_6,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року у складі судді Борачок М. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М.,
Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог заяви
У липні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про забезпечення позову до пред`явлення ними позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна та корпоративні права, зареєстровані на ім`я ОСОБА_4, та об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на ім`я ОСОБА_5 .
Заява мотивована тим, що 25 квітня 2005 року між продавцем ОТВП у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарх" (далі - ТОВ "Ярмарх") та покупцями ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 (у подальшому - "будівля магазину"), на підставі якого Львівським ОДКБТІ та ЕО зареєстровано за кожним із заявників право власності по 1/3 частині будівлі магазину, про що видано відповідні витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 18 травня 2005 року ОСОБА_4 звертався до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року, оформленого в простій письмовій формі, визнання за ним права власності на будівлю магазину та визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу цього приміщення від 25 квітня 2005 року. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 14 серпня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 12 травня 2008 року, рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 серпня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову; визнано дійсним зазначений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 04 листопада 1999 року; визнано за ОСОБА_4 право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (магазину); визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року. Рішенням Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року в частині визнання дійсним укладеного 04 листопада 1999 року ОСОБА_4 з організацією торгово-виробничих процесів у формі ТОВ "Ярмарх" договору купівлі-продажу будівлі магазину, а також ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року в частині залишення без змін зазначеної частини рішення апеляційного суду скасовано. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання договору від 04 листопада 1999 року дійсним відмовлено. В іншій частині рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня
2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року залишено без змін. На підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року 21 серпня 2008 року ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (будівлю магазину) і з цього часу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуються цим нерухомим майном. Вироком Залізничного районного суду міста Львова від 14 травня 2018 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України. При цьому судом встановлено, що 24 лютого 2004 року засуджений ОСОБА_4 подав до Франківського районного суду міста Львова позовну заяву про стягнення боргу в розмірі 185 900,00 грн, а 15 червня 2004 року з метою підтвердження своїх позовних вимог подав у судовому засіданні завідомо підроблений договір від 04 листопада 1999 року купівлі-продажу приміщення магазину. З урахуванням встановленого вироком суду факту підробки ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року Верховний Суд переглянув за нововиявленими обставинами вищевказане рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року та постановою від 14 липня 2021 року скасував рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 серпня 2007 року залишив в силі. Заявники вважали встановленим факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, внаслідок чого він та його дружина ОСОБА_5 незаконно заволоділи належним заявникам майном - будівлею магазину і з вересня 2008 року до цього часу незаконно користуються майном, внаслідок чого заявникам заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди кожному в розмірі не менше 7 271 578,00 грн, а загальний розмір збитків становить 21 814 734 грн (7 271 578 грн х 3). ОСОБА_4 і ОСОБА_5, розуміючи можливі правові наслідки скасування рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року, можуть відчужити усе належне їм на праві власності майно, що значно утруднить, а, зважаючи на суму збитків, найімовірніше взагалі зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заподіяних заявникам збитків внаслідок протиправного використання їхнього майна протягом 13-ти років.
У зв`язку з наведеним просили накласти арешт на:
земельну ділянку площею 0,0194 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0375 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783400346233); земельну ділянку площею 0,0606 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0376 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783386246233); садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення підвалу під індексом ІІ площею 19.2 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_3 ; частку в статутному капіталі Приватного підприємства "Фірма "Скорті" у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 ; частку в статутному капіталі Приватного підприємства "Бізнес" у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 ; частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Анаско Інк" у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 ; частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Анаско Айсел" у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 ; квартиру загальною площею 74,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 0,0482 га, кадастровий номер 4623686600:04:000:0745; квартиру загальною площею 50,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; квартиру площею 50,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_4 : земельну ділянку площею 0,0194 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0375 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783400346233); земельну ділянку площею 0,0606 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0376 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783386246233); садовий будинок, що складається з 1-ї кімнати, кухні, холу, гардеробної, ванни, коридору та 2-х приміщень підвалу, розміщений за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна - 38759462; нежитлове приміщення підвалу під індексом ІІ площею 19,2 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1644139046101).
Накладено арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства - Фірма "Скорті", ідентифікаційний код юридичної особи - 19340170, місцезнаходження - 79066, місто Львів, вулиця Полуботка, 21, квартира № 47, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 .
Накладено арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства "Бізнес", ідентифікаційний код юридичної особи - 20819073, місцезнаходження - 79037, місто Львів, вулиця Хмельницького, 267, квартира № 107, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 .
Накладено арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Анаско Інк", ідентифікаційний код юридичної особи - 43248217, місцезнаходження - 79066, місто Львів, вулиця Полуботка, 21, квартира № 47, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 .
Накладено арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Анаско Айсел", ідентифікаційний код юридичної особи - 44002604, місцезнаходження - 79006, місто Львів, вулиця Конопницької, 8, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 .
Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_5 : квартиру загальною площею 74,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2227811146101); земельну ділянку площею 0,0482 га, кадастровий номер 4623686600:04:000:0745 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1935019146236); квартиру площею 50,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1042573246101); квартиру площею 50,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 665172346101).
Суд першої інстанції зазначив, що мотиви забезпечення позову, зазначені у заяві, дають підстави припускати, що у випадку задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Внаслідок цього законні права позивачів не будуть захищені, тому враховуючи вимоги співмірності та розумності заяву про забезпечення позову належить задовольнити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1,
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до суду позови до ОСОБА_4,
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення збитків (упущеної вигоди), визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності. Крім того, позивач ОСОБА_1 також звернувся до суду із заявою про зміну заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року і яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі. Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року вказане клопотання ОСОБА_1 задоволено і заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року, змінено. Постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року залишено без змін. Тобто з 04 жовтня 2022 року заходи забезпечення позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визначаються ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року, яка залишається в законній силі. Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року (яка оскаржується), були зміненими ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року і є чинними в редакції саме останньої з ухвал. Ухвала Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року фактично втратила свою чинність, а законність та обґрунтованість чинних заходів забезпечення позову стверджується вищезазначеною постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року. За наведених обставин у їх сукупності колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для скасування ухвали, що оскаржується, чи внесення змін до неї, оскільки наявність такої покладено в основу іншої ухвали (від 19 травня 2022 року), яку вже залишено без змін судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_6 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову; стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь судовий збір за подання касаційної скарги.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що 28 липня 2021 року припинилося право ОСОБА_4 на 2 земельні ділянки, на які накладено арешт і які начебто належали ОСОБА_4 . Власник об`єктів нерухомого майна, на які накладено арешт, ОСОБА_6 не був визначений у цій справі як відповідач. Тобто суди наклали арешт на майно особи, яка не є відповідачем у справі. суди не врахували, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Заявники у передбачений законом строк не подали позов.
Зміст відзивів, відповіді на відзив
У січні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли відзиви, у яких він просить касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень. Зазначає, що внаслідок недобросовісних дій відповідачів виникла ситуація, за якої ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року про забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно як таке, що належить відповідачу ОСОБА_4, однак останній встиг його відчужити (що саме по собі є достатнім доказом обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі договорів дарування. Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви та постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року в касаційному порядку не оскаржували, то за касаційною скаргою ОСОБА_6 зазначені судові рішення можуть бути предметом перегляду в касаційному порядку виключно в частині, що стосується прав та обов`язків ОСОБА_6, тобто в частині, що стосується накладення арешту на квартиру загальною площею 50,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 .